Постанова № 36225750, 20.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 р. Справа № 804/16384/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод монтажних виробів" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, наказу та дій, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2013 року позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

- визнати протиправним наказ Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Завод монтажних виробів» № 419 від 16.10.2013 року;

- визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «Завод монтажних виробів», в результаті яких було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 1203/2203/00109487 від 25.10.2013 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення експортних операцій за період лютий, травень, червень 2013 року;

- визнати неправомірними дії щодо становлення визначених актом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 1203/2203/00109487 від 25.10.2013 року порушень ТОВ «Завод монтажних виробів» чинного законодавства;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «р» Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0005412204 від 20.11.2013 року, яким ТОВ «Завод монтажних виробів» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок та додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 319 285,50 грн., в тому числі 212 857,00 грн. за основним платежем та 106 428,50 грн. за нарахованими штрафними фінансовими санкціями, винесена на підставі акту № 1203/2203/00109487 від 25.10.2013 року повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що твердження відповідача про те, що позивач не в праві включати до податкового кредиту суми по операціям продажу товарів за ціною нижчою від їх придбання, є помилковим, оскільки чинним законодавством в т.ч. і Податковим кодексом не заборонено реалізовувати товари чи послуги за цінами нижчими ніж їх собівартість. Про те, ціни за якими реалізуються товари чи послуги повинні дорівнювати рівню звичайних цін на дані товари чи послуги. Збитковість господарською діяльності не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як негосподарської. Також позивач наголосив на тому, що суми реалізації позивачем продукції на експорт не відповідають дійсності, оскільки відповідачем не враховано вантажну митну декларацію № 110070000/2013/310856 від 25.06.2013 року на суму 2004,64 грн. Позивач зазначає, що отримав від експортної операції фінансовий результат у розмірі 28 454,56 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2013 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.12.2013 року закрито провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 157 КАС України в частині наступних заявлених позовних вимог:

- визнати протиправним наказ Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Завод монтажних виробів» № 419 від 16.10.2013 року;

- визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «Завод монтажних виробів», в результаті яких було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 1203/2203/00109487 від 25.10.2013 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення експортних операцій за період лютий, травень, червень 2013 року;

- визнати неправомірними дії щодо становлення визначених актом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 1203/2203/00109487 від 25.10.2013 року порушень ТОВ «Завод монтажних виробів» чинного законодавства.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

З 17.10.2013 року по 18.10.2013 року відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Завод монтажних виробів» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення експортних операцій за період лютий, травень, червень 2013 року

За наслідками перевірки складно Акт № 1203/2203/00109487 від 25.10.2013 року, у якому зроблено висновок про відсутність у господарських операціях позивача з купівлі товару у ТОВ «Укрметпрокат» та подальшого його продажу на експорт господарської мети.

Вказаний висновок обґрунтований тим, що позивач реалізував товар на експорт на ціною, яка є нижчою за ціну його придбання. У зв'язку з чим відповідач у акті перевірки зазначає, що такі операції не відповідають основному принципу господарської діяльності - отримання прибутку. Відповідач вказує, що при порівнянні фактурної вартості реалізованого товару по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за вищевказану продукцію на території України, та понесених витрат пов'язаних з реалізацією товару на експорт, позивач отримав збиток у загальній сумі 358 617,18 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0005412204 від 20.11.2013 року, яким ТОВ «Завод монтажних виробів» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок та додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 319 285,50 грн., в тому числі 212 857,00 грн. за основним платежем та 106 428,50 грн. за нарахованими штрафними фінансовими санкціями.

Суд не погоджується з висновками відповідача, які зроблені у Акті перевірки № 1203/2203/00109487 від 25.10.2013 року, у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що позивач придбав у ТОВ "Укрметпрокат» за Договором № 110 від 18.12.2012 року товар на загальну суму 1 277 140,06 грн. в т.ч. і ПДВ 212 856,68 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

ТОВ "Укрметпрокат» виписало позивачу податкові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

В подальшому позивач реалізував частково придбаний товар у ТОВ "Укрметпрокат» на експорт за Договором комісії № 3-КМС від 03.01.2013 року, який укладено між позивачем та ТОВ «Метал-Вектор».

Факт експорту товару підтверджується вантажними митними деклараціями за лютий 2013 року, травень та червень 2013 року, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Судом встановлено, що сторонами не оспорюються фактичні обставини справи та товарність операцій, які вказані вище, про що також зазначено у акті перевірки № 1203/2203/00109487 від 25.10.2013 року.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить положення про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за ціну придбання такої продукції.

Отже, позивач вправі реалізувати свій товар на внутрішньому ринку і на експорт за ціною, що є нижчою за ціну його придбання, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Відповідно до п.14.1.71 ст. 14 ПК України (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно Прикінцевих положень ПК України стаття 39 ПК України набирає чинності з 01.01.2013 року.

Згідно пункту 39.1 статті 39 ПК України (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом. У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (п.39.2, п.39.3 ст. 39 ПК України).

У відповідності до п.39.11 ст. 39 ПК України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі:

39.11.1. статистичні дані державних органів і установ;

39.11.2. ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;

39.11.3. довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних;

39.11.4. звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном;

39.11.5. інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на контролюючий орган у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку контролюючий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту (п.39.14 ст. 39 ПК України).

В порушення вимог статті 39 ПК України відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на світовому ринку щодо товарів, які реалізовував позивач, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Аналогічну позицію також займає і Верховний Суд України у своїй постанові від 07.11.2011 року по справі № 21-328а11.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 28.02.2011 року по справі № 21-13а11, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Одночасно судом встановлено, що відповідач під час визначення вартості проданого товару на експорт, окрім його вартості за договором купівлі-продажу, включив до неї витрати позивача сплачені комісіонеру, тобто фактично використав митну вартість товару проданого на експорт.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 22.10.2013 року у справі № 21-321а13, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України, не є тотожними і не можуть бути порівнюваними

Категорія "господарська діяльність" не є суто економічною категорією.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням п.14.1.36 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, Податковий кодекс України дає визначення господарської діяльності, використовуючи поняття "доход" (який визначається пунктом 14.1.54 статті 14 ПК України), а не поняття "прибуток" (який визначено у пункті 134.1.1 ст. 134 ПК України).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73, який набрав чинності 19.03.2013 року,:

«витрати» - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

«доходи» - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);.

«прибуток» - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Отже, виходячи з цих визначень, поняття "доходи" не є тотожним поняттю "прибуток".

А наявність збитків не є підтвердженням відсутності "доходу".

Судом встановлено, що придбана позивачем продукція в подальшому була використана в господарській діяльності підприємства, а саме - була реалізована іншим суб'єктам господарювання з отриманням виручки від такої реалізації.

Слід зауважити, що найпоширеніше визначення конкурентоспроможності товару з допомогою двох його найсуттєвіших ринкових характеристик (якості й ціни) не цілком ураховує суто маркетингові чинники, які здебільшого не підлягають формалізації та математичному розрахунку.

На підставі викладеного суд вважає податкове повідомлення-рішення форми «р» Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0005412204 від 20.11.2013 року, яким ТОВ «Завод монтажних виробів» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок та додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 319 285,50 грн., в тому числі 212 857,00 грн. за основним платежем та 106 428,50 грн. за нарахованими штрафними фінансовими санкціями, винесене на підставі акту № 1203/2203/00109487 від 25.10.2013 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «р» Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0005412204 від 20.11.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод монтажних виробів» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок та додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 319 285,50 грн., в тому числі 212 857,00 грн. за основним платежем та 106 428,50 грн. за нарахованими штрафними фінансовими санкціями, винесене на підставі акту № 1203/2203/00109487 від 25.10.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод монтажних виробів» судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили станом на 20.12.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін