Рішення № 36225748, 18.12.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № НОМЕР_1

Пр 252155613

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року м.Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Мазун І.А.,

за участю секретаря Лукашкіної О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом заступника прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, КП «ОМБТІ та РОН», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, приведення обєкту в первинний стан, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м.Одеси звернувся заступник прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, КП «ОМБТІ та РОН», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, приведення обєкту в первинний стан.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 14 лютого 2008 року визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 319,19кв.м.

13.05.2010р. ОСОБА_1 продав зазначену квартиру в наступних частках, а саме - 441000 частин квартири була придбана ОСОБА_6; 521000 частин квартири придбана ОСОБА_5; 9041000 частин квартири придбана ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з яких ОСОБА_2 придбала 110 частину від 9041000 часток квартири АДРЕСА_1, решта частина нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, придбана ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках.

В подальшому рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23 вересня 2011 року заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 14 лютого 2008 року було скасовано та постановлено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Оскільки Одеська міська рада не приймала ніяких рішень щодо надання дозволу на використання під будівництво земельної ділянки по вул..Б.Хмельницького,53 в м.Одесі, реконструкція зазначеної квартири проведена у порушення вимог ст.ст.331,376 Цивільного кодексу України та відсутності дозвільних документів у ОСОБА_1 на реконструкцію, позивач просив визнати недійсними договори купівлі-продажу від 13 травня 2010 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та зобов»язати ОСОБА_1 привести квартиру АДРЕСА_2 у попередній стан.

11 грудня 2013 року в судовому засіданні представник прокуратури Малиновського району м.Одеси підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області та КП «ОМБТІ та РОН» в судове засідання не з»явилися, сповіщені належним чином.

Відповідачі в судове засідання не з»явилися, сповіщалися за вказаними в матеріалах справи адресами. Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судовому засіданні, яке відбулося 04.12.2013р., позов не визнали.

Від представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 надійшла заява про відкладення слухання справи у зв»язку із її зайнятістю при розгляді справи 11.12.2013р. 13.45 в господарському суді Одеської області.. Суд зазначає, що представник ОСОБА_1 ОСОБА_7 неодноразово просила відкласти слухання справи посилаючись на зайнятість в інших судових процесах, що розцінюється судом як затягування розгляду справи. Згідно ч.1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більш двох місяців із дня відкриття провадження у справі, в зв'язку з чим дії представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 у вигляді систематичної неявки у судове засідання суд відносить до таких, що суперечать вимогам ч. 3 ст. 27 ЦПК України, та розцінює їх як зловживання стороною своїми процесуальними правами, що призводить до порушення розумних строків розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника прокуратури Малиновського району м.Одеси, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 14 лютого 2008 року визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 319,19кв.м. Вказане рішення було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 21.08.2001р.

Згідно договору купівлі-продажу від 13.05.2010р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №439, ОСОБА_1 продав а ОСОБА_6 купила 441000 частин квартири АДРЕСА_1. Продаж вчинено за 4028грн.

13.05.2010р. за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №434, ОСОБА_1 продав а ОСОБА_5 купила 521000 частин квартири АДРЕСА_1. Продаж вчинено за 4761грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №445, ОСОБА_1 продав а ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, придбали 9041000 часток квартири АДРЕСА_1 в наступних частках: ОСОБА_2 придбала 110 частину від 9041000 часток квартири АДРЕСА_1, решта частина нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, придбана ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках. Продаж вчинено за 82760 грн.

У цих всіх договорах вказано, що квартира, частини якої відчужуються, належить продавцю на праві приватної власності на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 14 лютого 2008 року, що вступило в законну силу 25 лютого 2008 року та зареєстроване Малиновським районним судом м.Одеси за №300 від 25 лютого 2008 року, право власності по якому зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 21 серпня 2008 року реєстраційний номер об»єкта 6079475, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19966444 від 21 серпня 2008 року, виданого КП «ОМБТІ та РОН».

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23 вересня 2011 року заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 14 лютого 2008 року було скасовано та постановлено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на реконструйоване майно відмовлено.

Вказаним рішенням суду встановлено, що позивачем шляхом самочинного збудованих приміщень, збільшено площу квартири на 275,99кв.м., при цьому самовільно забудована земельна ділянка, яка є у власності територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради, не була відведена йому для цього. Одеська міська рада не приймала ніяких рішень щодо надання дозволу ОСОБА_1 на забудову земельної ділянки за вищевказаною адресою, а ОСОБА_1 не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки. Судом першої інстанції проігноровано статтю 9 Закону України «Про архітектурну діяльність, яка передбачає, що будівництво (реконструкція) об»єкту здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів. Містобудівельна документація повинна бути узгоджена з: управлінням архітектури та містобудування, органами державного санітарного та пожежного нагляджу, управлінням екологічної безпеки, управлінням інженерного захисту території міста, органами ДАІ МВС, а також іншими організаціями, вказаними у завданні на проектування. При здійсненні без проектно-правової документації та без отримання дозволу на здійснення будівельних (реконструкційних) робіт ОСОБА_1 порушено вимоги Положення про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень в м.Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.04.2001р. №2153-ХХ111. Також вказаним рішенням встановлено, що право власності на збудований спірний об»єкт нерухомості відповідно до положень ст.210 Цивільного кодексу України у ОСОБА_1 відсутнє, звернення до суду з відповідним позовом мало на меті те, щоб поза встановленим законом порядком визнати право власності на самочинно збудоване приміщення.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до вимог ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно до ст.ст.215-216 Цивіьного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Пунктом 7 постанови Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» N 9, 06.11.2009р. передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що оскільки право власності на реконструйовану квартиру №52 по вул...ОСОБА_9,53 в м.Одесі у ОСОБА_1 відсутнє, договори купівлі-продажу частин вказаної квартири від 13 травня 2010 року, укладені між ОСОБА_1 та відповідачами, повинні бути визнані недійсними. Одночасно суд застосовує реституцію до виниклих правовідносин і зобов»язує сторони повернути одна одній все одержане в натурі на виконання цього правочину.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок. будівля, споруда, інше нерухоме майно визнаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належного затвердження проекту. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Згідно зі ст.. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Статтею 31 та ч.2 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено розроблення проектної документації на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи містобудування», до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. Згідно п. 1.10, п.5.5 Положення «Про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень в м.Одесі», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.04.2001р. №2153-ХХІІІ, учасники містобудівної діяльності несуть відповідальність за правопорушення, які були допущені при реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень, згідно діючого законодавства України. Реконструкція приміщень, яка розпочата та проводиться без реєстрації в інспекції ДАБК та без дозволу на виконання будівельних робіт, вважається самочинною та не допускається всіма суб»єктами містобудівної діяльності.В матеріалах справи є лист інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 16.09.2013р. на ім.»я прокурора Малиновського району м.Одеси, з якого вбачається, що інспекція ДАБК в Одеській області не реєструвала декларацію про готовність об»єкта до експлуатації, реконструкція квартири за адресою АДРЕСА_3 відносно ОСОБА_1 та інших осіб. Також проінформовано, що протягом 2013 року зазначені особи не зверталися до інспекції ДАБК в Одеській області. Таким чином, суд встановив, що на даний час проведена реконструкція квартири АДРЕСА_4 є самочинною а отже вимоги прокурати Малиновського району м.Одеси про зобов»язання ОСОБА_1 привести квартиру АДРЕСА_5 у первинний стан є законними та обгрунтованими. Керуючись ст.ст. 3, 12, 60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст..ст.11, 16, 203, 215-216, 376 ЦК України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позов заступника прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, КП «ОМБТІ та РОН», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, приведення обєкту в первинний стан задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу 441000 частин квартири АДРЕСА_1, укладений 13.05.2010р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 недійсним.

Визнати договір купівлі-продажу 521000 частин квартири АДРЕСА_1, укладений 13.05.2010р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 недійсним

Визнати договір купівлі-продажу 9041000 частин квартири АДРЕСА_1, укладений 13.05.2010р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, згідно якому ОСОБА_2 придбала 110 частину від 9041000 часток квартири АДРЕСА_1, решта частина нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, придбана ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках, недійсним.

Застосувати до виниклих правовідносин двосторонню реституцію, зобов»язавши ОСОБА_1 повернути ОСОБА_6 суму коштів в розмірі 4028 (чотири тисячі двадцять вісім)грн., які були ним отримані від продажу 441000 частин квартири АДРЕСА_1 та зобов»язавши ОСОБА_6 повернути ОСОБА_1 отримані нею 441000 частин квартири АДРЕСА_1. Зобов»язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_5 суму коштів в розмірі 4761 (чотири тисячі сімсот шістдесят одна)грн., які були ним отримані від продажу 521000 частин квартири АДРЕСА_1 та зобов»язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_1 отримані нею 521000 частин квартири АДРЕСА_1. Зобов»язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 суму коштів в розмірі 82760 (вісімдесят дві тисячі сімсот шістдесят)грн.., які були ним отримані від продажу 9041000 частин квартири АДРЕСА_1 в частках, співвідносних часток придбаного за цим договором нерухомого майна та зобов»язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 отримані нею 110 частину від 9041000 часток квартири АДРЕСА_1, зобов»язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 отримані ними в рівних частках решту частини квартири АДРЕСА_1.

Зобов»язати ОСОБА_1 привести квартиру АДРЕСА_5 у первинний стан.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН