Постанова № 36225308, 19.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 р. № 820/11512/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

представники сторін - не прибули,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур" до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за № 0001781501/0 від 29.09.2010 року на суму 49707 грн., з яких по основному платежу ПДВ 38236 грн., штрафна (фінансова) санкція 11471 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направив.

Враховуючи положення ч.4 ст.122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, за наявними в ній доказами, в порядку письмового провадження.

Згідно вимог ч.1 статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча архітектурна майстерня «Арді-Контур», пройшло державу реєстрацію юридичної особи, про що видане свідоцтво серії А01 №067892 Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області 23.09.2009року.

Підприємство позивача знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Краснокутському районі Харківської області з 24.09.2009року за №5551, зареєстроване платником ПДВ, має свідоцтво платника ПДВ №100260657, має індивідуальний податковий номер 363252820170.

Судовим розглядом встановлено, що за наслідками проведення документальної невиїзної перевірки податкового законодавства з податку на додану вартість за червень 2010 року Державною податковою інспекцією у Краснокутському районі Харківської області складено акт перевірки №407/28/15-36325287 від 06.09.2010 року, яким встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року та ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001781501/0 від 29.09.2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур" визначено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 49707,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 38236,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11471,00 грн..

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало відображене в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та зробив висновок, що факт не подачі податкової декларації по податку на додану вартість контрагентом позивача свідчить про відсутність здійснення ними господарської діяльності та відповідно відсутності виникнення податкових зобовязань, звідси у позивача відсутні правові підстави для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, визначених в податкових накладних виданих контрагентом позивача.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №407/28/15-36325287 від 06.09.2010 року, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у червні 2010 р., коли правовідносини стосовно справляння податку на додану вартість були унормовані приписами Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ "ТАМ "Арді-Контур" та ТОВ "Донстройтранс" були укладені договори підряду: - договір № 249 від 14.04.2010 року на виконання проекту 16-ти поверхового житлового будинку в смт. Пісочин, квартал № 3, 2-га черга; - договір № 256 від 19.04.2010 року на розробку робочої документації 16-ти поверхового житлового будинку в смт. Пісочин, квартал № 3, 2-га черга; - договір № 333 від 25.05.2010 року по виконанню проекту реконструкції гольф-полу на території Супериор Гольф клуба по пр.Ак.Курчатова, 1-а в м. Харкові; - договір № 348 від 07.06.2010 року на виконання оздоблення фасаду житлового будинку № 33 в с. Циркуни "МЖК "Інтернаціоналіст" в Харківській області; - договір № 356 від 08.06.2010 року на виконання ремонту полу тарної частки на території ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка" в смт. Васищеве по вул. Промисловій,1 в Харківській області; - договір № 347 від 08.06.2010 року на виконання робочих проектів базових станцій мобільного зв'язку ТОВ "Астелит"; - договір № 355 від 08.06.2010 року на ремонт міжпанельних швів центрального складу на території ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка" в смт. Васищеве по вул.Промисловій,1 в Харківській області; - договір № 361 від 14.06.2010 року на виконання проектних робіт по електропостачанню провадження лікарських засобів на фармацевтичній компанії "Здоров'я" по вул. Шевченко, 22 у м. Харкові; - договір № 393 від 21.06.2010 року на виконання робочого проекту по скатній крівлі будови по вул. Поштовій,34 в с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області; - договір № 403 від 25.06.2010 року на розробку робочого проекту будівництва торгово-виставочного комплексу на території авторинку ЧПКФ "Лоск" в с. Пісочин Харківського району Харківської області.

За умовами зазначених договорів, ТОВ "ТАМ "Арді-Контур" є замовником, а ТОВ "Донстройтранс" виконавцем проектних робіт, ціна яких була узгоджена сторонами протоколами про договірну ціну. Зазначені роботи були виконані в повному обсязі та передані замовнику, про що сторонами складено акти здачі - прийому виконаних робіт. На адресу позивача в червні 2010 року були виписані податкові накладні, роботи оплачені в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Донстройтранс".

Також судовим розглядом встановлено, що ТОВ "ТАМ "Арди-Контур" придбало у ТОВ "Євродез 2007" туалетні кабінки в кількості 6 штук на суму 15135,84 грн., що підтверджується рахунком фактурою, розхідною накладною. Зазначена сума була виплачена по безготівковому рахунку. Придбаний товар був використаний в господарській діяльності підприємства шляхом використання його при проведенні робіт по обладнанню туалетних кабінок по вул. Сумській, 132 у м. Харкові, що підтверджується договором, довідкою КБ-3, актом прийому виконаних робіт, розрахунком прямих затрат та відомістю ресурсів.

Судом з'ясовано, що підставою для донарахування податкових зобовязань став висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання підрядних робіт в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс» (далі - ТОВ «Донстройтранс») та за операціями з придбання товару (туалетних кабінок) у товариства з обмеженою відповідальністю «Євродез 2007» (далі - ТОВ «Євродез-2007»).

На обґрунтування зазначеного висновку ДПІ зазначає про те, що названі контрагенти не задекларували та не сплатили необхідні суми ПДВ за наслідками виконання цих операцій, не мали об'єктивної можливості поставити товар та виконати підрядні роботи у зв'язку з відсутністю необхідного майна, матеріальних та трудових ресурсів, у перевіреному періоді формували дані податкового обліку за операціями з підприємствами з ознаками фіктивності. Також ДПІ наголошує на тому, що ТОВ «Євродез-2007» перебуває у стані банкрутства.

Наведені обставини у сукупності було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних ним правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Стаття 9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачала реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ "Євродез-2007" на момент укладання договірних відносин з підприємством позивача, було зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 26.01.2007 року, знаходиться на обліку як платник податку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська та зареєстровано як платник податку на додану вартість, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100206456 від 09.03.2009 року.

Судом з'ясовано, що на момент господарських взаємовідносин із підприємством позивача, ТОВ "Донстройтранс" було зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 17.12.2008 року, знаходилось на обліку як платник податку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька та було зареєстровано як платник податку на додану вартість, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ серії НБ № 107866 від 02.04.2009 року.

Згідно п.п. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-вр від 03.04.1997 року не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За матеріалами справи встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту у перевіряємий період суму податку на додану вартість:

- по ТОВ "Євродез-2007" на загальну суму 18163,01 грн., у тому числі ПДВ 3027,17 грн., а саме: податкова накладна № 150627 від 15.06.2010 року на суму 18163,01 грн., у тому числі ПДВ 3027,17 грн.;

- по ТОВ "Донстройтранс" на загальну суму 211252,00 грн., у тому числі ПДВ 35208,65 грн., а саме: податкова накладна № 230673 від 23.06.2010 року на суму 15902,00 грн., в тому числі ПДВ 2650,33 грн.; податкова накладна № 230674 від 23.06.2010 року на суму 10700,00 грн., в тому числі ПДВ 1783,33 грн.; податкова накладна № 230676 від 23.06.2010 року на суму 4600,00 грн., в тому числі ПДВ 766,67 грн.; податкова накладна № 240644 від 24.06.2010 року на суму 5700,00 грн., в тому числі ПДВ 950,00 грн.; податкова накладна № 240645 від 24.06.2010 року на суму 17600,00 грн., в тому числі ПДВ 2933,33 грн.; податкова накладна № 240646 від 24.06.2010 року на суму 5600,00 грн., в тому числі ПДВ 933,33 грн.; податкова накладна № 300624 від 30.06.2010 року на суму 7500,00 грн., в тому числі ПДВ 1250,00 грн.; податкова накладна № 300625 від 30.06.2010 року на суму 71250,00 грн., в тому числі ПДВ 11875,00 грн.; податкова накладна №300626 від 30.06.2010 року на суму 10900,00 грн., в тому числі ПДВ 1816,67 грн.; податкова накладна № 300627 від 30.06.2010 року на суму 14300,00 грн., в тому числі ПДВ 2383,33 грн.; податкова накладна № 300632 від 30.06.2010 року на суму 2900,00 грн., в тому числі ПДВ 483,33 грн.; податкова накладна № 300633 від 30.06.2010 року на суму 44300,00 грн., в тому числі ПДВ 7383,33 грн.

Вказані податкові накладні не мають недоліків, які згідно з п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704) спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Стосовно посилання відповідача на те, що угоди укладені між ТОВ "ТАМ "Арді-Контур" та ТОВ "Євродез-2007", ТОВ "Донстройтранс" порушують вимоги ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, суд зазначає наступне.

Судом з'ясовано, що ДПІ у Краснокутському районі визнає укладені угоди між ТОВ «ТАМ «Арді-Контур» та ТОВ «Євродез-2007», ТОВ «Донстройтранс» нікчемними на підставі того, що податкова звітність контрагентів не визнана як податкова та згідно розрахунку суми комунального податку за 1 квартал 2010 року, кількість працюючих 1 чоловік.

За матеріалами судом встановлено, що ТОВ «Донстройтранс» включив суму ПДВ в розмірі 35208,65грн. зазначену в податкових накладних виданих ТОВ «ТАМ «Арді-Контур» в свої податкові зобов'язання, що відображено в розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації по ПДВ за серпень 2010р. Вказана податкова декларація знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодекс України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може бути вчинитися усно або у письмовій формі. У письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами (п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини був укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, спірні договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Аналіз перелічених договорів купівлі-продажу свідчить про відсутність порушень закону в їх укладенні, оскільки ці правочини були укладені право і дієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону. Текст договорів засвідчений печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, умови договору виконані з боку сторін.

Відповідачем не наведені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України, відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення № 88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення № 88), ст.44 Податкового кодексу України спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду від 30.10.2013 року щодо ретельної перевірки реальності виконання спірних операцій з поставки товарів та робіт позивачеві, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судом витребувані у підприємства позивача додаткові докази по справі.

З матеріалів справи вбачається, та підтверджується наданими позивачем до суду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2013року документами, що ТОВ «ТАМ «Арді-Контур» придбало у ТОВ «Євродез-2007» туалетні кабінки у кількості 6 штук на суму 18163,01грн., що підтверджується рахунком фактурою №СФ-345 від 15.06.10р., видатковою накладною №150627 від 15.06.10р., податковою накладною №150627 від 15.06.10р. на суму 18163,01грн. в т.ч. ПДВ 3027,17грн. ТМЦ було отримане особисто директором позивача згідно довіреності №9 від 15.06.10року, яка відображена в реєстрі виданих довіреностей на отримання ТМЦ за 2010 рік. Туалетні кабінки були оприбутковані по рахунку 206 (ТМЦ, місце зберігання: склад), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю. Сума в розмірі 18163,01 грн. була оплачена по безготівковому рахунку, згідно платіжного доручення №162 від 15.06.10року.

Надалі придбаний товар був використаний в господарської діяльності ТОВ «ТАМ «Арді-Контур». Так, між позивачем та ВАТ «ФЄД» був укладений договір №351/10 від 11.06.10року, відповідно до якого, Замовник (ВАТ «ФЄД») доручає, а Підрядник (ТОВ «ТАМ «Арді-Контур») зобов'язується на свій ризик виконати власними силами та засобами роботи з влаштування підвісних стель та туалетних кабінок 2 поверху корпусу №7 на об'єкті за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132.

Факт виконання вказаних робіт та встановлення кабінок підтверджується довідкою ф.КБ-3, рахунком прямих витрат, відомістю ресурсів та актом прийому-передачі виконаних робіт (т. 2 а.с. 234-240).

Придбані туалетні кабінки були транспортовані безпосередньо ТОВ «Євродез-2007» відразу на місце їх установлення на завод «ФЄД».

З пояснень позивача вбачається, що оскільки транспортування було здійснено не позивачем та одразу на місце їх встановлення, то копії товарно-транспортних накладних у безпосередньо ТОВ «ТАМ «Арді-Контур» відсутні.

Так, судом встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Євродез-2007» припинив існування шляхом внесення відповідного запису про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 25.02.11року, що підтверджується витягом з ЄДР (т. 2 а.с. 231).

Згідно п. 5 ст. 9 Господарського кодексу України, діяльність господарського товариства припиняється з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей щодо виключення даної юридичної особи з реєстру.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «ТАМ «Арді-Контур» та ТОВ «Донстройтранс», судом встановлено, що між сторонами були укладені договори підряду на виконання різних проектних та робіт (виконання проекту 16 поверхового житлового будинку, проект реконструкції гольф-полу, проект оздоблення фасаду житлового будинку, проекти базових станцій мобільного зв'язку ТОВ «Астелит», проектні роботи по електропостачанню провадження лікарських засобів на фармацевтичної компанії «Здоров'я» и інші). Згідно з умовами зазначених договорів, ТОВ «ТАМ «Арді-Контур» є замовником, а ТОВ «Донстройтранс» виконавцем. Ціна на проведення проектних робіт узгоджувалася протоколами про договірну ціну. Зазначені роботи (проектна документація) були виконані в повному обсязі та передані згідно актів здачі - прийому виконаних робіт. На адресу замовника були виписані податкові накладні. Оплата за роботу на адресу ТОВ «Донстройтранс» перерахована в повному обсязі згідно платіжних документів.

Надалі здійснені та передані роботи, були використані в господарської діяльності позивача. Так, між ТОВ «ТАМ «Арді-Контур» та основними замовниками (АТЗТ «Куряжський домобудівельний комплекс», ТОВ «Найс-проект», ТОВ «Інтерстрой», ТОВ «Харківпроект-1», АТЗТ «Харківєлектромонтажпроект» та інші) були укладені договори на виконання проектних та ремонтних робіт. Згідно укладених договорів, ТОВ «ТАМ «Арді-Контур» є виконавцем. Згідно актів-прийому передачі виконаних робіт, зазначені у договорах проектні роботи, були передані замовникам у повному обсязі.

Усі документи містили такі відомості: про виконавця робіт, дані замовника робіт, необхідні реквізити сторін, назви підприємств, назва робіт які були виконані, загальна вартість виконаних робіт, окремою строчкою виділені суми ПДВ. Усі документи підписані уповноваженими особами та завірені печатками сторін.

Копії наданих позивачем первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Виписки з банківського рахунку засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ «Донстройтранс» (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), акт перевірки не містить.

Помилковим є думка відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на невизнання податковою звітності ТОВ «Сеор Трест Трейдинг», якій був виконавцем підрядних робіт для позивача.

Суд зазначає, що підприємство подало податкову звітність до податкової інспекції за липень 2010 року, але вона не визнана податковою звітністю.

Згідно вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню в Єдиний державний реєстр, були внесені в нього, то такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані в спорі із третьою особою, поки до них не внесені відповідні зміни.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Дослідивши у судовому засіданні вищезазначені договори суд не вбачає порушень закону в їх укладенні. Оскільки ці правочини були укладені право і дієздатними особами, їх предмет, їх зміст прав та обов'язків сторін не суперечать закону. Текст договорі засвідчений печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання. На час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін.

Таким чином, у податкового органу не було підстав стверджувати, що укладені правочини не мали реального товарного характеру.

Стосовно наявності ліцензії на виконання будівельних робіт судом встановлено наступне.

Так, позивач ТОВ «ТАМ «Арді-Контур» має ліцензію серії АВ №490387 видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, термін дії з 01.12.2009р. по 01.12.2012р. Також підприємство отримало Дозвіл територіального управління державного комітету України по промисловій безпеці, охорони праці і гірського нагляду по Харківській області №113.10.63-74.20.1 на виконання робіт підвищеної небезпеки при виконанні будівельно-монтажних робіт, термін дії з 03.03.2010р. по 03.03.2013р. (копія ліцензії надається).

Судом також встановлено, що підприємство ТОВ "Донстройтранс", яке виконувало підрядні роботи, має ліцензію серія АВ №488788 на право здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури видану 06.11.2009р. (терміном дії до 06.11.2012р.) інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області. У додатку до ліцензії вказаний перелік робот, які підприємство може проводити, це у тому числі проектні роботи, архітектурне і будівельне проектування (копія ліцензії надається).

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом - Порядок №1396), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом - Ліцензійні умови №47) видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень -органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Натомість, відповідачем до суду не подано жодних доказів незаконності отримання ТОВ «Донстройтранс» ліцензії на здійснення господарської діяльності в сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності підприємства організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано. Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

В матеріалах справи знаходиться витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців про те, що за станом на 13.10.2010р. підприємство ТОВ "Донстройтранс" знаходиться в реєстрі: статус відомостей про юридичну особу: "Підтверджений"; стан юридичної особи: " Зареєстровано"; види діяльності : "Будівництво споруд", "Інші роботи по закінченню будівництва", "Інші монтажні роботи", "Діяльність у сфері інжинірингу" (т. 2 а.с. 242-244).

Суд зазначає, що висновки ДПІ, викладені в акту перевірки, зроблені лише на підставі аналізу податкової звітності підприємства. Будь-які первинні документи господарської діяльності контрагентів не досліджувалися, а у разі знаходження основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень не у власності а в оренді, підприємство не повинно звітувати про наявність певних договорів у податкову інспекцію. Оскільки право на нарахування амортизації має тільки власник, відповідно відображати у податковому обліку у деклараціях наявність основних фондів та іншого майна, яке є на балансі - обов'язок саме власника, а не орендаря, тому відповідно ТОВ «Євродез-2007» та ТОВ «Донстройтранс» могли і не відображати у деклараціях по податку на прибуток основні засобі. Що однак прямо та безумовно не свідчить про їх відсутність у підприємств та використання у господарської діяльності на підставі договорів оренди майна - транспортних засобів, складських приміщень та основних фондів.

Будь-яких інших доводів окрім аналізу звітності контрагентів позивача за інший період інших доводів у акті перевірки не наведено та матеріали справи не містять.

Слід зауважити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані дані податкової звітності контрагенту не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

При проведенні перевірки, відповідач будь-яких первинних документів по господарсько-фінансової діяльності підприємства, окрім даних податкових декларацій та податкових накладних не досліджував, але все одно робить висновок про нікчемність укладених угод, спираючись лише на показники податкової звітності контрагентів.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Крім того, з наявних у справі документів слідує, що придбані за спірними правочинами товари були використані позивачем у господарській діяльності. Суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні спірних правочинів, відсутності факту отримання товарів за спірними правочинами та відсутності факту подальшого використання цього товару в межах господарської діяльності.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про нереальність господарських операцій є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення норм Податкового кодексу України при справлянні податків, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нереальність господарських операцій без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

З огляду на положення ст.71 КАС України, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем, не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ "ТАМ "Арді-Контур" донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49707 грн., з яких за основним платежем - 38236 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11471 грн.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур" до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області № 0001781501/0 від 29.09.2010 року, венесене Товариству з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Арді-Контур".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Заічко О.В.