Ухвала суду № 36225248, 11.12.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

11.12.2013

Справа № 638/15978/13-ц

Номер провадження 2/638/5524/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Цвірюк Д. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Шоста Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності та визначення частки у праві спільної сумісної власності,

встановив:

Позивач звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд визнати за нею, ОСОБА_1, право спільної сумісної власності на частину квартири АДРЕСА_1, шляхом успадкування за заповітом майна ОСОБА_3; визнати частку ОСОБА_1 у справі спільної сумісної власності на зазначену квартиру у розмірі 1/2 частини.

На адресу Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла заява про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та заборонити будь - яким органам реєстрації проводити та оформлювати її відчуження третім особам.

Заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, що відповідає змісту ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали позовної заяви, суддя вважає її необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Так, загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як роз'яснено в п.п. 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суддя не вбачає підстав та необхідності для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки не надано даних про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Не надано підтвердження того, що змінилися певні обставини, які обґрунтовують необхідність забезпечення позову, позивач не довів наявність підстав для забезпечення позову, не надав відповідні для цього докази, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151 - 153 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Шоста Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності та визначення частки у праві спільної сумісної власності - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня з дня отримання копії ухвали.

Суддя: