Постанова № 36225193, 16.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 грудня 2013 р. № 820/11872/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Кулікова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОМПІДШИПНИК" до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОМПІДШИПНИК", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/00866 від 05.07.2013 року; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001327/2 від 05.07.2013 року; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/00865 від 05.07.2013 року; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001331/2 від 05.07.2013 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що між позивачем та компанією GULF WORLDWIDE DISTRIBUTION FZE було укладено міжнародний контракт, за умовами якого продавець зобов'язується продавати продукцію, яка буде постачатись по завчасно погодженим заявкам. Позивачем на адресу відповідача, для митного оформлення товарів, було подано вантажні митні декларації № 807100000/2013/029673 та № 807100000/2013/029669, а також декларації митної вартості. При здійсненні митного декларування правильно визначив митну вартість товарів на підставі основного методу - за ціною договору. Однак відповідачем було відмовлено у митному оформленні товару за ціною договору та прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Передбачених законом причин для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару у спірних правовідносинах не було. У зв'язку із чим, позивач просив суд задовольнити позов та скасувати оскаржувані рішення.

У судовому засіданні 16.12.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 16.12.2013 року не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Письмових заперечень та заяви про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Враховуючи положення ст. 35 та ч.2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України та те, що відповідач, Харківська митниця Міндоходів, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, враховуючи думку представника позивача позивача, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду даної справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між позивачем, ТОВ "АВТОПРОМПІДШИПНИК" (Покупець) та компанією GULF WORLDWIDE DISTRIBUTION FZE (Продавець) було укладено контракт № 839/1 від 01.07.2008 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продавати продукцію, яка буде постачатись по завчасно погодженим заявкам, в іменована надалі товар, а покупець прийняти та сплатити вказану продукцію по цінам та кількості, згідно специфікації, що являються невід'ємною частиною даного контракту (т. 1 а.с.24-32).

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "АВТОПРОМПІДШИПНИК" через декларанта під час здійснення зовнішньоекономічної імпортної операції за укладеним контрактом № 839/1 від 01.07.2008 року подав до Харківської обласної митниці, митну декларацію №807100000/2013/029673 від 05.07.2013 р. на товар "Корпуси підшипників умонтованими кульковими підшипниками", митну декларацію №807100000/2013/029669 від 05.07.2013 р. на товар "Підшипники кулькові, зовнішній діаметр яких більший як 30 мм (від 35 мм до 270 мм)", в яких визначив митну вартість товару за основним методом у розмірах 75717,17 дол. США, 64451,02 дол. США відповідно ( т. 1 а.с. 40-60)

Матеріалами справи підтверджено, що 05.07.2013 року Харківською обласною митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001327/2 та № 807000003/2013/001331/2(а.с. 20-23) та прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.07.2013 року № 807100000/2013/00866 та № 807100000/2013/00865 (а.с.16-19).

05.07.2013 року позивачем було подано нові митні декларації, а саме: митну декларацію №807100000/2013/032088 від 05.07.2013 р. на товар "Корпуси підшипників умонтованими кульковими підшипниками" та митну декларацію №807100000/2013/032089 від 05.07.2013 р. на товар "Підшипники кулькові, зовнішній діаметр яких більший як 30 мм (від 35 мм до 270 мм)", в яких визначив митну вартість товару за основним методом у розмірах 75717,17 дол. США, 64451,02 дол. США відповідно (т. 1. а.с.61-78)

Вказані суми були сплачені позивачем, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи ( т.1 а.с. 225-227).

Судом встановлено, що юридичною підставою для прийняття спірних рішень суб'єкт владних повноважень обрав положення ст.ст.54, 55, 58 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про непідтвердження платником податків в ході процедури консультацій підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару та наявність в розпорядженні митного органу цінової інформації про інший (вищий) рівень цін на імпортуємий товар.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Правовідносини з приводу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту врегульовані приписами ст..ст.57-64 глави 9 розділу ІІІ Митного кодексу України.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу; застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності; у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу; при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу; методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи; у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст. 58 Митного кодексу України.

Таким чином, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах на момент прийняття суб'єктом владних повноважень спірних рішень не існувало законодавчо запроваджених перешкод для визначення митної вартості імпортованого платником податків товару відповідно до ст.58 Митного кодексу України.

Так, подані до митного оформлення документи повністю задовольняли вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали розумно достатніх підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердженості чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

При цьому, суд бере до уваги, що у розумінні ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю є ціна товару, збільшена на розмір платежів, перелічених у ч.10 цієї ж статті.

Частиною 2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли 1) перелічені документи містять розбіжності, 2) перелічені документи містять ознаки підробки, 3) перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, 4) перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У ході розгляду справи судом встановлено, що іноземний контрагент позивача згідно з поданими до митного оформлення документами є виробником імпортованого товару.

Суб'єкт владних повноважень цієї обставини при здійсненні митних процедур під сумнів не поставив, належних та допустимих згідно з ст. 70 КАС України доказів на спростування достовірності цієї обставини до суду не подав.

Отже, за відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземним контрагентом, за відсутності ознак, котрі б показували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки, відносно такої складової митної вартості товару як ціна придбання митний орган не мав фактичних даних вважати подані платником податків документи про ціну придбання неповними чи недостовірними.

З наявних у справі документів випливає, що стосовно інших складових митної вартості суб'єкт владних повноважень також не мав підстав для сумніву в достовірності та правильності їх визначення платником податків.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що процедура консультацій у спірних правовідносинах була проведена митницею формально, позаяк судом з'ясовано, що митним органом не було встановлено обставин, які, згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України, є підставою для витребовування додаткових документів. При цьому, суд знаходить підстав для визнання обґрунтованим судження митниці про те, що неподання платником податків платіжних документів є підставою для проведення процедури консультацій, адже за жодних умов домовленості сторін зовнішньоекономічного контракту стосовно ціни (вартості) товару не можуть втілюватись у відомостях платіжних документів, позаяк останні свідчать лише про стан виконання господарських зобов'язань і об'єктивно не здатні змінити показника розміру вартості товару.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу; за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, під час розгляду справи суб'єктом владних повноважень не надано до суду жодних фактичних даних, які б засвідчували, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв'язку з неподанням митницею доказів правомірності та обґрунтованості рішень про застосування резервного методу визначення митної вартості товару відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, слід дійти висновку про достатність доводів платника податків про невідповідність закону спірних рішень суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598) в графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Оглянувши тексти спірних рішень, суд відзначає відсутність в змісті рішень про коригування митної вартості всупереч вимогам Порядку №598, по-перше, детального викладення причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, по-друге, викладення результатів консультацій, по-третє, обов'язкового зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень взагалі не виконав свого обов'язу, передбаченого положеннями ч.2 ст.71 КАС України та не надав до суду доказів наявності тих обставин, які стали причиною винесення оскаржуваних рішень.

Позивачем було правомірно застосовано перший метод (за ціною угоди) визначення митної вартості товару, виходячи з наданих позивачем до Харківської митниці Міндоходів документів.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001327/2 від 05.07.2013 року та № 807000003/2013/001331/2 від 05.07.2013 року, а також скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/00865 від 05.07.2013 року та № 807100000/2013/00866 від 05.07.2013 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОМПІДШИПНИК" до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/00866 від 05.07.2013 року.

Скасувати рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001327/2 від 05.07.2013 року

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/00865 від 05.07.2013 року.

Скасувати рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001331/2 від 05.07.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОМПІДШИПНИК" (пров. Сімферопольський, 6, л. "Ч-2", м.Харків, 61052, код ЄДРПОУ 31151565) судовий збір у розмірі 3233 (три тисячі двісті тридцять три) 69 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 20.12.2013р.

Суддя С.О. Чудних