Рішення № 36219181, 11.12.2013, Хрестівський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Кіровський міський суд Донецької області)

Справа № 232/2795/13-ц

Номер провадження №2/232/815/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року м. Кіровське

Кіровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого суддіНазаренко А.В.

при секретаріКрамар В.М.

за участю позивачаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 Імани Джилінгір огли до Публічного акціонерного товариства „ДТЕК шахта ОСОБА_2 Донбасу» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Публічного акціонерного товариства „ДТЕК шахта ОСОБА_2 Донбасу» (далі ПАТ «ДТЕК шахта ОСОБА_2 Донбасу»). В обґрунтування позову послався на те, що під час роботи у відповідача 10 липня 2006 року отримав травму на виробництві, яка призвела до стійкої втрати професійної працездатності. Згідно висновку МСЕК від 2 лютого 2007 року йому вперше встановлено 45% втрати професійної працездатності і Ш групу інвалідності. Оскільки втрата працездатності спричинила йому фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних звязків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, йому заподіяна моральну шкоду, яку позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 20000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач про час і місце судового розгляду сповіщений належним чином, його представник в судове засідання не зявився, надав заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності. В письмових запереченнях проти позову послався на те, що стаття 9 Закону України «Про охорону праці» покладає обовязок з відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя у процесі трудової діяльності на Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». З часу дії вищезазначеного Закону, тобто з 1 квітня 2001 року, обовязок по повному відшкодуванню моральної шкоди по трудовому каліцтву та професійному захворюванню покладається на Фонд соціального страхування. На підставі наведеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Позивач працював в ПАТ «ДТЕК шахта ОСОБА_2 Донбасу» з 4 грудня 1991 року по 6 листопада 2001 року в якості учня гірничого робочого підземного, гірничого робочого підземного, з 17 травня 2005 року по 8 липня 2009 року в якості гірничого робочого підземного, сторожа, звільнений за власним бажанням.

10 липня 2006 року під час виконання трудових обовязків гірничого робочого підземного з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав травму тазу та хребта, про що було складено акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом № 90, затверджений заступником начальника Теруправління Держпромнагляду по Донецькій області 13.07.2006р.

За висновками МСЕК позивачу вперше встановлено втрату професійної працездатності за виробничою травмою 22 лютого 2007 року в розмірі 45% на строк з 22 лютого 2007 року по 22 лютого 2008 року, при повторних оглядах 7 лютого 2008 року, 4 лютого 2010 року, 21 лютого 2013 року також встановлено 45% втрати професійної працездатності, встановлена 3 група інвалідності, визначена потреба в санаторно-курортному, медикаментозному лікуванні, ортопедичне взуття.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих звязків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного звязку між попередніми умовами.

Згідно з розясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював у ПАТ «ДТЕК шахта ОСОБА_2 Донбасу», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих не небезпечних умов праці.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у звязку з ушкодженням здоровя, повязаним із виконанням трудових обовязків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих звязків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, акту розслідування нещасного випадку, акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, довідок МСЕК, витягами з історії хвороби.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоровя, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, ортопедичному взутті.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 18000 грн.

Відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 лютого 2007 року № 717, що набрав чинності 20 березня 2007 року, частина 3 статті 37 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності, яка передбачала обовязок Фонду відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, виключена, у звязку з чим заперечення відповідача про те, що обовязок по відшкодуванню шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоровя, покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави судові витрати, що складаються з судового збору, так як позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від їх сплати.

Відповідно до ст. ст.153, 233, 234, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст.60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» на користь ОСОБА_1 Імани Джилінгір огли на відшкодування моральної шкоди, завданої виробничою травмою та її наслідками, 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_2 Донбасу» в дохід держави судовий збір в розмірі 229 (двохсот двадцяти девяти) гривень 40 копійок.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяГ.В. Назаренко