Справа № 226/3474/13-ц
Справа № 2/226/1082/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 листопада 2013 року м. Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі
головуючого - судді Перекупка І.Г.,
при секретарі Трифоновій І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із отриманням професійного захворювання на виробництві,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» ВП «шахта «ім. Г. Димитрова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з професійним захворюванням на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в результаті тривалої роботи у шкідливих підземних умовах з тяжкою фізичною працею, Донецькою обласною клінічною лікарнею профзахворювань йому було встановлено діагноз: пневмоконіоз І-ІІ стадії, конитуберкулез, силікатоз - І стадії, вузликова форма, Р/Р 2/2: очаговий туберкульоз легень.
19.11.1994 р. після проведення розслідування професійного захворювання складено акт розслідування хронічного професійного захворювання.
26.05.2004 р. по даному професійному захворюванні МСЕК встановила йому 30% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності безстроково. У зв'язку з цим відділ ФССНВВ в м. Димитрові виплачує йому щомісячний регрес, але моральна шкода при цьому не призначалася та не виплачувалася ні фондом ні відповідачем, незважаючи на те, що він продовжує відчувати значні моральні та фізичні страждання пов'язані з отриманим професійним захворюванням.
Заподіяна моральна шкода випливає з трудових відносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов. Норми Конституції України, зокрема ст.ст. 21, 43, 46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні безпечні і здорові умови праці. Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Стаття 1167 ЦК України та стаття 237-1 КЗпП дає право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу особам які отримали професійне захворювання. Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечать вимогам статті 22 Конституції України. Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов як наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника, у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя та наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Відповідно до вимог частин 2, 3, 5 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів та інших засобів виробництва, стан засобів колективного захисту, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Вищенаведені підстави дають позивачу підстави стверджувати, що діями відповідача, який не забезпечив безпечні умови праці, заподіяно позивачу моральну шкоду. Просліджуються, що мали місце протиправні дії відповідача, пов'язані з порушенням ЗУ "Про охорону праці", "Правил безпеки в вугільних шахтах", що стало причиною нещасного випадку.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, які потерпілий отримав у зв'язку із ушкодженням здоров'я. Моральна шкода, яка заподіяно мені полягає у фізичному болю та стражданнях, які я зазнаю по теперішній час.
Позивач вказує, що його душевне занепокоєння викликано погіршенням стану здоров'я, що позначається на порушені душевної рівноваги, неспокої, відчутті розпачу від розуміння того, що моє здоров'я назавжди втрачено оскільки наслідки від погіршення здоров'я будуть відчуватися ще досить тривалий час. Відповідно до норм чинного законодавства України моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування. До отримання професійного захворювання я був здоровою та працездатною людиною.
Перебуваючи на лікування на протязі тривалого часу він не міг вести повноцінний спосіб життя, відчував фізичні страждання, фізичну біль. Все це певною мірою негативно позначилося на моєму душевному стані та життєвій активності. Систематичне нездужання та послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими все це наслідки професійного захворювання. Спостерігалося критичне відношення до себе, як до неповноцінного в трудовому відношенні громадянина.
У зв'язку із Постановою Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» вважаю, що є всі необхідні підстави для стягнення з відповідача суми достатньої для відшкодування моральної шкоди.
Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Цей позов виник внаслідок ушкодження здоров'я позивача у період трудових відносин з відповідачем, тому на підставі ч.2 ст.120 ЦПК України до позову не повинні додаватися копії доданих до позову документів згідно з кількістю відповідачів і третіх осіб.
Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у 40 000 (сорок тисяч) грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходив із тривалості й глибини його душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок захворювання, а також з фактичного значного погіршення стану здоров'я.
До судового засідання позивач та його представник не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, наполягали на задоволені позовних вимог.
Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля» позовні вимоги не визнав.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
В результаті тривалої роботи у шкідливих підземних умовах з тяжкою фізичною працею, Донецькою обласною клінічною лікарнею профзахворювань йому було встановлено діагноз: пневмоконіоз І-ІІ стадії, конитуберкулез, силікатоз - І стадії, вузликова форма, Р/Р 2/2: очаговий туберкульоз легень. (а. с. 5-7)
19.11.1994 р. після проведення розслідування професійного захворювання складено акт розслідування хронічного професійного захворювання. (а. с. 8-9)
26.05.2004 р. по даному професійному захворюванні МСЕК встановила йому
30% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності безстроково. У зв'язку з цим відділ ФССНВВ в м. Димитрові виплачує йому щомісячний регрес, але моральна шкода при цьому не призначалася та не виплачувалася ні фондом ні відповідачем, незважаючи на те, що він продовжує відчувати значні моральні та фізичні страждання пов'язані з отриманим професійним захворюванням. (а. с. 22-31).
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв ` язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Законом України «Про охорону праці», а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров'я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.
Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.
Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.
Позивач ОСОБА_1 отримав професійне захворювання внаслідок нещасного випадку на виробництві і при цьому мала місце протиправність дій відповідача Відокремленному підрозділі «Шахта «ім. Г. М. Димитрова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля», пов'язаних з порушенням Закону України «Про охорону праці», «Правил безпеки у вугільних шахтах», що стало причиною нещасного випадку.
Вищезазначене законодавство, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 30%.
Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч) грн.
Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров»я, пов'язаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача являються необґрунтованими.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства
«Красноармійськвугілля» на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору - в розмірі 229 грн. 40 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.21, 22, 43, 46 Конституції України, Законом України "Про охорону праці", Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", Постановою Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 23, 440-1 ЦК УРСР, ст. ст. 3, 81, 88, 109, 110, 118, 119, 120 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із отриманням професійного захворювання на виробництві задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь ОСОБА_1 30 000 (тридцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863» ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Димитровського міського суду
Донецької області І.Г. Перекупка
Судове рішення № 36217800, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області) було прийнято 21.11.2013. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 226/3474/13-ц. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: