Вирок № 36216542, 17.12.2013, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1228/13-к

Провадження № 1-кп/321/129/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді Олійника М.Ю.

при секретарі Засько О.М.

за участю:

прокурора Басіка О.В.

потерпілої ОСОБА_1

представника цивільного позивача ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Мігнечаур, Азербайджан, вірменина, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 27 серпня 2009 року Михайлівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

15 квітня 2013 року приблизно о 20 год. 50 хв., знаходячись на відкритій ділянці місцевості розташованій на краю проїжджої частини провулку Паркового, на відрізку, який з'єднує вулиці К.Маркса та Остовського в смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки, на підґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, маючи умисел на спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_6 один удар правою ногою по колінному суглобу ззаду, від якого ОСОБА_6 упав на землю, після чого продовжуючи свої злочинні дії наніс потерпілому численні удари руками в голову та ногами по тулубу, чим заподіяв потерпілому сполучену травму голови та тулуба із забоєм головного мозку, численні переломи ребер, яка ускладнилась набряком головного мозку, розвитком коматозного стану, після травматичною двобічною вогнищевою пневмонією у вигляді садни на голові та обличчі, крововиливах у м'які тканини голови, вигнищі забою головного мозку, крововиливах у м'яких тканинах шиї, крововиливах на передній та задній поверхні грудної клітки, численних переломах ребер: справа 2-9 по середньо ключичній лінії, 7 ребра по лопаточній лінії, забоя правої нирки у вигляді розривів капсули та крововиливів у навколо ниркову жирову клітчату, що кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження в результаті яких настала смерть потерпілого приблизно о 04 годині 21 квітня 2013 року в Територіальному медичному об'єднанні Михайлівського району.

В кримінальному провадженні заявлені цивільні позови до обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілою ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 7232,86 грн. та прокурора в інтересах територіального медичного об'єднання Михайлівського району про відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення в розмірі 10478,30 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину не визнав та пояснив, що ввечері 15 квітня 2013 року перебував у себе вдома за адресою: АДРЕСА_2 та випив зі знайомим приблизно 1,5 літри горілки на двох. Приблизно о 21 год. до його двору підійшов ОСОБА_6 і попросив сигарету. Він дав йому сигарету, вони разом покурили та про щось розмовляли, розмови він не пам?ятає, оскільки перебував в стані сильного алкогольного сп?яніння. ОСОБА_6 був також п?яний, тому він вирішив провести його додому. Потім він взяв ОСОБА_6 під руку та провів до перехрестя пров. Паркового та вул. Чкалова, після чого пішов додому. Ніякого конфлікту між ними не було та ОСОБА_6 він взагалі не бив. Також ОСОБА_4 повідомив, що дійсно визнавав свою вину на стадії досудового розслідування, але робив це через застосування до нього фізичного та психологічного тиску з боку працівників Михайлівського РВ ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Судом була перевірена версія ОСОБА_4 про застосування до нього недозволених методів розслідування та підтвердження вона не знайшла. За заявою ОСОБА_4 про нібито факти перевищення співробітниками міліції своїх службових повноважень при отриманні від нього свідчень, за повідомленням суду, було розпочате кримінальне провадження № 42013080290000014 від 11 жовтня 2013 року за ч. 2 ст. 365 КК України. За наслідками розслідування прокуратурою Запорізької області 3 грудня 2013 року була винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв?язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України (т. 1 а.с. 149 - 153).

Тому, суд приходить до висновку про те, що свідчення обвинуваченого ОСОБА_4 про застосування до нього недозволених методів ведення досудового слідства, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, свідчення ОСОБА_4, щодо не визнання своєї провини, спростовуються данними дослідженого судом протоколу проведення слідчого експерименту від 21 квітня 2013 року (т. 2 а.с. 198 - 209), в ході якого він визнав свою провину у присутності понятих, фахівця в галузі криміналістики, із застосуванням відеозйомки та на місці події в смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області показав місце, де він наздогнав ОСОБА_6, місце, де вони продовжили сварку, що спочатку переросла в штовханину, в результаті якої ОСОБА_4 та ОСОБА_10 впали на землю. Після чого ОСОБА_4 вказав на статисті положення, а саме: лежачи головою в бік присадибних ділянок, саме в такому положенні знаходився ОСОБА_6, після того як вони вдвох впали на поверхню землі. ОСОБА_11 пояснив, що він підвівся в положення напівстоячи над ОСОБА_6 і зайнявши таке положення ОСОБА_4 продемонстрував на лежачому статисті 2 удари руками по обличчю, пояснивши, що саме так 15 квітня 2013 року він наніс 2 удари ОСОБА_6, після чого ОСОБА_4 пояснив, що він підвівшись в положення стоячи завдав по тулубу ОСОБА_6 три удари ногами, а саме: два удари по передній частині тулубу, один удар по задній правій частині тулубу. Після чого ОСОБА_4 продемонстрував на статисті, які саме удари він завдав по тулубу ОСОБА_6 та місце куди вони приходились, а саме: ОСОБА_4 позначив два махові удари спереду назад правою ногою по передній частині тулубу статиста та один маховий удар від себе лівою ногою по тулубу по правій задній частині тулубу. Після цього ОСОБА_4 пояснив, що після нанесення ударів ногами він пішов до себе додому.

У ході даної слідчої дії, підозрюваний ОСОБА_4 на статисті показав механізм нанесення потерпілому ОСОБА_6 ударів руками та ногами, вказавши, що наніс перший удар по нозі, від якого ОСОБА_6 прийняв положення напівсидячи, потім правою рукою маховим рухом з права на ліво в ліву частину обличчя ОСОБА_6 Після цього між ними виникла штовханина в результаті чого вони впали, ОСОБА_4 підвівся в положення напівстоячи над ОСОБА_6, зайнявши таке положення він продемонстрував на лежачому статисті два удари рукою по обличчю, після чого підвівшись продемонстрував два удари ногою по передній частині тулубу, один удар по правій задній частині тулубу.

Суд знаходить вищевказані показання ОСОБА_4 під час слідчого експерименту від 21 квітня 2013 року достовірними щодо часу, місця, мотивів, фактів спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6, оскільки ці обставини вчинення злочину обвинуваченим повністю підтверджуються сукупністю узгодженими між собою доказів, досліджених судом і підтверджують його винуватість. Крім того на запитання суду ОСОБА_4 повідомив, що змінив свої показання лише після того, як ОСОБА_6 помер та органами досудового розслідування було змінене обвинувачення з ч. 1 ст. 121 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, що свідчить про намагання ОСОБА_4 таким чином уникнути кримінальної відповільдальності.

Крім дослідження протоколу слідчого експерименту у судовому засіданні, судом був проведений перегляд відеозапису слідчого експерименту (т. 1 а.с. 87), на якому зафіксовано як обвинувачений ОСОБА_4 самостійно показав і розповів про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. При перегляді відеозапису судом не було встановлено будь-яких процесуальних порушень або порушень прав обвинуваченого. Натомість було встановлено, що ОСОБА_4 свідчення давав добровільно, без будь-якого примусу і без допомоги працівників міліції.

Крім того, вказані обставини підтвердили свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, зокрема:

Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що 21 квітня 2013 року приблизно о 18 год. 00 хв. він разом з його знайомим ОСОБА_15 були запрошені працівниками міліції в якості понятих при проведенні слідчого експерименту. Вони прийшли в приміщення Михайлівського РВ, де в кабінеті, слідчий повідомив всім учасникам про проведення слідчого експерименту, роз'яснив права, все фіксувалось на відеокамеру. На запитання слідчого щодо обставин вчинення злочину, ОСОБА_4 детально розповів про те, як ввечері 15 квітня 2013 року наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 Після цього всі учасники слідчого експерименту на автомобілі проїхали до місця проживання ОСОБА_4 на АДРЕСА_2, де він пояснив, що 15 квітня 2013 року ввечері біля свого двору він зустрів ОСОБА_6 Вони обоє перебували в стані алкогольного сп'яніння, між ними виникла сварка. ОСОБА_4 вирішив провести ОСОБА_6, для чого взяв його рукою під руку. Проходячи на перехресті пров. Паркового та вул. Чкалова ОСОБА_6 висловився образливими словами в сторону матері ОСОБА_4 Після чого ОСОБА_4 наніс йому два удари по обличчю. Механізм нанесення ударів ОСОБА_4 показував на статисті. Він відійшов від ОСОБА_16 та хотів піти додому, але ОСОБА_6 продовжував висловлюватися в його адресу нецензурною лайкою. ОСОБА_17 наздогнав ОСОБА_6 та наніс йому декілька ударів по обличчу, а після того як ОСОБА_6 впав на землю ще декілька ударів ногами по тулубу. ОСОБА_4 також пояснив, що не пам'ятає як дійшов додому, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння. Він самостійно та добровільно розповідав про обставини вчинення злочину, показував на статисті механізм нанесення ним ударів, показував місця де перший раз вдарив ОСОБА_6, де продовжилася їх сутичка, де він бив його ногами. Працівники міліції під час слідчого експерименту не чинили тиску на ОСОБА_4, навідних запитань йому не ставили.

З показань свідка ОСОБА_15, данних ним в судовому засіданні, було встановлено, що ввечері 21 квітня 2013 року його та ОСОБА_12 працівники міліції запросили в якості понятих при проведенні слідчого експерименту. В кабінеті слідчим було повідомлено всім учасникам про проведення слідчого експерименту, роз'яснено права, все фіксувалось за допомогою відеокамери. ОСОБА_4, відповідаючи на запитання слідчого, детально розповів про те, як ввечері 15 квітня 2013 року наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 Після цього всі учасники слідчого експерименту на автомобілі проїхали до місця вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, де він детально розповів як вночі 15 квітня 2013 року біля свого двору зустрів ОСОБА_6 Між ними виникла сварка в ході якої ОСОБА_4 наніс йому два удари рукою по обличчю. ОСОБА_6 висловився образливими словами в сторону матері ОСОБА_4 Після чого ОСОБА_17 наніс ОСОБА_6 декілька ударів по обличчу, від яких він упав на землю, а потім ще наніс декілька ударів ногами по тулубу. ОСОБА_4 також пояснив, перебував в стані алкогольного сп'яніння, тому не пам'ятає як дійшов додому. ОСОБА_4 самостійно розповідав про обставини вчинення злочину, показував місце де між ними відбувалася бійка, на статисті показував механізм нанесення ним ударів. Тиску з боку працівників міліції на ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту не було.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 пояснила, що працює на посаді слідчого СВ Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізької області. Нею проводилося досудове розслідування кримінальтного провадження у відношенні ОСОБА_4, зокрема вона допитувала його в якості підозрюваного та проводила слідчий експеримент 21 квітня 2013 року. При проведенні вказаних слідчих дій ОСОБА_4 цілком добровільно та досить детально розповідав про обставини нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 Його свідчення були детальними, логічними та переконливими. Спочатку дії ОСОБА_4 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України та він повністю визнавав свою провину, але коли стало відомо, що потерпілий помер в лікарні від отриманих тілесних ушкоджень і був отриманий висновок судово-медичної експертизи, дії ОСОБА_4 були перекваліфіковані на ч. 2 ст. 121 КК України, після чого він почав не визнавати свою провину.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується також іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона являється матір'ю загиблого ОСОБА_6 15 квітня 2013 року приблизно об 11 год. її син ОСОБА_6 поїхав з дільничним інспектором Прядко Г.В. в Територіальне медичне об'єднання Михайлівського району для медичного обстеження та направлення на стаціонарне лікування від алкогольної залежності в м. Молочанськ. Вранці наступного дня 16 квітня 2013 року їй зателефонували з лікарні та повідомили, що її син знаходиться в реанімації у вкрай тяжкому стані. П'ять днів ОСОБА_6 перебував у комі та 21 квітня 2013 року помер. Також ОСОБА_1 пояснила, що нею були понесені витрати на лікування та поховання сина, тому нею був поданий цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, просила задовольнити позовні вимоги.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що 15 квітня 2013 року приблизно о 21 год. 05 хв. він разом з ОСОБА_19 проходили перехрестя вул. К.Маркса з провулком Парковим та повернули в сторону вул. Островського. Біля стихійного сміттєзвалища, на відстані 20 - 30 метрів від русла колишньої річки в сторону вул. К.Маркса, він побачив як один чоловік б'є іншого. Детально він все не бачив, оскільки було вже темно. Розмови між ними він не чув. Потім їм назустріч проїхав велосипедист з ліхтарем та на деякий час ділянка на якій знаходились двоє чоловіків була освітлена, в цей момент він побачив, що одни чоловік сидів на іншому та наніс йому удар кулаком по обличчу. Після того, як вони відійшли від того місця на відстань приблизно 30 метрів, по провулку Парковому зі строни віл. Леніна виїхав автомобіль та світлом фар осіпив його та ОСОБА_19, а також освітив ділянку місцевості навколо них. В цей час ОСОБА_19 обернулася та побачила як один з чоловіків, який стояв, замахнувся ногою в сторону іншого чоловіка, який лежав. ОСОБА_19 злякалася, розповіла йому про побачене і вони продовжили рух в сторону вул. Островського в смт. Михайлівка.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що 17 квітня 2013 року він на прохання співробітників міліції приймав участі в якості понятого при проведенні обшуку домоволодіння АДРЕСА_2. На початку обшуку, біля воріт, слідчий пред'явив власнику домоволодіння ОСОБА_21 постанову про проведення обшуку. Після цього ОСОБА_21 спитала у свого сина ОСОБА_4 чому саме до них приїхали співробітники міліції, на що ОСОБА_4 відповів, що обшук проводиться у зв'язку з тим, що він когось побив. Далі слідчий провів обшук, в ході якого були виявлені та вилучені джинсові брюки, кросівки, куртка, светр та шапка.

ОСОБА_22 будучи допитаним в якості свідка в судовому засіданні пояснив, що 15 квітня 2013 року приблизно о 06 год. 05 хв. ним як черговим фельдшером швидкої допомоги був здійснений виїзд за викликом. Приїхавши на місце, на відкритій ділянці місцевості з правої сторони від проїжджої частини на узбіччі пров. Паркового, по ходу руху від вул. Островського до вул. К.Маркса лежав ОСОБА_23 При першочерговому огляді ОСОБА_6 було встановлено, що він перебував в комі та на скроневій частині обличчя у нього була рана та синець. ОСОБА_6 була надана невідкладна медична допомога, а потім він був направлений в ТМО Михалівського району. На землі біля ОСОБА_6 слідів крові та боротьби свідок не бачив.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засідання пояснив, що ввечері приблизно о 20 год. 30 хв. 15 квітня 2013 року він приїхав на таксі до свого двору за адресою: АДРЕСА_3. Коли він вийшов з машини та зайшов до себе у двір, почув сварку двох чоловіків, які знаходились на відстані приблизно 50-70 м від нього. Впізнати цих чоловіків він не зможе, оскільки не бачив їх, а лише чув їхню розмову.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що 15 квітня 2013 року приблизно о 21 год. 15 хв. вона разом зі ОСОБА_18 йшли в магазин «АТБ», проходячи перехрестя пров. Паркового та вул. К.Маркса, вони повернули в сторону вул. Островського. На відстані 20 - 30 метрів від русла колишньої річки в сторону вул. К.Маркса, біля стихійного сміттєзвалища, вона побачила сутичку двох чоловіків. Деталей вона не бачила, оскільки було вже темно. Розмови між чоловіками вона також не чула. Коли вона і ОСОБА_18 відійшли від того місця на 30 метрів, по пров. Парковому зі строни вул. Леніна виїхав автомобіль та світлом фар осіпив її, вона відвернулася від світла та побачила як один з чоловіків, який стояв, замахнувся ногою в сторону іншого чоловіка, який лежав. Прикмет цих чоловіків вона не запам'ятала, зазначила лише, що чоловік який замахнувся ногою був зростом приблизно 170 см, худощавий та по силуету не схожий на ОСОБА_4 Також свідок зазначила, що вважає, що ОСОБА_4 не здатен на вчинення такого злочину.

З показань свідка ОСОБА_25, допитаної в судовому засіданні вбачається, що 15 квітня 2013 року приблизно о 20 год. 30 хв. вона разом зі своєю матір'ю ОСОБА_26 та тіткою ОСОБА_27 проходила по провулку Парковому в смт. Михайлівка та на відрізку провулка від вул. К.Маркса до вул. Чкалова на лівому узбіччі бачила двох чоловіків. Один з них лежав на землі, другий стояв поряд. Розмову між ними вона не чула, але з інтонації зрозуміла, що між ними був конфлікт. Чоловік, який стояв був молодий та одягнений в куртку темного кольору та світлі штани. Лежачий чоловік був постарше, та одягнений в темний одяг. Опізнати цих людей вона не може, оскільки було вже темно та їхніх облич вона не розгледіла, але на її думку серед них не було ОСОБА_4

ОСОБА_28 будучи допитаною в якості свідка, в судовому засіданні пояснила, що знайома з ОСОБА_4 як із сусідом своєї сестри ОСОБА_27 15 квітня 2013 року приблизно о 20 год. 30 хв. вона разом зі своєю дочкою ОСОБА_29 та сестрою ОСОБА_27 проходила по провулку Парковому в смт. Михайлівка та на відрізку провулка від вул. К.Маркса до вул. Чкалова на лівому узбіччі бачила двох чоловіків, один з яких лежав на кучі глини, інший стояв над ним. Чоловік, що стояв був зростом приблизно 1,70 м., худий, одягнений в темну куртку та світлі штани. Бійки між ними вона не бачита та розмови не чула. Але вона вважає, що серед них не було ОСОБА_4 До того ж коли, вони прийшли за місцем проживання її сестри на АДРЕСА_5, на подвір'ї навпроти по АДРЕСА_2, в період часу з 21 год. по 23 год. вона бачила ОСОБА_4 який перебував в стані алкогольного сп'яніння.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснив, що він є сусідом обвинуваченого ОСОБА_4 15 квітня 2013 року в період часу приблизно з 21 год. 00 хв. до 22 год. 00 хв. він разом зі своїм знайомим ОСОБА_31 сиділи на лавочці біля його дому по АДРЕСА_4 та чули скарку між ОСОБА_4 та його матір'ю ОСОБА_21 Слів він не чув, але зрозумів, що ОСОБА_4 перебував в стані алкогольного сп'яніння. Потерпілого ОСОБА_6 в той вечір він не бачив.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_31 пояснив, що ОСОБА_4 знає як свого сусіда, оскільки також проживає на АДРЕСА_6. 15 квітня 2013 року він зустрівся з ОСОБА_30, приблизно о 20 год. 45 хв. вони в магазині «Каприз» купили пиво та прийшли до двору ОСОБА_30 по АДРЕСА_4, де сиділи на лавочці приблизно з 21 год.00 хв. до 22 год. 00 хв. В цей період, він чув як сусід ОСОБА_4, перебуваючи в своєму дворі, сварився зі своєю матір'ю ОСОБА_21

Згідно протоколу огляду місця події від 16 квітня 2013 року (т. 2 а.с. 15 - 16), була оглянута ділянка місцевості по пров. Парковому між вул. Островського та вул. К.Маркса в смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області. В ході проведення огляду місця події ОСОБА_32 вказав на місце де о 06 год. 05 хв. 16 квітня 2013 року знаходився ОСОБА_23 без свідомості.

З протоколу огляду трупа ОСОБА_6 від 21 квітня 2013 року (т. 2 а.с. 20 - 21) встановлено, що в ході огляду трупа на голові ОСОБА_6 виявлено численні гематоми та ссадини, на тулубі нижче сонячного сплетіння справа синці, на верхніх кінцівках, на кистях та пальцях подряпини, на нижніх кінцівках в районі колінних суглобів синці та садна.

Згідно протоколу обшуку від 17 квітня 2013 року (т. 2 а.с. 37 - 40), за місцем проживання ОСОБА_4 були виявлені та вилучені наступні речі: шапка, светр, курточка, джинсові штани та кросівки.

Як встановлено з висновку експерта № 92 від 22 квітня 2013 року (т. 2 а.с. 44 - 47), смерть ОСОБА_6 настала від сполученої травми голови та грудної клітки із забоєм головного мозку, численними переломами ребер. Перебіг травми ускладнився набряком головного мозку, розвитком коматозного стану, післятравматичною двобічною вогнищеною пневмонією. Під час дослідження на трупі виявлені тілесні ушкодження: садна на голові та обличчі, крововиливи у м'які тканини голови, вогнища забою головного мозку, крововиливи у м'яких тканинах шиї, крововиливи на передній та задній поверхні грудної клітки, численні переломи ребер справа 2 - 9 по середньо ключичній лінії, 8 - 9 по лопаточній лінії, зліва 4 -9 ребер по середньо ключичній лінії, 7 ребра по лопаточній лінії. Дані тілесні ушкодження, що ускладнилися коматозним станом, мають ознаки тяжкого тілесного пошкодження, а у наведеному випадку такого, що викликало смерть потерпілого.

Висновки вказаної експертизи були доповнені додатковим висновком експерта № 156 від 17 червня 2013 року (т. 2 а.с. 50 - 51), згідно якого виявлений комплекс пошкоджень на тілі ОСОБА_6 не міг утворитися унаслідок падіння людини (на тверде покриття або грунт) з висоти свого власного зросту. Враховуючи кількість саден та синців розташованих окремо можливо припустити, що в ділянку голови та шиї нанесено не менше ніж 6 окремих травматичних дій, у ділянку тулуба (грудна клітка) не менше ніж 4 окремих травматичних дій. Вищезазначені тілесні ушкодження (садна на голові та обличчі, крововиливи у м'які тканини голови, забій головного мозку, крововиливи у м'які тканини грудної клітки, забій нирки) могли утворитися при обставинах на які вказував підозрюваний ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту.

А також висновком додаткової судово - медичної експертизи № 158 від 20 червня 2013 року (т. 2 а.с. 54 - 58), в якому зазначено, що згідно записам у медичній документації, смерть ОСОБА_6 зареєстрована 21 квітня 2013 року о 04 год. 30 хв., що не суперечить даним отриманим під час розтину трупа. Під час дослідження на трупі виявлені тілесні ушкодження: садна на голові та обличчі, крововиливи у м'які тканини голови, вогнища забою головного мозку, крововиливи у м'яких тканинах шиї, крововиливи на передній та задній поверхні грудної клітки, численні переломи ребер справа 2 - 9 по середньо ключичній лінії, 8 - 9 по лопаточній лінії, зліва 4 -9 ребер по середньо ключичній лінії, 7 ребра по лопаточній лінії. Забій правої нирки у вигляді розривів капсулі та крововиливів у навколо ниркову жирову клітчатку. Приймаючи до уваги характер виявлених тілесних пошкоджень, їхній розмір та розташування, можливо висловитися, що вони утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею. Індивідуальні особливості травмуючих предметів у пошкодженнях не відобразилися. Враховуючи розташування переломів ребер по попередній поверхні грудної клітки справа та зліва, можливо припустити, що такі переломи могли утворитися при стисканні грудної клітки у пердньо - задньому напрямку. Всі вище описані тілесні пошкодження, які ускладнилися розвитком коматозного стану, знаходяться у прямому наслідковому зв'язку з наставшою смертю. Приймаючи до уваги той факт, що кулак людини та взута нога мають ознаки твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, неможливо виключити, що тілесні пошкодження були отримані саме від дії таких предметів. Не можливо виключити, що після отримання тілесних пошкоджень потерпілий міг якийсь час скоювати цілеспрямовані дії (переміщатися, кликати на допомогу, тощо).

З висновку експерта № 146 від 18 червня 2013 року (т. 2 а.с. 83 - 91) встановлено, що серед текстильних волокон, виявлених на куртці, вилученій під час обшуку у ОСОБА_4 виявлено два полімерних волокна чорного кольору, які складають загальну родову належність з волокнами, які входять до складу тканини основного матеріалу куртки та манжет куртки, вилученої в ході огляду трупа ОСОБА_6 Серед текстильних волокон, виявлених на брюках джинсових, вилучених під час обшуку у ОСОБА_4 виявлено одне поліестерове волокно чорного кольору, яке складає загальну родову належність з волокнами, які входять до складу тканини основного матеріалу куртки, вилученої в ході огляду трупа ОСОБА_6 Серед текстильних волокон, виявлених на куртці, вилученої під час огляду трупа ОСОБА_6 виявлено сім волокон бавовни чорного кольру, які складають загальну родову належність з волокнами, які входять до складу тканини брюк джинсових, вилучених під час обшуку у ОСОБА_4, а також вісім волокон бавовни чорного кольору, які складають загальну родову належність з волокнами, які входять до складу тканини куртки, вилученої під час обшуку у ОСОБА_4 Серед текстильних волокон, виявлених на брюках, вилучених під час огляду трупа ОСОБА_6. виявлено дванадцять волокон бавовни чорного кольору, які складають загальну родову належність з волокнами, які входять до складу тканини брюк джинсових, вилучених під час обшуку у ОСОБА_4, а також чотири волокна бавовни чорного кольору, які складають загальну родову належність з волокнами, які входять до складу тканини куртки, вилученої під час обшуку у ОСОБА_4 Отже, надана на дослідження куртка, вилучена в ході огляду трупа ОСОБА_6 знаходилась в контактній взаємодії з курткою та брюками джинсовими, вилученими під час обшуку у ОСОБА_4

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 18 червня 2013 року (т. 2 а.с. 194 - 197), для подолання пішою ходою відстані від двору будинку АДРЕСА_2 до ділянки місцевості, розташованої на пров. Парковому, на його відрізку між вул. К.Маркса та вул. Островського, в районі стихійного сміттєзвалища, на яке вказав підозрюваний ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту від 21 квітня 2013 року необхідно 5 хв. 51 сек., вказана відстані складає 320 м.

В ході слідчого експерименту від 18 червня 2013 року (т. 2 а.с. 145-147), свідок ОСОБА_18 вказав, що вірогідніше за все, куртка одягнена статистом другою (яка була вилучена під час обшуку у ОСОБА_4.) відповідає тій, яку він бачив одягнену на чоловікові, який сидів на лежачому чоловіку або біля нього.

Згідно постанови від 1 липня 2013 року (т. 2 ст. 92-93) були визнані та долучені в якості речових доказів: фрагмент паперу з нашаруванням речовини бурого кольору; предмети одягу ОСОБА_4, а саме: джинсові штани, кросівки, куртка чорного кольору демісезонна, шапка зимня, светр чорного кольору; предмети одягу ОСОБА_6, в яких він був одягнений, коли його знайшли непритомним; зразки букальний клітин та зразки крові ОСОБА_6; зразки букальних клітин та зразки крові ОСОБА_4

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_6, його вина у скоєнні цього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, повністю підтверджується сукупністю досліджених під час судового слідства доказів, які узгоджуються між собою, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_14, протоколом огляду місця подій, протоколом огляду трупа, протоколом обшуку, висновками медичних експертиз, висновком судової експертизи волокон та волокнистих матеріалів, протоколами проведення слідчих експериментів від 21 квітня 2013 року та 18 червня 2013 року, речовими доказами по справі.

Оцінюючи показання, дані в судовому засіданні свідками ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_14, суд вважає їх правдивими та такими, що не суперечать іншим дослідженим під час судового розгляду доказам, а тому підстав не приймати за основу зазначені показання у суду немає.

Разом з цим, оцінюючи показання, дані в судовому засіданні свідками ОСОБА_19, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_30, ОСОБА_31, суд не може прийняти їх до уваги в якості обґрунтування невинуватості ОСОБА_4, оскільки вказані свідки припускали, що ОСОБА_4 не міг вчинити злочин та висловлювали свою особисту думку, що ґрунтувалася на дружніх стосунках з обвинуваченим та впевненістю, що ОСОБА_4 не здатний на вчинення настільки тяжкого злочину. Показання вказаних свідків щодо перебування ОСОБА_4 за місцем свого проживання в період з 21 по 23 год. 15 квітня 2013 року, вцілому узгоджуються з іншим доказами по справі та не можуть свідчити, що ОСОБА_4 не міг вчинити злочин, оскільки ним не оспорюється факт його перебування у дворі власного домоволодіння у вказаний період, а кримінальне правопорушення було вчинене ним у період з 20 год. 15 хв. до 20 год. 50 хв. Враховуючи вище викладене, суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_19, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_30, ОСОБА_31

На підставі вищевикладеного, даючи критичну оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_4 з приводу того, що він не завдавав тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6, суд визнає їх неспроможними, так як вони повністю спростовуються та суперечать встановленим під час судового розгляду доказам і розцінює не визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини як його бажання уникнути покарання за вчинене, оскільки останній, обрав такий спосіб захисту, з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Показання ОСОБА_4 в частині заперечення нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень спростовуються, зокрема, висновком експертизи волокон, якою встановлено, що штани ОСОБА_4 перебували в контактній взаємодії з курткою та штанами ОСОБА_6, в судовому засіданні ОСОБА_4 не зміг пояснити яким чином волокна з його штанів потрапили на куртку ОСОБА_6 Крім того в ході слідчого експерименту ОСОБА_4 вказував на такі деталі та подробиці злочину, які не могли бути відомі органам досудового розслідування, до того ж висновком додаткової судо-медичної експертизи встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 могли утворитися при обставинах на які вказував підозрюваний ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту.

Крім того, даючи критичну оцінку твердженням захисника ОСОБА_3 про визнання недопустимими протоколу слідчого експерименту від 21 квітня 2013 року та показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_15, суд визнає їх неспроможними, оскільки ст. 86 КПК України передбачені підстави визнання судом доказів недопустимими, але в ході судового розгляду кримінального провадження судом не було встановлено порушення будь-яких прав і свобод ОСОБА_4 гарантованих Конституцією та законами України. При повідомленні ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України, слідчим були дотримані всі вимоги КПК України, йому були роз?яснені його права, зокрема, право мати захисника, а також під розпис йому була вручена пам'ятка про права.

Захисник також наголошував на порушенні прав ОСОБА_4 в частині повідомлення його про підозру за ч. 1 ст. 121 КК України та проведення за його участі слідчого експерименту 21 квітня 2013 року, хоча на той час потерпілий ОСОБА_6 помер, і дії ОСОБА_4 слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України. Але його твердження є не обгунтованими, оскільки, зміна підозри була можлива лише після встановлення експертом, що смерть потерпілого настала від отриманих тілесних ушкоджень, а висновок експерта був готовий лише в червні 2013 року і після того ОСОБА_4 було змінено підозру на ч. 2 ст. 121 КК України. Слідчим був проведений слідчий експеримент 21 квітня 2013 року за участю ОСОБА_4 з метою з'ясування фактичних обставин спричинення ним тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 Об'єктивний склад злочинів передбачених ч. 1 ст. 121 КК України та ч. 2 ст. 121 КК України відрізняється лише наслідками, тому проведення слідчого експерименту після повідомлення ОСОБА_4 про підозру за ч. 1 ст. 121 КК України, хоча в подальшому з'ясувалося, що потерпілий на той час помер, не є порушенням норм кримінально-процесуального права. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що протокол слідчого експерименту від 21 квітня 2013 року, та похідні від нього свідчення понятих ОСОБА_12 і ОСОБА_15, допитаних в якості свідків, є допустимими доказами по справі.

До того ж, даючи критичну оцінку твердженням захисника, що визнання ОСОБА_4 своєї провини за ч. 1 ст. 121 КК України та не визнання за ч. 2 ст. 121 КК України свідчить про його невинуватість, суд визнає неспроможними, оскільки, враховуючи більш сувору міру покарання за ч. 2 ст. 121 КК України, вказана обставина свідчить лише про те, що ОСОБА_4 змінив свою позицію через бажання уникнути покарання.

Суд не може прийняти до уваги й посилання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3 на нібито розбіжність в показах ОСОБА_4, даних в ході проведення слідчого експерименту, в частині кількості ударів, та висновках експертизи, в яких зазначена більша кількість ударів ніж зазначав ОСОБА_4. Вказане твердження захисника спростовується висновком експерта № 156 від 17 червня 2013 року, згідно якого експерт зазначив, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 (садна на голові та обличчі, крововиливи у м'які тканини голови, забій головного мозку, крововиливи у м'які тканини грудної клітки, забій нирки) могли утворитися при обставинах на які вказував підозрюваний ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту. Крім того, ОСОБА_4 особисто повідомляв суду, що перебував в стані сильного алкогольного сп?яніння, тому не пам'ятає всіх подробиць подій, що мали місце ввечері 15 квітня 2013 року.

Знаходячи обвинувачення доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_1, суд виходить з наступного. Відповідно до вимог ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого. Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкода заподіяна не з його вини. В результаті винних дій ОСОБА_4 були спричиненні тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_6, що спричинили його смерть, у зв'язку з чим потерпілою ОСОБА_1 були витрачені кошти на лікування в сумі 2294, 86 грн., витрати на поховання на суму 4638 грн., сплачені юридичні послуги в сумі 300 грн., що підтверджується копіями квитанцій, довідок та накладних (ч. 1 а.с. 39 - 42), що до теперішнього часу не відшкодовані, тому сума матеріального збитку в загальному розмірі 7232,86 грн. підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 в повному обсязі.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Територіального медичного об'єднання Михайлівського району Запорізької області про стягнення коштів у сумі 10478,30 грн., що були витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_6, підтверджений належними доказами і підлягає задоволенню, оскільки згідно Розрахунку розміру фактичних витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_6 він знаходився на стаціонарному лікуванні в Територіальному медичному об'єднанні Михайлівського району Запорізької області, яка є бюджетною установою і утримується за бюджетні кошти, п'ять ліжко-днів, вартість одного ліжко-дня становить 2095,66 грн., загальна вартість перебування ОСОБА_6 в лікарні становить 10478,30 грн.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд керується вимогами статей 65-67 КК України, роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями) і виходить з принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд приймає до уваги конкретні обставини скоєного, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, характер і ступінь його суспільної небезпеки, сукупність всіх характеризуючих його обставин: обстановку і спосіб вчинення злочину, настання незворотних наслідків у вигляді смерті потерпілого; дані про особу ОСОБА_4 як раніше судимого, судимість якого не знята і не погашена у встановленому законом порядку, не працює, зловживає спиртними напоями, за місцем проживання характеризується посередньо. Матеріальна шкода, заподіяна злочином, не відшкодована навіть частково, після скоєння злочину обвинувачений не намагався вирішити питання про відшкодування завданої шкоди потерпілій, що свідчить про байдуже ставлення до скоєного злочину та його наслідків. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення злочину перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Обставин, пом'якшуючих покарання, судом не встановлено.

За сукупністю обставин скоєного злочину, його ступеня тяжкості, обставини, що обтяжує покарання, даних про особу винного, суд визнає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд,

П Р И С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання у вигляді восьми років позбавлення волі.

Змінити ОСОБА_4 міру запобіжного заходу з домашнього арешту та тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду. Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту затримання, тобто із 17 грудня 2013 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 7232,86 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Територіального медичного об'єднання Михайлівського району Запорізької області витрати на лікування потерпілого в сумі 10478,30 грн.

Речові докази: фрагмент паперу з нашаруванням речовини бурого кольору; предмети одягу ОСОБА_4 а саме: джинсові штани, кросівки, куртку чорного кольору демісезонну, шапку зимню, светр чорного кольору; предмети одягу ОСОБА_6, в ких він був одягнений, коли його знайшли непритомним; зразки букальних клітин та зразки крові ОСОБА_6; зразки букальних клітин та зразки крові ОСОБА_4, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області (т. 2 а.с. 92-94) - знищити.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений. Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області М.Ю.Олійник