Ухвала суду № 36214374, 20.12.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

20.12.2013 Єдиний унікальний номер 205/9929/13-ц

Провадження № 2п/205/136/13

УХВАЛА

про відмову у задоволені заяви про перегляд заочного рішення

20 грудня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2012 року у цивільній справі, що була порушена за цивільним позовом Кредитної спілки «Взаємний кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

встановив:

Представник Кредитної спілки «Взаємний кредит»» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2012 року по даній цивільній справі № 2/422/4079/2012 позовні вимоги Кредитної спілки «Взаємний кредит» були задоволенні повністю. Вирішено в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 080910-к від 08 вересня 2010 року року на загальну суму у розмірі 250 986 грн. 50коп, з яких сума кредиту - 144 000 грн., проценти за користування кредитом - 92 126 грн. 88 коп., пеня - 14 859грн. 62 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, та складається із: 1-коридор, 2-ванна, 3-туалет, 4-кухня, 5-шафа, 6,7,8-житлові, І-лоджія, ІІ -балкон, загальною площею 69,6 кв.м., житловою площею 47,1 кв.м., належну ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, а також визначити спосіб реалізації предмету іпотеки за оціночною вартістю, на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої ст. 41 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». А також, стягнути солідарно з ОСОБА_3(і.п.н. НОМЕР_1), ОСОБА_4(і.п.н. НОМЕР_2), ОСОБА_5(і.п.н. НОМЕР_3), ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_4) на користь Кредитної спілки «Взаємний кредит» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Маркса, 41-г, код ЄДРПОУ 25927330) понесені ними та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2 509 (дві тисячі п'ятсот дев'ять) грн. 86коп.

Не погодившись із вказаним заочним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2012 року.

Представник позивача Кредитної спілки «Взаємний кредит» у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду заяви про перегляд заочного рішення повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань до суду від такої особи, що бере участь у справі, до суду не надходило.

Заявник (відповідач) ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_4, (далі-відповідачі) представник відповідача ОСОБА_6 ) просили суд задовольнити вказану заяву. В обґрунтування своїх доводів посилались на обставини, що викладені в заяві про перегляд заочного рішення та письмових пояснень до неї.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 231 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали даної справи, суд доходить висновку, що заяву про перегляд заочного рішення необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідності до ч.1 ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Заява про перегляд заочного рішення може бути поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Зі аналізу ст. 232 ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: перша - відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; друга - докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. За змістом вказаної процесуальної норми закону одночасна наявність цих двох підстав для скасування заочного рішення є обов'язковою.

Суд зазначає, що сторона відповідачів була належним чином повідомлення про день та час розгляду справи по суті.

Так, згідно із вимогами ч. 5 ст. 74 ЦПК України, судові повістки надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. З матеріалів справи вбачається, що за адресою реєстрації відповідачів надсилались судові повістки, однак останні повертались до суду із відміткою підприємства поштового зв'язку із поміткою про неможливість вручення через те, що двері квартири ніхто не відчиняв (а.с. 38-40).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою їх місця реєстрації, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Відповідно до вимог ч. 8 ст. 76 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Також під час повідомлення відповідачеві ОСОБА_3 за допомогою телефонного зв'язку інформації про день та час розгляду справи (а.с. 58), такий відповідач пояснила, що на час отримання повідомлення вона із іншими відповідачами знаходиться поза межами свого місця проживання. Судом відповідно до вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України було здійснено виклик таких відповідачів шляхом розміщення відповідного оголошення у друкованому засобі масової інформації (а.с. 63).

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

За вказаних обставин та вимог процесуального закону суд вважає, що судом першої інстанції були вжиті усі можливі та передбачені процесуальним законодавством засоби щодо повідомлення відповідачів про день та час розгляду даної цивільної справи по суті, та вважає безпідставними доводи сторони відповідачів щодо того, що відповідачам не було повідомлено належним чином про судовий розгляд даної цивільної справи.

Відповідно до ч.4 ст. 169 ЦПК України в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Посилання представника відповідача у судовому засіданні на те, що суд при ухваленні заочного рішення обмежився лише доводами та доказами позивача, а відповідачі були позбавлени можливості подавати свої докази та реалізувати інші свої процесуальні права, суд відхиляє за наступних мотивів. Так, відповідачі мали можливість реалізувати своє процесуальне право щодо подання доказів та надання пояснень по суді справи як під час підготовчого провадження так і на стадії судового розгляду справи по суті. Небажання відповідачів надавати суду докази в обґрунтування свої заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі у судових засіданнях, дало суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Крім того, відповідачі при розгляді заяви про перегляд заочного рішення не надали доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, суд не може взяти до уваги доводи відповідачів щодо того, що ОСОБА_3 не підписувала кредитний договір № 08910-К від 08 вересня 2010 року, та їм не було відомо про існування такого кредитного договору.

Так, в матеріалах справи міститься договір іпотеки від 08 вересня 2010 року, посвідчений у нотаріальному порядку. За умовами п. 1.1. якого відповідач ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання до 08 вересня 2011 року повернути іпотекодержателю кредит саме у розмірі 144 000 грн. 00 коп., за кредитними зобов'язаннями, які випливають саме із Кредитного договору № 08010-К від 08 вересня 2010 року. Вказаний договір було підписано іпотекодавцями (відповідачами по справі) ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, що свідчить про ознайомлення таких осіб із умовами вказаного договору (а.с. 10). Під час підписання такого договору особи відповідачів та їх дієздатність були перевірені нотаріусом, про що зроблена відмітка у такому договору іпотеки від 08 вересня 2010 року (а.с. 10).

Окрім цього, судом встановлено, що позичальник ОСОБА_3 частково виконувались зобов'язання за кредитним договором № 08910-К від 08 вересня 2010 року у вигляді погашення відсотків за користування кредитними коштами (квитанція від 14 грудня 2006 року на суму 5745 грн.00 коп, квитанція від 17 січня 2011 року на суму 5767 грн.00 коп., квитанцією від 13 жовтня 2010 року на суму 5760 грн. 00 коп., квитанцією від 15 листопада 2010 року на суму 5738 грн. 00 коп.), що свідчить визнання такої особою відповідних договірних зобов'язань за вказаним кредитним договором № 08910-К від 08 вересня 2010 року.

Стосовно тверджень відповідачів щодо того, що начебто ОСОБА_3 фактично було сплачено в погашення заборгованості за кредитними зобов'язаннями по кредитному договору № 08910-К від 08 вересня 2010 року більшу суму (а саме суму в розмірі 25 033 грн. 00 коп.), ніж зазначено в розрахунку позову, суд зауважує про наступне.

Так, квитанції за липень 2010 року на загальну суму 110 грн. 00 коп. мають цільове призначення платежу «членські внески», що за своєю природою іншим видом платежу, який не матиме відношення до погашення заборгованості за кредитним договором № 08910-К від 08 вересня 2010 року.

Квитанція від 02 вересня 2010 року на суму 960 грн. 00 коп. та квитанція від 16 серпня 2010 року на суму 960 грн. 00 коп. містять призначення платежу у вигляді погашення відсотків по іншому кредитному договору, а саме договору № 120710-К, уз в'язку з чим не можуть бути враховані судом в якості доказів погашення заборгованості за кредитним договором № 08910-К від 08 вересня 2010 року.

Суд зауважує, що обставина отримання Кредитною спілкою кошти по квитанції від 14 грудня 2006 року на суму 5745 грн.00 коп., квитанції від 17 січня 2011 року на суму 5767 грн.00 коп., квитанцією від 13 жовтня 2010 року на суму 5760 грн. 00 коп., квитанції від 15 листопада 2010 року на суму 5738 грн. 00 коп., а всього разом 2310 грн. 00 коп., позивачем визнається, та була врахована останнім під час розрахунку суми позову (а.с.8).

З приводу доводів відповідачів, що така сума повинна була зараховуватись до погашення тілу кредиту а не відсотків, суд зазначає, що першочергове щомісячне погашення саме відсотків за рахунок коштів позичальника прямо передбачено п. 3.3. кредитного договору № 08910-К від 08 вересня 2010 року.

Доводи відповідачів в іншій частині суд також не може взяти до уваги, оскільки вони зводяться лише до переоцінки доказів по справі, право на оцінку яких входить виключно до компетенції суду. Суд також не може взяти до уваги доводи відповідачів із приводу недійсності кредитного договору через начебто не підписання його ОСОБА_3, та відсутності в матеріалах справи заяви такої особи до вступу у кредитну спілку, оскільки такі доводи нічим об'єктивно не підтверджуються, спростовуються вищенаведеним, також із самостійними вимогами щодо визнання кредитного договору відповідачі до суду не звертались.

Вищевикладені обставини та вимоги процесуального закону у їх сукупності є підставою для залишення вказаної заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 231 ЦПК України, суд -

ухвалив:

1. В задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2012 року у цивільній справі, що була порушена за цивільним позовом Кредитної спілки «Взаємний кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки,- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд міста Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення

Суддя: Д.В. Мовчан