Ухвала суду № 36213846, 20.12.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

20 грудня 2013 року

Справа № 203/8657/13-ц

2/0203/2605/2013

УХВАЛА

20 грудня 2013 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Маймур Ф.Ф., ознайомившись із матеріалами заяви представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2013 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищезазначеним позовом, разом із яким подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, заборонивши останньому вчиняти будь-які дії щодо цього майна. В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача послався на неможливість врегулювання спору в досудовому порядку, а також вказав, що відповідач може розпорядитися належним йому майном.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову та матеріалами позовної заяви, приходжу до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, відповідно до ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, при цьому в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Та ж норма цивільно-процесуального законодавства встановлює, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а отже встановлює обов'язок для особи, яка звертається до суду із заявою про забезпечення позову, довести необхідність вчинення судом таких процесуальних дій.

Однак, зазначені вимоги процесуального закону не були виконані належним чином представником позивача при поданні відповідної заяви, а викладені в цій заяві підстави для забезпечення позову є неналежно обґрунтованими, не підтверджені жодними доказами, відтак носять лише характер припущень, які не можуть бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, підставою для відмови у задоволенні заяви є і те, що представник просить суд накласти арешт на майно відповідача із забороною останньому вчиняти будь-які дії стосовно цього майна без жодного обмеження щодо вартості та кількості такого майна, що не дає можливості стверджувати про співмірність обраних позивачем видів забезпечення позову із заявленими ним позовними вимогами - стягнення певної суми коштів.

Таким чином, враховуючи, що представником позивача не обґрунтовано належним чином необхідність та види забезпечення позову, їх співмірність із заявленими позовними вимогами, не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку винесення його на користь позивача, не доказано, що відповідач будуть ухилятись від виконання такого рішення суду, приходжу до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151-153, 208, 210 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Представнику позивача у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська до Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання копії оскаржуваної ухвали.

Суддя Ф.Ф. Маймур