Рішення № 36213266, 28.11.2013, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1458/13-ц

Провадження №2-п/173/12/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого - судді Шевченко О.Ю.

при секретарі судового засідання Демяненко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій» звернулося до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 10 червня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Лізинг інформаційних технологій» (в особі закритого акціонерного товариства «Діавест+») та ОСОБА_1 було укладено договір № 08061001 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання. Відповідно до умов договору позивач передав відповідачу ОСОБА_2, тобто повністю виконав свої договірні обовязки. Відповідач, в свою чергу, порушив умови порядку розрахунків у звязку з чим станом на 25 травня 2013 року заборгованість складає 13 383 грн. 64 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також стягнути на його користь понесені ним судові витрати.

Позивач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.4).

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки він сплатив вартість обладнання у відповідності до умов договору, а про збільшення суми платежу у звязку зі зміною курсу валюти йому нічого не було відомо. Просив суд також застосувати позовну давність, оскільки вимоги до нього предявлено після спливу трьох років з дня виконання ним зобовязання.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

10 червня 2008 року між закритим акціонерним товариством Діавест+, яке діяло на підставі довіреності від імені закритого акціонерного товариства Лізинг Інформаційних технологій та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу №08061001 (а.с.6), згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав ОСОБА_2 вартістю 6621 грн., що підтверджується актом приймання-передачі майна № 20051061 від 10 червня 2008 року (а.с. 14).

Згідно з п. 3.1. клієнт мав сплачувати на користь оператора платежі згідно з умовами пакету LeaseІТ в строк до 20 числа поточного місяця. Відповідно до умов договору передбачена щомісячна сплата вартості обладнання рівними частинами протягом 2 років зі сплатою процентів за надання фінансування у розмірі 2 % від первісної вартості обладнання за кожний місяць до повної виплати вартості обладнання. Пунктом 7.1 Правил отримання ОСОБА_2, інших товарів та послуг у системі LeaseІТ передбачено, що право власності на обладнання переходить до клієнта після повної виплати вартості обладнання. Умовами договору, а саме п. 6.12 Правил отримання ОСОБА_2, інших товарів та послуг у системі LeaseІТ також передбачено, що у випадку суттєвих змін встановленого Національним банком України курсу долара США чи євро по відношенню до української гривні, Оператор LeaseІТ залишає за собою право в односторонньому порядку відповідно збільшити платіж, про що повідомляється Клієнту в рахунку на оплату чергового поточного платежу (а.с. 10).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Уклавши із закритим акціонерним товариством Лізинг інформаційних технологій договір фінансового лізингу та отримавши обладнання на умовах строковості та платності ОСОБА_1 взяв на себе обовязок протягом 24 місяців сплачувати лізингові платежі в розмірі 1/24 частини первинної вартості обладнання в сумі 275 грн. 96 коп. та 2% від первинної вартості обладнання (фінансова комісія) в сумі 132 грн. 46 коп.

Згідно з розрахунком позивача компенсація вартості товару складає 6623 грн., а фінансова комісія нарахована в сумі 7815 грн. 14 коп.

В той же час сума щомісячних платежів у відповідності до умов договору була збільшена позивачем в односторонньому порядку у звязку із суттєвими змінами курсу долару США, про що повідомлялося відповідачу у квитанціях, які направлялися відповідачу. Зазначена обставина підтверджується тим, що згідно з розрахунком позивача та наданих відповідачем квитанції він сплачував щомісячні платежі в сумі більшій, ніж було від початку обумовлено умовами договору, тобто вже з урахуванням суми індексації. Згідно з розрахунком позивача на час звернення до суду сума нарахованої індексації місячних платежів складає 7926 грн. 46 коп. (а.с.18-19).

Умовами договору передбачено відповідальність за невиконання зобовязання. Так п. 14.2 Правил отримання ОСОБА_2, інших товарів та послуг у системі LeaseІТ встановлено, що у разі несвоєчасної оплати клієнтом нарахованого платежу клієнт сплачує на користь оператора LeaseІТ плату за прострочення платежу: в розмірі 5 відсотків від погашеної суми простроченого платежу, якщо погашення простроченого платежу здійснюється у розрахунковому періоді, на який припадає дата оплати за договором; в розмірі 10 відсотків від суми простроченого платежу, якщо погашення здійснюється після закінчення розрахункового періоду, на який припадає дата оплати за договором. Згідно розрахунку позивача (а.с.18-19) за порушення строків повернення кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору нараховано штраф в сумі 3179 грн. 04 коп.

Проте з такими розрахунками позивача суд не погоджується з огляду на наступне.

З розрахунку заборгованості позивача та наданих відповідачем квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 сплатив 12160 грн., а саме: 8980 грн. 96 коп. щомісячні платежі та 3179 грн. 04 коп. штрафні санкції. (а.с. 18-19).

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 повинен був протягом 24 місяців, тобто до 20 червня 2010 року сплатити: вартість обладнання 6623 грн., фінансову комісію у відповідності до умов договору, суму індексації, на яку збільшувався щомісячний платіж та штраф.

Відповідно до п. 6.8,6.9. Правил отримання ІТ-обладнаннякошти, які надійшли від клієнта спрямовуються на погашення заборгованості щодо сплати пені (штрафів), погашення заборгованості щодо сплати платежів, в другу чергу на оплату процентів (комісії) за надання фінансування; у третю чергу на оплату частини вартості обладнання.

ОСОБА_1 порушив умови сплати щомісячних платежів, а тому на день виконання основного зобовязання, 21 червня 2010 року, мав заборгованість в сумі 6202 грн. 52 коп. Пізніше, 20 вересня 2010 року, сплатив ще 500 грн. в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком позивача та квитанцією, наданою відповідачем. Таким чином заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем складає 5702 грн. 52 коп.

Суд вважає необгрнутовним нарахування позивачем фінансової комісії в сумі 132 грн. 46 коп. щомісяця після закінчення строку виконання зобовязання, оскільки договором чітко було передбачено дату виконання зобовязання останній день платежу закінчення дворічногостроку, а саме 20 червня 2010 року, а тому положення договору про нарахування фінансової комісії у виді 2 % від суми вартості обладнання до його повної виплати не відповідає положення ст. 252 Цивільного кодексу України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Також, суд вважає необгрунтовним нарахування суми індексації місячних платежів після настання строку виконання зобовязання, оскільки відповідно до умов договору позивач мав право збільшувати лише суму щомісячного платежу на суму індексації, про що мало повідомлятися Клієнту в рахунках на оплату чергового поточного платежу. Проте після останнього, 24 платежу, передбаченого умовами договору, позивач вже не нараховував Клієнту щомісячні платежі та не надсилав рахунки, а тому не мав права нараховувати суму індексації, починаючи з 21 червня 2010 року.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що в даній частині позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд вважає, що відсутні підстави для застосування позовної давності, про яку заявив відповідач з огляду на наступне.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність складає три роки. Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строком виконання зобовязання в даному випадку є дата останнього, 24 платежу, відповідно до умов договору, тобто 20 червня 2010 року. До суду позивач звернувся 6 червня 2013 року, тобто в межах встановленого трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, судові витрати понесені позивачем, а саме судовий збір, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60‚ 88, 212-215 Цивільного процесуального України, ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ін.н. НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» (просп. Оболонський, 28, м. Київ, р/р 26008037217801 в АТ «УКРСИББАНК», м. Харків МФО 351005, код ЄДРПОУ 33149830) заборгованість в сумі 6412 грн. 26 коп.:

4356 грн.02 коп. компенсація вартості наданого обладнання;

1457 грн. 06 коп. фінансова комісія;

508 грн. 76 коп. індексація місячних платежів

та судові витрати в сумі 109 грн. 91 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ю.Шевченко