Постанова № 36213263, 12.12.2013, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_____________ Справа № 299/3686/13-а

Номер рядка звіту 21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2013 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого - Леньо В.В., при секретарі - Дорда Д.В., за участі позивавача - ОСОБА_1, представників відповідача - Бора Ю.І., Королевич Л.С. прокурора - Міндак В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу охорони здоров'я Виноградівської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача Виноградівська районна прокуратура про зобов'язання припинення неправомірних дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 23.10.2013 року звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із адміністративним позовом до Відділу охорони здоров'я Виноградівської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача Виноградівська районна прокуратура про зобов'язання припинення неправомірних дій, вимоги якого уточнив у судовому засіданні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 2006 року перебуває на обліку у Виноградівській районній поліклініці з цукровим діабетом 2-го типу та щомісяця по виписаному рецепту лікаря ендокринолога безкоштовно має отримувати з аптечного складу таблетовані цукрознижуючі препарати. Однак 05.08.2013року позивач ОСОБА_1 не отримав вищевказані лікарські препарати у зв'язку з закінченням їх на аптечному складі. Позивач зазначає що відповідачем Відділом охорони здоров'я Виноградівської районної державної адміністрації таким чином вчинюються неправомірні дії стосовно нього, а тому просить суд припинити такі дії та відшкодувати йому вартість неотриманих безкоштовно медикаментів, а саме діапирід 4мг. 30 таблеток по ціні 87 гривень.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнив та уточнені вимоги підтримав, та просив суд додатково стягнути з відповідача Відділу охорони здоров'я Виноградівської районної державної адміністрації 50 000 грн моральної шкоди, мотивуючи тим що, позивач з 2006року, як став на облік, не задоволений якістю лікування. Таке лікування є незадовільним, оскільки рівень цукру в крові хворого постійно зростає. Моральні страждання позивач отримує з 2006 року, а тому розмір в 50 000,00 грн. моральної шкоди він вважає цілком прийнятним.

Представник відповідача Відділу охорони здоров'я Виноградівської районної державної адміністрації в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, та просив в задоволенні таких відмовити, надавши суду письмове заперечення. Крім того представник пояснила, що комісією лікарів було розглянуто забезпечення цукрознижуючими препаратами в 2013році хворого ОСОБА_1, який хворіє цукровим діабетом з 2006року та знаходиться диспансерному обліку у ендокринолога районної поліклініки та лікаря дільничної лікарні в смт.Королево. Комісією встановлено, що позивач ОСОБА_1 постійно знаходиться на таблетованих цукрознижуючих препаратах і був повністю забезпечений ними безкоштовно до 05.08.2013року. Крім цього, що на підставі поданих заяв гр.ОСОБА_1 від 06.08.2013року, 02.09.2013року відділом була створена комісія, яка виїхала вперше 13.09.2013рокув смт.Королево, але позивач ОСОБА_1 від зустрічі відмовився. Після, повторно, 09.10.2013року від зустрічі з лікарями гр.ОСОБА_1 також відмовився. 17 вересня 2013року хворий ОСОБА_1 знову звернувся до лікаря ендокринолога ОСОБА_6 з проханням виписати йому безкоштовні медикаменти, на що лікарем було пояснено, що в аптечний склад районної лікарні необхідні медикаменти не поступали, та було запропоновано хворому альтернативне лікування, від якого позивач категорично відмовився. Крім того, згідно листа Виноградівського РВ УМВС України від 23.08.2013року за №40/10695 та висновку о/у СДСБЕЗ Виноградівського РВ УМВС України ОСОБА_1 оскаржував неправомірність дій працівників Виноградівської районної лікарні, в частині не видачі лікарських засобів і надано висновки про відсутність протиправних дій. Зазначає, що при цьому Відділ охорони здоров'я Виноградівської районної державної адміністрації діяв у відповідності до Закону і вони нічого не порушували.

Прокурор Міндак В.В. в судовому засіданні стосовно позовних вимог позивача заперечив та просив суд в задоволенні таких відмовити.

В ході розгляду справи було залучено до участі в якості співвідповідача - Виноградівську районну лікарню.

Представник відповідача - Виноградівської районної лікарні належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, про що свідчать зокрема судові повістки про виклик в судові засідання, наявні в матеріалах справи, в судове засідання не з'явився і від нього не надійшло жодного клопотання про відкладення розгляду справи або про поважні причини його неявки, а тому на підставі ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи та її вирішення на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми.

Вислухавши пояснення, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень і у спосіб, що передбачений як Конституцією так і Законами України.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання дій відповідача Відділу охорони здоров'я Виноградівської районної державної адміністрації неправомірними та зобов'язання його вчинити певні дії, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії безсторонніми та добросовісними.

Як видно зі змісту позовної заяви Позивач ставить перед судом питання про визнання дій Відділу охорони здоров'я Виноградівської районної державної адміністрації щодо ненадання позивачу безкоштовних ліків і як наслідок такої неправомірності просить відшкодувати йому вартість неотриманих безкоштовно медикаментів, а саме діапирід 4мг. 30 таблеток по ціні 87 гривень та стягнути з відповідача Відділу охорони здоров'я Виноградівської районної державної адміністрації 50 000 грн моральної шкоди.

Отже, суд, діючи у відповідності до ст.11 КАС України, не виходячи за межі заявлених позивачем вимог, вважає за необхідне перевірити вказані дії відповідачів на відповідність їх до ст.19 Конституції України.

Судом встановлено, що позивач з позивач 2006 року перебуває на обліку у Виноградівській районній поліклініці з цукровим діабетом 2-го типу та щомісяця по виписаному рецепту лікаря ендокринолога безкоштовно має отримувати з аптечного складу таблетовані цукрознижуючі препарати.

Встановлено, що комісією лікарів було розглянуто забезпечення цукрознижуючими препаратами в 2013році хворого ОСОБА_1, який хворіє цукровим діабетом з 2006року та знаходиться диспансерному обліку у ендокринолога районної поліклініки та лікаря дільничної лікарні в смт.Королево. Комісією встановлено, що позивач ОСОБА_1 постійно знаходиться на таблетованих цукрознижуючих препаратах і був повністю забезпечений ними безкоштовно до 05.08.2013року.

Також встановлено, що на підставі поданих заяв гр.ОСОБА_1 від 06.08.2013року, 02.09.2013року відділом була створена комісія, яка виїхала вперше 13.09.2013рокув смт.Королево, але позивач ОСОБА_1 від зустрічі відмовився. Після, повторно, 09.10.2013року від зустрічі з лікарями гр.ОСОБА_1 також відмовився. 17 вересня 2013року хворий ОСОБА_1 знову звернувся до лікаря ендокринолога ОСОБА_6 з проханням виписати йому безкоштовні медикаменти, на що лікарем було пояснено, що в аптечний склад районної лікарні необхідні медикаменти не поступали, та було запропоновано хворому альтернативне лікування, від якого позивач категорично відмовився.

Встановлено, що згідно листа Виноградівського РВ УМВС України від 23.08.2013року за №40/10695 та висновку о/у СДСБЕЗ Виноградівського РВ УМВС України ОСОБА_1 оскаржував неправомірність дій працівників Виноградівської районної лікарні, в частині не видачі лікарських засобів і надано висновки про відсутність будь яких ознак кримінальних правопорушень.

Проаналізувавши виниклі правовідносини та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що цей позов не ґрунтується на законі оскільки дії відповідача ґрунтувались на законі, тобто були правомірними. При цьому відповідач, діяв в межах своїх повноважень і у спосіб, що передбачений як Конституцією так і Законами України.

Таким чином, суд не вбачає законних підстав для визнання дій відповідача неправомірними та для зобов'язання його здійснити певні дії на користь позивача.

При вирішенні вимоги позову про стягнення моральної шкоди, яку позивач ОСОБА_1 оцінив в 50000 грн., суд виходить з того, що за загальним правилом розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦПК України).

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"

під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно Листа Мінюсту України від 13.05.2004, № 35-13/797 "Методичні рекомендації "Відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно приписів Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з цим, беручи до уваги ту обставину, що судом не встановлено неправомірних дій відповідачів у відношенні до позивача, вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2-15,17-18, 69-71, 79, 86, 128, 158, 162-163, 167, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 до Відділу охорони здоров'я Виноградівської районної державної адміністрації, Виноградівської районної лікарні, третя особа на стороні відповідача Виноградівська районна прокуратура про зобов'язання припинення неправомірних дій та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В. В. Леньо