Рішення № 36212519, 11.12.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9478/13ц

пр. № 2/201/2739/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого судді Галічого В.М.

При секретарі Баштаненко І.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання попереднього договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.06.2010 між нею та ОСОБА_2 укладено попередній договір, за яким останній зобовязався продати їй обєкт нерухомості та земельну ділянку, які розташовані у м. Дніпропетровську по вул. Яснополянській, 76. У звязку із відсутністю усіх необхідних документів для продажу зазначеного майна строк укладення договору купівлі-продажу установлено не пізніше 01.06.2011 р. та позивачкою передано аванс у сумі 300.580, 00 грн. Водночас на момент звернення до суду відповідного договору між сторонами не укладено, у звязку з чим позивачка просить стягнути на її користь з ОСОБА_2 суму авансу та, зважаючи на наявність саме його вини в неукладені договору, суму штрафу, що є еквівалентною сумі авансу.

У ході вирішення спору відповідачем за первісним позовом предявлено зустрічний позов про визнання недійсним попереднього договору від 01.06.2010, який мотивовано тим, що на момент його укладення на належне йому майно було накладено арешт та тим, що обєкт нерухомості, який є предметом оскаржуваного договору, знищено з вини відповідача за зустрічним позовом, що виключає можливість укладення основного договору.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги первісного позову підтримав повністю з підстав наведених у позові, проти вимог зустрічного позову заперечував та просив у їх задоволенні відмовити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях, зустрічний позов просив задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.06.2013 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 2962.

Згідно з умовами п. 1 цього договору ОСОБА_2 зобовязується продати ОСОБА_1, а ОСОБА_1 зобовязався купити у ОСОБА_2 обєкт нерухомості: земельну ділянку розміром не менше ніж 0,0464 га та домоволодіння № 76, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Яснополянська. Договір купівлі-продажу мав бути укладено та нотаріально посвідчено не пізніше 01.06.2011. На день підписання договору купівлі-продажу ОСОБА_2 мали бути підготовлені та зібрані (отримані) усі документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки та домоволодіння, а також виконані усі дії, повязані з приватизацією земельної ділянки, на якій знаходиться домоволодіння і отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. 4 попереднього договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 отримав гроші у сумі 300.580, 00 грн. у якості авансу у рахунок наступного договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобовязуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобовязання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

З наведеного вбачається, що цивільне законодавство при укладенні попереднього договору передбачає лише зобов'язання сторін укласти в певний термін основний договір, і при цьому не містить можливості спонукання другої сторони до укладення основного договору та встановлює захист порушеного права особи, у зв'язку із неукладенням основного договору шляхом відшкодування збитків завданих простроченням виконання умов попереднього договору.

З огляду на ці положення законодавства, суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки умови попереднього договору є лише волевиявленням сторін у майбутньому укласти правочин, а тому наявність заходів забезпечення виконання іншого зобовязання у формі накладення арешту на майно ОСОБА_2 та посилань на його відсутність не впливає на законність укладеного попереднього договору і не є підставою для визнання його недійсним.

Отже, спірний договір сторонами укладено на законних підставах, у формі, встановленій законом, шляхом нотаріального посвідчення, а тому він підлягає виконанню сторонами.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, у строк до 01.06.2011 р. та станом на момент розгляду справи договору купівлі-продажу земельної ділянки та домоволодіння по вул. Яснополянській, 76, у м. Дніпропетровську між ними не укладено.

Враховуючи, що зобовязання, встановлене попереднім договором, припинилося, у звязку із тим, що основний договір не було укладено протягом визначеного сторонами строку, сплачена позивачем за первісним позовом сума авансу в розмірі 300.580, 00 грн. підлягає поверненню, а тому позовні вимоги первісного позову в цій частині суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Натомість стосовно позовної вимоги первісного позову про стягнення суми штрафу еквівалентної розміру авансу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ч. 2 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Отже, для настання негативних наслідків у вигляді відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням або його невиконанням, необхідною умовою є встановлення обставин щодо необґрунтованого ухилення однієї із сторін попереднього договору від укладення основного договору протягом строку, встановленого попереднім договором.

При цьому під ухиленням слід розуміти не намір відмовитись від договору, а конкретні дії учасників правовідносин, спрямованих на невиконання умов договору.

Зважаючи на те, що позивачкою за первісним позовом не надано доказів ухилення протягом строку дії договору відповідача від укладення обумовленого договору, її позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

До того ж, ст. 570 ЦК України унормовано, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобовязання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 4 попереднього договору ОСОБА_1 при його укладенні передано ОСОБА_2 300.580, 00 грн. та визначено цю суму як аванс.

У ч. 2 ст. 570 ЦК України встановлено презумпцію авансу, якщо в правочині не визначено, що така сума є завдатком.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, а тому у даному випадку з відповідача підлягає стягнення сума авансу без штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону проти якої ухвалено рішення, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 570, 635 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену суму авансу у розмірі 300.580, 00 грн. (триста тисяч пятсот вісімдесят гривень 00 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити повністю.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3.005, 80 грн. (три тисячі пять гривень 80 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.М. Галічий