Рішення № 36208728, 17.12.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2013 р. Справа № 918/1832/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРА-1"

до Дочірнього підприємства "М'ясокомбінат "Зоря"

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 61 823,86 грн.

за участі представників:

від позивача: Лапіна О.П. довіреність №01/5-672 від 09.12.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІРА-1" (далі Товариство) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "М'ясокомбінат "Зоря" (далі Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 61 823,86 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що згідно договору поставки № 1 від 01 лютого 2012 року, він поставив відповідачу товар на загальну суму 106 181 грн. 86 коп., який останній по видатковій накладній прийняв, однак вартість його оплатив не в повному обсязі, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 60 181 грн. 86 коп. А тому, позивач просить стягнути з Підприємства залишок заборгованості в сумі 60 181 грн. 86 коп., пеню в розмірі 1 157 грн. 47 коп., 267 грн. 10 коп. три проценти річних та 217 грн. 43 коп. інфляційних нарахувань, а також судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 10 грудня 2013 року.

Відповідач відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, явку свого повноважного представника у жодне судове засідання не забезпечив, про день, час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 48).

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, суд на підставі вимог статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 17 грудня 2013 року представник позивача підтримав позов в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2012 року між Товариством (Постачальник) та Підприємством (Покупець), було укладено договір поставки № 1 (далі Договір, а.с. 9-10), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар, а Покупець приймати та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Товаром є свині живі на забій. Кількість, вид тварин та їх вгодованість вказується в товаро-транспортній накладній (п. п. 1.1, 1.3 Договору).

Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

У відповідності до умов Договору товар передається постачальником представнику покупця при пред'явленні представником довіреності, що уповноважує його одержати товар і підписати накладну. При передачі кожної партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві оригінал ветеринарного свідоцтва форми №1 та товаро-транспортну накладну. Після здійснення приймання-передачі товару, але не пізніше наступного дня, покупець зобов'язаний надати постачальнику приймальну квитанцію. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент підписання видаткової накладної покупцем (п. п. 3.5, 3.6-3.8 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року. Після закінчення терміну дії Договору він автоматично пролонгується терміном на 1 рік, якщо жодна із сторін не подала письмово повідомлення про припинення дії Договору (п. 9.1, 9.2 Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Товариство поставило, а Підприємство через уповноваженого представника (за довіреністю №291 від 30.09.2013 року, а.с. 12) прийняло товар (свині живою вагою 2 категорія середня вгодов., 50 голів) на загальну суму 106 181 грн. 86 коп., що підтверджується видатковою накладною №В-30093-001 від 30 вересня 2013 року підписаною представниками та скріпленою відбитками печаток вказаних юридичних осіб та товаро-транспортною накладною №341 від 30 вересня 2013 року (а.с.11, 24).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Постачальником умов даної угоди.

Разом з тим, відповідач частково здійснив оплату поставленого йому за Договором товару в сумі 46 000,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією банківської виписки (а.с. 13).

Згідно з пунктом 4.3 Договору оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника 100% передоплатою або протягом трьох робочих днів з моменту передачі товару постачальником.

Проте, Підприємство взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості вказаного товару у встановлені Договором строки виконало не в повному обсязі, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 60 181 грн. 86 коп.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.6 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за Договором у розмірі 60 181 грн. 86 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не подав суду документів, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог Товариства про стягнення вказаної суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, відповідно до умов Договору та чинного законодавства, позивачем нараховано пеню в сумі 1 157 грн. 47 коп. за період з 04.10.2013 року по 26.11.2013 року на суму боргу 60 181,86 грн., 3% річних на вказану суму боргу в сумі 267 грн. 10 коп. за період з 04.10.2013 року по 26.11.2013 року та 217 грн. 43 коп. інфляційних втрат за жовтень 2013 року (розрахунки на а.с. 8).

Відповідно до пункту 6.2 Договору у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойку.

Частинами 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору, у вигляді сплати пені.

Розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 157,47 грн. підлягає до задоволення.

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявний в матеріалах справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат наданий позивачем, перевірено судом та визнано вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 267,10 грн. 3% річних та 217,43 інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення в вищезазначених розмірах.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРА-1" про стягнення з Дочірнього підприємства "М'ясокомбінат "Зоря" заборгованості в сумі 60 181 грн. 86 коп., пені в розмірі 1 157 грн. 47 коп., 267 грн. 10 коп. трьох процентів річних та 217 грн. 43 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими, стверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягають до задоволення.

На підставі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1 720 грн. 50 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "М'ясокомбінат "Зоря" (35314, Рівненська область, село Зоря, вулиця Адамківська, будинок 5, код ЄДРПОУ 32679858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРА-1" (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Луцька, будинок 3, код ЄДРПОУ 13358625) заборгованість в сумі 60 181 (шістдесят тисяч сто вісімдесят одну) грн. 86 коп., пеню в розмірі 1 157 (одну тисячу сто п'ятдесят сім) грн. 47 коп., 267 (двісті шістдесят сім) грн. 10 коп. три проценти річних, 217 (двісті сімнадцять) грн. 43 коп. інфляційних втрат та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "20" грудня 2013 року.

Суддя Пашкевич І.О.