Рішення № 36208711, 16.12.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.2013 Справа № 920/1847/13

а позовом: Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми

до відповідача: Приватного підприємства «Номінал-Агро», м. Суми

про стягнення 15296 грн. 09 коп.

Суддя Лущик М.С.

Представники сторін:

від позивача - представник Тищенко А.В., довіреність № 18-49/1026 від 30.12.2012р.

від відповідача - директор Горяєв І.Г.

За участю секретаря судового засідання Кас'ян А.О.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 15296 грн. 09 коп., в тому числі 7845 грн. 46 коп. основного боргу відповідно до договору № ПР174-6/315 про надання послуг з централізованого опалення від 01.11.2006 року, укладеного між сторонами, 7324 грн. 78 коп. пені відповідно до пункту 15 даного договору, 125 грн. 85 коп. 3% річних, а також 1720 грн. 50 коп. судового збору.

Відповідач відповідно до письмового заперечення б/н від 05.2.2013 року (вх. № 16864 від 05.12.2013), вважає позовну заяву необґрунтованою та безпідставною, оскільки пунктом 33 укладеного між сторонами у справі договору, встановлено строк його дії на 1 рік, згідно листа № 14 від 09.08.2010 року, який отримано позивачем 26.08.2010 року, відповідач відмовився від вищевказаного договору. На підтвердження обставин, викладених у запереченні відповідач надав суду копії листів № 14 від 09.08.2010, № 15 від 26.08.2010 та № 19 від 08.11.2011 року.

Ухвалою суду від 05.12.2013 року у справі № 920/1847/13 відкладено розгляд даної справи та зобов'язано позивача надати суду письмове пояснення з правовим обгрунтуванням його позиції у справі з урахуванням заперечення відповідача, а також зобов'язано сторони подати належні та допустимі докази на підтвердження факту сплати відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року в сумі 10362 грн. 87 коп.

На виконання вимог ухвали суду позивач надав письмові пояснення б/н від 16.12.2013 (вх. № 17770 від 16.12.2013), де підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що позивач з листопада 2012 по квітень 2013 року надав послуги з централізованого опалення на суму 18208 грн. 33 коп. на умовах укладеного між сторонами договору. Сторони підписали акти приймання-передачі наданих послуг на виконання договору про надання послуг з централізованого опалення № ПР174-6/315 від 01.11.2006 року, відповідач здійснив часткову оплату за спожиті за названим договором послуги, сплативши позивачу 10362 грн. 87 коп., що підтверджується відповідними виписками банку, при цьому у призначенні платежів, відповідач посилався на реквізити договору № ПР174-6/315 від 01.11.2006 року. На підтвердження викладених обстави позивач надає суду копії виписок банку, копію листа № 21/397 від 01.04.2013 року та копію постанови Верховного суду України від 16.04.2013 року.

Відповідач надав додаткові пояснення б/н від 12.12.2013 року (вх. № 17331 від 13.12.2013), де останній на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду повідомляє, що договір № ПР174-6/315 від 01.11.2006 року припинив дію з 09.09.2010 року, а сплачені ним кошти в розмірі 10362 грн. 87 коп. є погашенням заборгованості, яка виникла до дати припинення укладеного між сторонами договору. Разом з поясненням відповідачем надано суд копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 168622 та копію листа № 14 від 09.08.2010 року.

Крім наведеного, відповідач заявляє про застосування наслідків спливу строку позовної давності у відповідності до вимог статті 257 Цивільного кодексу України, оскільки строк позовної давності за вказаним договором сплив 09.09.2013 року, що є підставою для відмови у позові.

Надані сторонами у справі письмові пояснення та докази суд приймає до розгляду в даному судовому засіданні та долучає до матеріалів справи на підставі положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

В даному судовому засіданні відповідач надав суду на огляд оригінали листів надісланих на адресу позивача стосовно відмови від вищевказаного договору, а саме № 14 від 09.08.2010, № 15 від 26.08.2010 та № 19 від 08.11.2011 року, які оглянуто судом, відповідність їх копіям наявним у матеріалах справи встановлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» та Приватним підприємством «Номінал-Агро» укладено договір № ПР174-6/315 про надання послуг з централізованого опалення, відповідно до пункту 1.1. якого позивач зобов'язався надавати відповідачеві послуги з централізованого опалення, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.

29.04.2011 року Відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» змінено найменування юридичної особи на Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе».

Згідно пункту 10 зазначеного договору, відповідач взяв на себе зобов'язання до 10-го числа поточного місяця сплачувати позивачу вартість спожитої теплової енергії за розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо розрахунків на початок місяця).

Позивні вимоги обґрунтовані отриманням відповідачем у період листопада 2012 по квітень 2013 року послуг з централізованого опалення на загальну суму 18208 грн. 33 коп. та не здійснення ним, всупереч умовам укладеного між сторонами договору, розрахунку за надані послуги.

Позивач, як на підставу своїх вимог посилається на умови договору №ПР19-6/1300003 від 08.01.2013р., укладеного між сторонами у справі, Закон України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» та постанову Верховного суду України від 16.04.2013 року.

Відповідач проти позову заперечує і просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що позивач позбавлений права на стягнення будь-яких платежів за договором № ПР174-6/315 від 01.11.2006 року починаючи з 10.09. 2013 року у зв'язку з пропуском позовної давності.

Відповідно до пункту 8 додатку № 2 до договору, укладеного між сторонами, для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно з 4 по 6 число місяця, наступного за розрахунковим, сторони складають та підписують визначений пунктом 11 договору акт прийому-передачі послуг. Відповідач протягом 2-х днів з дня отримання від позивача акту приймання-передачі послуг, зобов'язаний направити позивачу підписаний зі свого боку акт прийому-передачі послуг або вмотивовану відповідь від його підписання.

Згідно з пунктом 9 додатку № 2 до договору, якщо споживач протягом строку, вказаного в пункті 8 даного додатку, не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть вмотивовану відповідь щодо його не підписання, вважається, що акт прийому-передачі послуг є підписаний без заперечень, а послуги вважаються наданими в повному обсязі, вказаному в акті.

Відповідно до пункту 10 договору споживач (відповідач) до 10 числа розрахункового місяця сплачує виконавцю (позивачеві) вартість послуг, визначену відповідно до додатку № 1 до договору за розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо розрахунків на початок розрахункового місяця).

Строк дії договору визначений пунктом 33 договору№ ПР174-6/315 від 01.11.2006 року, а саме: договір укладається на 1 (один) рік і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено іншій стороні про розірвання або необхідність перегляду договору.

Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а статтею 627 даного Кодексу визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За приписами статті 651 названого Кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач листами № 14 від 09.08.2010, № 15 від 26.08.2010 та № 19 від 08.11.2011 року звертався до позивача щодо розірвання договору № ПР174-6/315 про надання послуг з централізованого опалення від 01.11.2006 року, укладеного між сторонами, в зв'язку з відсутністю потреби у отриманні таких послуг.

Як вбачається з матеріалів справи листа відповідача про відмову від договору № 14 від 09.08.2010 року позивач отримав за вхід. № 2161 26.08.2010 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції позивача (арк. с. 46) та не заперечується позивачем у судовому засіданні, яке відбулося 16.12.2013 року.

А тому, з наведеного випливає, що укладений між сторонами договір про надання послуг з централізованого опалення є фактично припиненим з 26.09.2010 року, у зв'язку із закінченням строку його дії.

Проте, матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2012, від 31.12.2012, від 31.01.2013, від 31.03.2013 та від 30.04.2013 року, підтверджується факт передачі відповідачеві теплової енергії загальною вартістю 18208 грн. 33 коп. Акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2013 року відповідач відмовився підписати чи надати письмове обгрунтування відмови від підпису, про що позивачем складено акт про відмову від підпису (арк. с. 12-15).

Відповідачем вказана сума заборгованості за період з листопада 2012 по квітень 2013 року сплачена частково у розмірі 10362 грн. 87 коп., що підтверджується відповідними виписками банку та не заперечується відповідачем у справі.

Відповідно до поданих позивачем матеріалів, відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, в зв'язку з чим станом на 01.10.2013 року у нього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з листопада 2012 по квітень 2013 року в сумі 7845 грн. 46 коп.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача по основному боргу перед позивачем складає 7845 грн. 46 коп., що повністю підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги наведеної правової норми - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 названого Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому вимоги позивача щодо стягнення 7845 грн. 46 коп. боргу за отримані послуги з теплопостачання суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі статті 193 Господарського кодексу України та статей 526, 527 Цивільного кодексу України, а заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки відповідач фактично отримував послуги з теплопостачання за спірний період та підписував відповідні акти приймання-передачі теплової енергії.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 7324 грн. 78 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно пункту 15 договору про надання послуг з централізованого опалення № ПР174-6/315 від 01.11.2006 року (за несвоєчасне внесення плати споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки виконання).

Як зазначає позивач, відповідно до вимог частини третьої статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності утримання прибудинкових територій», за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Статтею 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, за ставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до частини третьої статті 549 названого Кодексу, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом частини першої статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Частина друга вказаної правової норми визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Встановлене у статті 547 Цивільного кодексу України, правило має загальний та універсальний характер стосовно форми і правочинів із забезпечення виконання зобов'язання. На зазначені правочини поширюються вимоги статті 207 ЦК, що встановлюють обов'язкову письмову форму.

У відповідності до частини першої статті 548 цього ж кодексу, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встанов лено договором або законом.

З аналізу наведеної норми вбачається, що договором мають встановлюватися способи, які в змозі стимулювати виконання своїх зо бов'язань належними сторонами. Воно може встановлюватися відповідно правочином у письмовій формі, випливати з чинного законодавства або ж із звичаїв ділового обороту.

А тому, посилання позивача на пункт 15 договору № ПР174-6/315 про надання послуг з централізованого опалення від 01.11.2006 року та вимоги частини третьої статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності утримання прибудинкових територій», суд вважає необґрунтованими, так як названий договір на момент розгляду справи фактично припинив свою дію.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 7324 грн. 78 коп. є неправомірними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 125 грн. 85 коп. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно з поданим позивачем розрахунком станом на 01.10.2013 року 3 % річних складають 125 грн. 85 коп.

Враховуючи, що право позивача на стягнення 3 % річних та інфляційних збитків, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, суд також вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 125 грн. 85 коп. 3% річних.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7845 грн. 46 коп. основного боргу, 125 грн. 85 коп. 3 % річних, а в частині стягнення пені в розмірі 7324 грн. 78 коп. суд відмовляє.

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Номінал-Агро» (40030, м. Суми, вул. Горького, буд. 8, код 31397247) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, код 05747991) 7845 грн. 46 коп. боргу, 125 грн. 85 коп. 3 % річних та 896 грн. 55 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 7324 грн. 78 коп. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.12.2013 року.

Суддя М.С. Лущик