Рішення № 36208678, 10.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 р. Справа № 914/3956/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів, в особі філії «Стрийська ДЕД Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Стрий;

про: стягнення 48 710 грн. 59 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_2 - представник на підставі ордера на надання правової допомоги серії ЛВ № 043305 від 07.10.2013 року;

відповідача: Кондрашов Д.І. - представник на підставі довіреності б/н від 08.08.2013 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою від 22.10.2013 року порушено провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Стрийська ДЕД Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 41 390 грн. 01 коп. Розгляд справи призначено на 06.11.2013 року.

У судове засідання 06.11.2013 року представник відповідача не з'явився, подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача на виконання вимог попередньої ухвали суду долучив до матеріалів справи документи, подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, включаючи у позовні вимоги, крім основної суми боргу, інфляційні втрати та річні. Судом прийнято до провадження подану заяву та відкладено розгляд справи на 19.11.2013 року.

У судовому засіданні 19.11.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, проти клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення суду, вх. № 48567 від 15.11.2013 року, заперечив. Представник відповідача доказів спростування чи погашення боргу не представив. З метою забезпечення сторонам можливості подати додаткові докази по справі судом відкладено розгляд справи на 03.12.2013 року.

У судовому засіданні 03.12.2013 року представник відповідача доказів спростування чи погашення боргу не представив, клопотання про розстрочку виконання рішення підтримав. Представник позивача позовні вимоги підтримав. Судом відкладено розгляд справи на 10.12.2013 року.

У судове засідання 10.12.2013 року представник відповідача подав письмові пояснення та документи для доручення до матеріалів справи. Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

Представникам сторін, що брали участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 10.12.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договірних зобов'язань. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення - позивач, виконавець згідно з договором) звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Стрийська ДЕД Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі по тексту рішення - відповідач, замовник згідно з договором) про стягнення 41 390 грн. 01 коп.

Підставою стягнення вказаної суми позивач вважає порушення умов договору про надання послуг, згідно з яким виконавець зобов'язався надати замовнику для виконання робіт екскаватор, а замовник зобов'язався оплатити виконавцеві вартість послуг, однак замовником було оплачено лише частину визначеної в рахунках суми.

Станом на момент звернення до суду сума невиконаного грошового зобов'язання не погашена відповідачем і становить 41 390 грн. 01 коп. У судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, заява прийнята судом і сума, що підлягає стягненню, становить 48 710 грн. 59 коп.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, подав відзив на позовну заяву, доказів спростування чи погашення боргу не представив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 29.06.2010 року між сторонами було укладено договір про надання послуг (надалі по тексту рішення - договір), відповідно до п. 1 якого, виконавець (позивач у справі) зобов'язався надати замовнику (відповідачу у справі) для виконання робіт екскаватор LIBHER A900, а замовник зобов'язався оплатити виконавцеві вартість послуг згідно з рахунком.

Згідно з договором (п. п. 2.1, 3.1) об'єми та вартість виконаних робіт погоджуються сторонами та оформляються у встановленому порядку. Розрахунок за послуги виконавця проводиться замовником в десятиденний термін після надання послуг.

Замовник взяв на себе зобов'язання вчасно і у повному обсязі оплачувати послуги виконавця ( п. 4.2 договору).

Термін дії договору встановлений до 31.12.2010 року, однак, згідно з п. 7.2 договору закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з актів здачі-прийняття робіт за липень на суму 9 504 грн., листопад на суму 19 116 грн., грудень 2010 року на суму 36 927 грн. 00 коп. та на суму 17 424 грн. 00 коп., виконавцем були проведені роботи, а саме виконано роботи екскаватором, марки LIBHER A900, на загальну суму 82 971 грн.

Згідно з передбаченими договором умовами, замовник зобов'язаний оплатити виконавцю надані послуги у 10-денний строк після їх надання.

Відповідач частково здійснював оплату наданих послуг, що підтверджується банківськими виписками за 29.03.2010 року, 25.02.2010 року, 11.08.2010 року, 20.10.2011 року. Зокрема, позивач вказує, а відповідач не заперечив і підтвердив копією банківської виписки від за період з 30.01.2012 року по 30.01.2012 року, що 30.01.2012 року, коли заборгованість становила 69 790 грн. 01 коп., останнім було здійснено оплату виконаних робіт на суму 28 400 грн.

Докази погашення решти боргу в матеріалах справи відсутні.

З акту звірки, підписаного сторонами 29.05.2013 року, копію якого долучено до матеріалів справи вбачається, що на період 30.04.2013 року відповідач заборгував позивачу 41 390 грн. 01 коп. Такі ж дані вказані і в акті звірки взаємних розрахунків від 05.12.2013 року, поданого представником відповідача.

06.11.2013 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, за прострочення виконання зобов'язання нарахував відповідачу 2 914 грн. 52 коп. втрат від інфляції та 4406 грн. 06 коп. 3% річних, а також 3500 грн. витрат на правову допомогу. Заява прийнята судом і спір вирішується з урахуванням нової ціни позову - 48 710 грн. 59 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, є договори та інші правочини.

Із матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі договору про надання послуг.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із матеріалів справи судом вище встановлено факт укладення між сторонами договору про надання послуг від 29.06.2010 року та факт виконання позивачем в межах дії договору на замовлення відповідача певні роботи, загальна вартість яких складає 69 790 грн. 01 коп.

Умовами договору сторони передбачили 10-денний термін розрахунку за надані послуги після їх виконання (п. 3.1 договору), проте відповідач вчасно не розрахувався.

При визначенні розміру боргу, а відповідно ціни позову, суд виходив із наступного. Матеріалами справи сторони підтвердили виконання робіт, вартістю 69 790 грн. 01 коп. При цьому, сторони в судовому засіданні підтвердили факт часткової оплати, здійсненої відповідачем 30.01.2012 року на суму 28 400 грн. Матеріалами справи не спростовано, а відповідачем не заперечено наявність у нього заборгованості в розмірі 41 390 грн. 01 коп. після часткового погашення боргу в січні 2012 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї зі сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Долучені до матеріалів справи акти виконаних робіт підписані двома сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Докази оплати решти боргу в розмірі 41 390 грн. 01 коп. представник відповідача не подав. Відтак, суд вважає за необхідне задоволити позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 41 390 грн. 01 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в абзаці 6 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи наведені положення, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язання інфляційні втрати та 3 % річних. Здійснивши перерахунок вказаних сум у відповідності до вимог законодавства, судом встановлено, що стягненню підлягає 2 910 грн. 24 коп. інфляційних втрат і 4 399 грн. 53 коп. 3 % річних.

Крім позовної вимоги про стягнення заборгованості, позивач просить суд стягнути із відповідача 3 500 грн. судових витрат, понесених ним у зв'язку зі сплатою адвокатських послуг, з урахуванням наступного. На підтвердження отримання правової допомоги позивачем представлено договір № 13г-032 із Адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Цікало, Домашовець, Оприско», квитанцію № к47/3/87 від 03.10.2013 року на суму 3500,00 коп., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльності НОМЕР_2 та ордер серії ЛВ № 043305 на надання правової допомоги від 07.10.2013 року.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У наведеній постанові зазначено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Також вказується, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Із урахуванням наведеного та поданих позивачем доказів, суд вважає вимогу позивача про відшкодування йому витрат, понесених ним на адвокатські послуги, обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення повністю.

У процесі розгляду справи представником відповідача подано клопотання (вх. № 48567/13 від 15.11.2013 року) про розстрочення виконання рішення на 2 роки (24 місяці) у випадку задоволення позовних вимог. Свою позицію представник відповідача пояснює скрутним фінансовим становищем, на підтвердження чого подав довідки про кредиторську та дебіторську заборгованість, звіт про фінансові результати підприємства.

Господарський суд, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Як зазначено у п. 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, згідно з п. 7.2 вказаної Постанови, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У клопотанні відповідача наведено обставин, які ускладнюють виконання рішення суду. Поряд з цим, заборгованість відповідача перед третіми особами не звільняє його від відповідальності виконання взятих на себе договірних зобов'язань і не є доказом неможливості виконання рішення суду. Суд зазначає, що важке фінансове становище впливає на кожну господарську одиницю, в тому числі і на позивача. Відтак, суд вважає за доцільне задоволити заяву про розстрочку виконання рішення суду частково, розстрочивши виконання рішення на 3 місяці рівними частками.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. В.Великого, буд. 54, код ЄДРПОУ 31978981) в особі філії «Стрийська ДЕД Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Добрівлянська, буд. 41, код ЄДРПОУ 26181588) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідн. код НОМЕР_1) 41 390 грн. 01 коп. основного боргу, 2 910 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 4 399 грн. 53 коп. 3 % річних, 1 703 грн. 30 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 3 500 грн. 00 коп. витрат на адвокатські послуги, розстрочивши виконання рішення суду строком на три місяці рівними частинами щомісячно.

У задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 4 грн. 28 коп. інфляційних втрат і 6 грн. 53 коп. 3 % річних відмовити.

Заяву про розстрочку виконання рішення суду задоволити частково.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 16.12.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв