Постанова № 36208355, 17.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 910/12804/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В.розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 рокуу справі№910/12804/13 господарського суду міста Києваза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Солонь", м. Київдофізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київпростягнення 419 619, 44 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Тетерський В.Ю. (дов.б/н від 18.12.2013 року);

від відповідача: ОСОБА_6 ( дов. б/н від 14.06.2013 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2013 року по справі №910/12804/13 (суддя Картавцева Ю.В.) позов задоволено частково; стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Солонь" 278 308 грн. 07 коп. основної заборгованості, 8 852 грн. 56 коп. пені, 24 000 грн. штрафу, 103 901грн. 01коп. відшкодування упущеної вигоди (відступного), 2 967 грн. 41 коп. витрат на правову допомогу та 9 161 грн. 48коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року по справі №910/12804/13 (судді: Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2013 у справі №910/12804/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

Прийняті судові акти мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем належним чином умов договору франчайзингу, щодо сплати щомісячної винагороди (роялті) за договором, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 278 308,07 грн.; оскільки відповідачем двічі порушено пп.9.2.4, 9.2.5, 10.1, 10.5 договору, судами задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 24 000,00 грн.; у зв'язку з достроковим розірванням франчайзером договору, через порушення франчайзі п.п. 5.1-5.5. договору, судами задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача суми відступного (упущеної вигоди) у розмірі 103 901,01 грн.; судами частково відмовлено в стягненні нарахованої позивачем пені, в зв'язку з невірним визначенням позивачем періоду її нарахування та зменшено суму стягнення витрат на правову допомогу з 3 000 грн. до 2 967 грн. 41 коп., враховуючи вимоги ст. 49 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року по справі №910/12804/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Солонь" просило залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2013 року у справі №910/12804/13 без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні, представник відповідача, підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.07.2008 року між ТОВ "Солонь" (франчайзер) та ОСОБА_4 (франчайзі) укладено договір франчайзингу №5 відповідно до предмету якого франчайзер надає франчайзі на строк дії та на умовах цього договору права на використання об'єктів інтелектуальної власності, виключні права на які належать франчайзеру. (п.1.1. договору).

Строк дії цього договору складав три роки від дати його підписання, яка вказана у правому верхньому куті його першої сторінки (п.14 договору).

23.07.2011 року між ТОВ "Солонь" та ОСОБА_4 укладено договір франчайзингу б/н, відповідно до умов якого франчайзер надає франчайзі на строк дії та на умовах цього договору права на використання комплексу наступних об'єктів інтелектуальної власності, виключні права на які належать франчайзеру (п.1.1. договору), а саме:

п.1.1.1. ноу-хау щодо керування та ведення діяльності з надання послуг у межах салону; п.1.1.2. ноу-хау щодо дизайнерського оформлення та технологічного оснащення салону, а також специфіки надання послуг у салоні; п.1.1.3. комерційний досвід (маркетингове дослідження, план рекламної кампанії, консультації щодо надання перукарських та косметичних послуг, формування та навчання персоналу франчайзі); п.1.1.4.ділову репутацію франчайзера (корпоративний (фірмовий) стиль франчайзера, стандарти якості обслуговування та інше); п.1.1.5. торгівельні марки.

Детальна характеристика об'єктів інтелектуальної власності, зазначених в пп. 1.1.1. - 1.1.4. цього договору, права на які франчайзер передає франчайзі, міститься в додатках до цього договору. (п.1.2. договору).

Франчайзер надає франчайзі право використовувати торговельні марки виключні права на які належать франчайзеру, в порядку та на умовах окремого субліцензійного договору від 23.07.2011 р., укладеного між сторонами, який є додатком до цього договору. (п.1.3. договору).

Пунктами 5.1., 5.2 та 5.4 сторони погодили, що винагорода франчайзера за надання франчайзі права на використання об'єктів інтелектуальної власності, зазначених в п. 1.1. договору, визначається відповідно до рахунків, виставлених франчайзером, окремо за використання, кожного об'єкту інтелектуальної власності. За використання об'єктів інтелектуальної власності, зазначених у п.п. 1.1.1- 1.1.4 договору, франчайзі зобов'язаний сплачувати франчайзеру щомісячну винагороду (роялті) в гривнях, що еквівалентна 3000 євро за офіційним курсом НБУ, встановленим на день підписання договору. Для оплати щомісячної винагороди франчайзер виставляє франчайзі відповідний рахунок. Щомісячна винагорода сплачується франчайзі в строк, що не перевищує 20 (двадцяти) робочих днів з моменту виставлення рахунку франчайзером.

Згідно з п. 16.1. статті 16 Договору, додатками до нього є: Додаток "А" - "Салони і Території"; Додаток "Б" - "Договір про навчання";Додаток № 1 - "Маркетингове дослідження та план рекламної кампанії"; Додаток № 2 - "План розташування перукарських меблів салону, узгоджений з власником торгової марки"; Додаток №3 - "Специфікація меблів та обладнання"; Додаток №4 - "Специфікація програмного забезпечення "Салон"; Додаток №5 - "Стандарт персоналу Франчайзі"; Додаток №6 - "Програма навчання персоналу Франчайзі"; Додаток №7 - "Стандарт якості обслуговування (кодекс марки)"; Додаток №8 - "Специфікація ексклюзивних товарів"; Додаток №9 - "Типова форма щомісячного звіту"; Додаток №10 - "Положення про конфіденційність"; Додаток №11 - "Положення про рекламу та маркетинг"; Додаток № 12 - "Параметри використання торговельних марок"; Додаток № 13 - "Субліцензійний договір про передачу права на використання знаків для товарів і послуг".

Усі додатки до цього Договору, зазначені в п. 16.1. цього Договору є невід'ємною частиною цього Договору. (п.16.4. договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, відповідно до умов договору протягом строку його дії виставлялись відповідачу рахунки, які оплачувались відповідачем, в т. ч. були виставлені наступні рахунки для оплати щомісячної винагороди (роялті) у спірний період, які відповідачем залишись неоплаченими:

- Рахунок на оплату № 1438 від 28.09.2012 р. на суму 32 190грн.;

- Рахунок на оплату № 1550 від 31.10.2012 р. на суму 32070грн.;

- Рахунок на оплату № 1836 від 30.11.2012 р. на суму 32100грн.;

- Рахунок на оплату № 2195 від 31.12.2012 р. на суму 32160грн.;

- Рахунок на оплату № 64 від 31.01.2013 р. на суму 33270грн.;

- Рахунок на оплату № 362 від 28.02.2013 р. на суму 32280грн.;

- Рахунок на оплату № 469 від 31.03.2013 р. на суму 31530грн.;

- Рахунок на оплату № 722 від 30.04.2013 р. на суму 32250грн.;

- Рахунок на оплату № 981 від 31.05.2013 р. на суму 20458грн.07коп.

Отже, позивач у період з вересня 2012 р. по травень 2013 р. виставив відповідачу рахунки на загальну суму 278 308грн.07коп., які відповідачем не оплачені.

09.03.2013 р., інспектором ТОВ "Солонь" Турукіною А.С., проведено позапланову (негласну) перевірку без повідомлення адміністрації салону "DESSANGE" з метою перевірки дотримання франчайзі умов договору щодо використання у салоні ексклюзивних товарів, в результаті проведення якої складено Акт № 13.03 від 13.03.2013 р. Згідно з даним Актом, інспектор виявив наступні порушення умов Договору: рекламування (пропонування у будь-який спосіб) у Салоні краси продукції під торгівельною маркою BEAUTY SPA, HYDRA FACIAL, OBAGI, BELLEFONTAINE, KERASTASE, і таке використання не є предметом договору франчайзингу (пп. 4.4.4., 9.2.4. договору); закупівля і використання під час надання послуг у салоні краси продукції під торгівельною маркою HYDRA FACIAL (пп. 4.4.4., 9.2.4. договору); у салоні розміщено рекламну продукцію, на якій одночасно міститься торгівельна марка DESSANGE та торгівельна марка HYDRA FACIAL (п. 2.9. Субліцензійного договору, пп. 4.4.3., 4.4.4., 9.2.5., 10.1., 10.5. договору).

09.04.2013 р., інспектором ТОВ "Солонь" Долженко А.А., проведено позапланову (негласну) перевірку без повідомлення адміністрації салону "DESSANGE" з метою перевірки дотримання франчайзі умов договору щодо використання у салоні ексклюзивних товарів і дотримання правил закупівлі та використання рекламних матеріалів, в тому числі інших осіб, в результаті проведення якої складено Акт № 12-04 від 12.04.2013 р. Згідно з даним Актом, інспектор виявив наступні порушення умов договору: рекламування (пропонування у будь-який спосіб) у Салоні краси продукції під торгівельною маркою BEAUTY SPA, BATH, KERASTASE, VILLA GROSS GROUP, DIAMOND BOTIQUE, FRAGONARD, і таке використання не є предметом договору франчайзингу (пп. 4.4.4., 9.2.4. договору); закупівля і використання під час надання послуг у салоні краси продукції під торгівельною маркою HYDRA FACIAL (пп. 4.4.4., 9.2.4. договору); у салоні розміщено рекламні матеріали, на яких одночасно міститься торгівельна марка DESSANGE та торгівельна марка HYDRA FACIAL (п. 2.9. Субліцензійного договору, пп. 4.4.3., 4.4.4., 9.2.5., 10.1., 10.5. договору).

19.04.2013 р. позивачем направлено відповідачу повідомлення про припинення договору франчайзингу, в якому вимагав від франчайзі:

- сплатити впродовж 10 робочих днів з дати отримання цього повідомлення на користь франчайзера у якості відшкодування втраченої вигоди (відступне) кошти в сумі, яка складає гривневий еквівалент 10 000євро за офіційним курсом НБУ на момент оплати відповідно до пунктів 12.11, 14.6 договору;

- протягом 10 робочих днів з моменту припинення договору виконати положення п. 14.8 договору і припинити будь-яке використання об'єктів інтелектуальної власності франчайзера, а також, зокрема, здійснити всі необхідні платежі, передбачені пп. 5.1. - 5.6. договору, погасити заборгованість зі сплати винагороди (роялті) в сумі 161 790 грн. та виконати всі інші фінансові зобов'язання, що виникли у франчайзі у зв'язку з виконанням договору, у тому числі сплатити штрафні санкції в сумі 24000грн., нараховані за результатами проведених позапланових перевірок салону 13.03.2013 р. і 12.04.2013 р., а також пеню за несвоєчасну сплату передбачених договором платежів.

Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав щодо оплати вказаних в повідомленні сум, тому позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 278 308 грн. 07 коп. передбачених договором щомісячних платежів (роялті) за період із вересня 2012 р. по травень 2013 р., пені у розмірі 13410грн.36коп., штрафу в розмірі 24 000грн. та упущеної вигоди у розмірі 103901грн.01коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем належним чином умов договору франчайзингу, щодо сплати щомісячної винагороди (роялті) за договором, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 278 308,07 грн.; оскільки відповідачем двічі порушено пп.9.2.4, 9.2.5, 10.1, 10.5 договору, судами задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 24 000,00 грн.; у зв'язку з достроковим розірванням франчайзером договору, через порушення франчайзі п.п. 5.1-5.5. договору, судами задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача суми відступного (упущеної вигоди) у розмірі 103 901,01 грн.; судами частково відмовлено в стягненні нарахованої позивачем пені, в зв'язку з невірним визначенням позивачем періоду її нарахування та зменшено суму стягнення витрат на правову допомогу з 3 000 грн. до 2 967 грн. 41 коп., враховуючи вимоги ст. 49 ГПК України.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає даний висновок судів попередніх інстанцій передчасним з огляду на наступне.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватись достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Спори що підлягають вирішенню в господарський судах України, визначені ст. 12 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням визначеного ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України кола осіб, які можуть бути сторонами у спорі, що розглядається господарським судом.

Суди попередніх інстанцій не дали належної правової оцінки даному спору, оскільки договір франчайзингу від 23.07.2011 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Солонь" та ОСОБА_4 як громадянкою. Посилання судів що зазначений договір укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "Солонь" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не обґрунтовано з посиланням на матеріали справи.

Суди попередніх інстанцій посилаючись на те, що відповідачем залишись неоплаченими виставленими позивачем рахунки для оплати щомісячної винагороди (роялті), зокрема: Рахунок на оплату № 1438 від 28.09.2012 р. на суму 32 190грн.; Рахунок на оплату № 1550 від 31.10.2012 р. на суму 32070грн.; Рахунок на оплату № 1836 від 30.11.2012 р. на суму 32100грн.; Рахунок на оплату № 2195 від 31.12.2012 р. на суму 32160грн.; Рахунок на оплату № 64 від 31.01.2013 р. на суму 33270грн.; Рахунок на оплату № 362 від 28.02.2013 р. на суму 32280грн.; Рахунок на оплату № 469 від 31.03.2013 р. на суму 31530грн.; Рахунок на оплату № 722 від 30.04.2013 р. на суму 32250грн.; Рахунок на оплату № 981 від 31.05.2013 р. на суму 20458грн.07коп. не звернули увагу на ту обставину, що підставою для оплати в даних рахунках є договір №05 від 23.07.2008 року, а не договір від 23.11.2011 року.

Пункт 9.5.2. договору передбачає, що франчайзер здійснює контроль, зазначений в п. 9.5.1. договору, шляхом проведення уповноваженими представниками (інспекторами) франчайзера планових та позапланових (негласних) перевірок функціонування салону.

Судами попередніх інстанцій не перевірено чи уповноваженими представниками (інспекторами) франчайзера 09.03.2013 року та 09.04.2013 року було проведено позапланові (негласні) перевірки функціонування салону та чим підтверджується їх повноваження на ці перевірки.

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що з повідомленням №18/04 від 18.04.2013 року позивач звернувся не з розірванням договору, а з припиненням.

Суди попередніх інстанцій не дали належну правову оцінку повідомленню позивача №18/04 від 18.04.2013 року про припинення договору. Так в зазначеному повідомлені про припинення договору франчайзингу, позивач зазначає, що договір буде вважатися припиненим через 30 календарних днів з дати підписання цього повідомлення Франчайзером.

Пункт 14.3 договору встановлює, що цей договір може бути припинено до закінчення строку його дії, зазначеного в п.14.1. цього договору, за взаємною згодою сторін, про що укладається письмова угода, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Судами попередніх інстанцій не дана оцінка п.14.3 договору

Суди попередніх інстанцій також не звернули увагу на те, що пункт 14.6. договору передбачає відшкодування втраченої вигоди, що складає суму в гривнях, яка еквівалентна 10 000,00 Євро за офіційним курсом НБУ, встановленим на момент оплати при односторонньому розірванні договору в порядку п.14.5 договору, а не при припиненні договору.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Вищенаведене переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду; правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Київ задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2013 року у справі №910/12804/13 скасувати.

3. Справу №910/12804/13 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко