Постанова № 36208262, 17.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 925/720/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкасина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р.у справі№ 925/720/13 Господарського суду Черкаської областіза позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. ЧеркасидоВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Черкаського обласного управління ВАТ "Ощадбанк України"простягнення 1351,94грн.,за участю представників: позивачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)відповідачаРуденко Т.В., дов. від 17.06.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси звернулось до господарського суду з позовом про стягнення надлишково перерахованих коштів за період з 13.12.2012р. по 01.03.2013р. з особового рахунку Кокотюхи О.П. № 1000249817, що був відкритий в ВАТ "Ощадбанк України" ТВБВ № 10023/034, та зобов'язання перерахувати їх на адресу відділення позивача, посилаючись на положення частини першої статті 1219 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що кошти страхового відшкодування, перераховані на особовий рахунок застрахованої особи після її смерті, не можуть входити до складу спадщини та є коштами позивача.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.07.2013 року (суддя Грачова В.М.) у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено повністю.

Судове рішення вмотивовано приписами статей 1066,1067, 1212 Цивільного кодексу України, пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" з тих підстав, що в даних правовідносинах банк не є набувачем спірних страхових коштів, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку клієнта.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р. (судді: Гочаров С.А. - головуючий, Смірнова Л.Г., Тищенко О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову в даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 1, 30 "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", статей 25, 397, 399, 1071, 1216, 1219 Цивільного кодексу України, оскільки кошти страхового відшкодування, перераховані на особовий рахунок застрахованої особи після її смерті не належить спадкоємцям власника рахунку та повинні бути повернуті позивачу за рішенням суду, отже на думку скаржника, висновок суду про відсутність у позивача права на повернення цих коштів відповідно до статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України невірний.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи, пославшись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціми було встановлено, що 18.02.2000р. ВАТ "Державний Ощадний Банк України" та Кокотюхою Олександром Петровичем укладено договір, згідно з пунктом 1 якого Банк відкриває клієнту первинний рахунок 59354745=1000249817, видає ідентифікаційну карту - карту для фінансових операцій і здійснює його розрахункове-касове і депозитне обслуговування по всій номенклатурі операцій системи.

13.12.2000р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, було укладено угоду № 44 на зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат застрахованим, згідно з пунктом 1.1 якої, Клієнт доручає, а Банк бере на себе зобов'язання здійснювати зарахування на поточні рахунки, відкриті в його установах, та виплату страхових виплат застрахованим Клієнта на платній основі через установи Банку.

З 02.07.2001р. відділенням позивача в м.Черкаси постановою №83 було продовжено виплати відшкодування втраченого заробітку внаслідок нещасного випадку на виробництві Кокотюсі О.П., які зараховувалися на особовий рахунок № 1000249817 МФО 354745 ВАТ "Державний Ощадбанк України" ТВБВ № 10023/034 в сумі 73-80 грн.

Постановами позивача від 30.03.2012 № 2301/10083/10083/971, від 28.04.2012 № 2301/10083/10083/3018 та 28.09.2012 № 2301/10083/10083/4209 було призначено Кокотюсі О.П. перераховані щомісячні грошову суми (вид виплати 410, КЕКВ 1343.05) в розмірі, відповідно, 327,35 грн., 416,92 грн. та 517,41 грн.

13.12.2012р. Кокотюха О.П. помер, про що позивачу стало відомо після звірки з Пенсійним Фондом України, родичі померлого не повідомили позивача про його смерть, тому виплати не були припинені.

Постановою позивача від 11.03.2013р. №2301/10083/10083/262 припинено виплату громадянину Кокотюха О.П. щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 1343.05) в розмірі 517,41 грн.

Позивач звернувся до Черкаського обласного управління ВАТ "Ощадбанк України" з листом від 11.03.2013 р. № 832/0603, в якому просив повернути надлишково перераховані кошти у зв'язку із смертю одержувача на ім'я Кокотюха О.П.

Листом від 18.03.2013р. № 13/256 відповідач повідомив позивача про те, що повернути кошти, які зараховані на рахунок Кокотюхи О.П. немає можливості, так як згідно Угоди № 44 від 13.12.2000р., укладеної між відповідачем та позивачем, Фонд доручає, а Банк бере на себе зобов'язання лише щодо зарахування на поточні (вкладні) рахунки застрахованих осіб (громадян), відкриті в його установах, та виплату цих страхових виплат застрахованим особам на платній основі через установи Банку.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача надлишково перерахованих коштів за період з 13.12.2012 року по 01.03.2013 року, які були перераховані на особовий рахунок Кокотюхи О.П. № 1000249817 та зобов'язання перерахувати їх на адресу відділення позивача, посилаючись на наявність обставин передбачених частиною першою статті 1219 Цивільного кодексу України.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків, про відсутність підстав для повернення коштів у сумі 1351,94грн., перерахованих позивачем на зазначений рахунок після смерті Кокотюхи О.П.; відмовляючи в позові, суди виходили з відсутності у відповідача обов'язку вчинити відповідні дії за приписами норм чинного законодавства.

Судова колегія зазначає, що підстави для виникнення цивільних прав та обов'язків викладено в статті 11 Цивільного кодексу України; такими підставами є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, безпосередньо акти цивільного законодавства; також у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (тобто, йдеться про випадки, коли цивільні права та обов'язки до прийняття судового рішення не виникли).

Частиною 1 статті 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; відповідне положення міститься також у статті 14 Цивільного кодексу України, за якою цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку; за статтею 40 вказаного Закону страхові виплати провадяться щомісячно, а за бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх рахунки в банку. Пунктами 1.8 та 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою № 24 від 27.04.2007 року також передбачено спосіб одержання суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку, а також, що повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.

Згідно із статтею 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

В силу статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), за статтею 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, право на пенсію, допомогу або на інші виплати встановлені законом; відтак господарськими судами попередніх інстанцій вірно визначено статус коштів в розмірі 1 097,48 грн., перерахованих позивачем на зазначений рахунок після смерті Гончар В.Ф.

Водночас відповідно до приписів статей 1066, 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку регулює правовідносини між банком та клієнтом; за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до приписів пункту 7.1.2 статті 7 Закону України " Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з статтею 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

З вищенаведеного вбачається, що банк не має права на суму коштів, що знаходиться на рахунку фізичної особи, а обов'язок банку здійснити дії щодо особового рахунку клієнта (в тому числі списати кошти з особового рахунку клієнта) виникає лише у визначених законодавством випадках.

Разом з тим, доводів та доказів неправомірності дій відповідача відповідно до обставин, викладених у частині 2 статті 1071 Цивільного кодексу України скаржником не наведено, інших матеріально-правових підстав позову, що підтверджували б виникнення у відповідача обов'язку вчинити дії щодо особового рахунку, не зазначено.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до правомірного та обгрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення надлишково перерахованих коштів за період з 13.12.2012р. по 01.03.2013р. з особового рахунку Кокотюхи О.П. № 1000249817, що був відкритий в ВАТ "Ощадбанк України" ТВБВ № 10023/034 та зобов'язання перерахувати їх на адресу відділення позивача.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування рішення та постанови з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р. у справі №925/720/13 Господарського суду Черкаської області та рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2013р. залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач