Постанова № 36208235, 18.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 917/1202/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргузаступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського судувід16.10.2013р.у справі№917/1202/13Господарського судуПолтавської областіза позовомПолтавського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі: 1. Пирятинської міської ради 2. Державної екологічної інспекції у Полтавській областідоПирятинських госпрозрахункових очисних спорудтретя особаКолядко Ольга Василівнапровідшкодування збитків за участю

- відповідача:Москаленко І.О. (довіреність від 21.08.2013р.)- прокуратури:Козакова І.М. (посвідчення № 018008), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах Пирятинської міської ради (далі - позивач-1) та Державної екологічної інспекції у Полтавській області (далі - відповідач-2), Полтавський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері просив стягнути з Пирятинських госпрозрахункових очисних споруд (далі - відповідач) 529434,30 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин у водний об'єкт без дозволу, чим завдано шкоди навколишньому природному середовищу.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.08.2013р. (суддя Ціленко В.А.) позов задоволено повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2013р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено Колядко Ольгу Василівну.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Россолов В.В., Терещенко О.І.) рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове я, яким в позові відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що виразилось у перевищенні нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин при скиді стічних вод у річку Удай у зв'язку з чим завдано збитків у вказаному розмірі.

Скасовуючи це рішення та відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що прокурор, в порушення свого обов'язку доказування не довів суду ані тривалості розрахункових періодів за які стягуються збитки, ані розміру збитків, оскільки останні розраховані з порушенням вимог Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 (надалі - Методика).

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем-2 у лютому 2012 року було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, за результатами складено Акт №61/01-01-14 від 22.02.2012 року, та встановлено перевищення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин при скиді стічних вод у річку Удай в 2011-2012 роках.

Згідно розрахунку, внаслідок скиду недостатньо очищених стічних вод завдано збитки на суму 529434,30 грн.

Розрахунок збитків, заподіяних внаслідок скидів забруднюючих речовин, здійснений за три окремі періоди:

- з 14.02.2012 року по 16.02.2012 року,

- з 24.05.2012 року по 27.05.2012 року,

- з 04.07.2012 року по 05.07.2012 року.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції виходив з того, що інспектори позивача-2 брали пробу води на початку кожного з окремих розрахункових періодів - 14.02.2012 року, 24.05.2012 року та 04.07.2012 року, і в порушення п.2.5. Методики, у вказані позивачем дати кінця розрахункових періодів - 16.02.2012 року, 27.05.2012 року та 05.07.2012 року забір води не проводився, в матеріалах справи відсутні відповідні акти про відбір проб води на кінець кожного окремо з розрахункових періодів.

Між тим, відповідно до приписів пункту 2.5 Методики у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. №22 якщо розрахунковий період не перевищує п'яти діб, допускається одноразовий відбір проб води.

Відтак суд апеляційної інстанції не врахував зазначених змін у вказаній Методиці, а тому його висновки у цій частині зроблені з порушенням норм матеріального права.

Також неможна погодитись із висновками цього суду про те, що прокурор не довів суду тривалості розрахункових періодів за які стягуються збитки, оскільки із встановлених судами обставин справи вбачається, що розрахунок збитків, заподіяних внаслідок скидів забруднюючих речовин, здійснений за три окремі вищенаведені періоди.

Відповідно ж до приписів статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у, зокрема, забрудненні вод (п.2 ч.3), а статтею 111 цього кодексу передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства.

Таким чином оскільки із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач перевищив нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин при скиді стічних вод у річку Удай за що передбачена відповідальність у вигляді відшкодування збитків, враховуючи, що розрахунок розміру відшкодування збитків здійснено на підставі зазначеної вище Методики, та оскільки не вбачається, що розмір збитків позивачем визначено з порушенням вимог цієї Методики, суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову.

При цьому грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством розподіляється між спеціальними фондами відповідних бюджетів.

Так, статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного закону).

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного закону).

Частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України, а саме пунктом 7, визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є посеред іншого 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

В п.7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає зарахуванню до спеціальних фондів Державного бюджету України, обласного та міського бюджетів, а тому рішення місцевого господарського суду, який постановив стягнути збитки на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Полтавській області, належить змінити.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.5, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2013р. скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 16.08.2013р. у справі №917/1202/13 змінити.

В абзаці другому резолютивної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 16.08.2013р. слова "на користь держави (на р/р 33116331700380, УДКСУ у Пирятинському районі, код ЄДРПОУ 34698810, МФО 831019 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області) 529434,30 грн. (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч чотириста тридцять чотири грн. 30 коп.) збитків" замінити на "до:

- Державного фонду охорони навколишнього природного середовища 158830 (сто п'ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять) грн. 29 коп.;

- фонду охорони навколишнього природного середовища Полтавської обласної ради 105886 (сто п'ять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 86 коп.,

- фонду охорони навколишнього природного середовища Пирятинської міської ради 264717 (двісті шістдесят чотири тисячі сімсот сімнадцять) грн. 15 коп.,

шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища".

Стягнути з Пирятинських госпрозрахункових очисних споруд на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, рахунок: 31211254700007, банк: ГУ ДКУ у м. Києві, код банку: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)" з символом звітності 254) 5294 (п'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 34 коп. судових витрат за розгляд касаційної скарги.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський