Постанова № 36206930, 05.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2013 року № 826/16641/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Луцишин Ю.М., розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Атлетика Віва" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі місті Києва Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006032230 від 29.04.2013 та № 0006042230 від29.04.2013

за участю:

представника позивача - Кудряшова О.Ю. (довіреність б/н від 06.12.2012),

представника відповідача - Айвазбекова В.О. (довіреність № 404/9/102-39 від 06.08.2013),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05.12.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариства "Атлетика Віва" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006032230 від 29.04.2013 та № 0006042230 від 29.04.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки щодо підтвердження правовідносин з ТОВ "Буд-Перспектива" за період з 01.10.2011 по 31.12.2011. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що генеральна угода, укладена між позивачем та ТОВ "Буд-Перспектива" не спричиняє реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "Буд-Перспектива" за генеральною угодою № 28/10 від 28.10.2011, яка мала реальний характер та за якою ним було сплачено, та отримано послуги, які було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2013 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 13.11.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 1046/22-30-35253793 від 11.04.2013.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.12.2013 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 09.04.2013 по 10.04.2013 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на підставі наказу № 758/22-30 від 09.04.2013 проведено позапланову документальну виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Атлетика Віва" з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Перспектива" за період з 01.10.2011 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6, статті 198, пункту 200.1 статті 200 пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 70 228,00 грн. за період грудень 2011 та порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок па прибуток на загальну суму 50 890 грн. за період грудень 2011.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

В період, який перевірявся, ПАТ "Атлетика Віва" мав правовідносини з ТОВ "Буд-Перспектива" за генеральною угодою № 28/10 від 28.10.2011 предметом якої є надання послуг з пошуку та підбору спортивних об'єктів, які потребують реконструкції, полів або бігових доріжок та секторів на стадіонах або легкоатлетичних манежах України та сприяння у здійсненні договірних відносин по ремонту або реконструкції об'єктів.

Відповідно до акта ДПІ у Києво - Святошинському районі м. Києва № 96/23-3/30640305 від 22.02.2012 встановлено завищення ТОВ "Буд-Перспектива" податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2011 року по взаємовідносинах з ПРАТ "Атлетика Віва" на суму узв'язку з визнанням правочинів по взаємовідносинах між підприємствами нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

Також зазначеним актом встановлено, що у контрагентів ТОВ "Буд-Перспектива" з моменту реєстрації відсутня необхідна матеріальна база, для здійснення будь-якого виду діяльності, що робить фактичне виконання умов угод неможливим, з огляду на що встановлено, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що генеральна угода № 28/10 від 28.10.2011 укладена між ПАТ "Атлетика Віва" та ТОВ "Буд-Перспектива" не спричиняє реального настання правових наслідків.

За результатами перевірки складено акт № 1046/22-30/35253793 від 11.04.2013 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання № 0006032230 від 29.04.2013 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 63 630,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 12 723, 00 грн. та № 0006042230 від 29.04.2013 за платежем податок на прибуток на загальну суму 19 420 070, 00грн.

Приватним акціонерним товариством "Атлетика Віва" до Головного управління Міндоходів у місті Києві була подана скарга на податкові повідомлення - рішення № 0006032230 від 29.04.2013 та № 0006042230 від 29.04.2013, яка рішенням про результати розгляду скарги № 1229/10/12-1-03 від 20.06.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Приватним акціонерним товариством "Атлетика Віва" до Міністерства доходів і зборів України була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0006032230 від 29.04.2013 та № 0006042230 від 29.04.2013, яка рішенням про результати розгляду скарги № 9854/6/9999/001-11 від 28.08.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Приватне акціонерне товариство "Атлетика Віва" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0006032230 від 29.04.2013 та № 0006042230 від 29.04.2013, вважаючи їх недійсними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що, відповідач необґрунтовано дійшов висновку про те, що генеральна угода № 28/10 від 28.10.2011 укладена з ТОВ "Буд-Перспектива" не спричиняє реального настання правових наслідків, оскільки фінансово - господарські відносини з ТОВ "Буд-Перспектива" за зазначеною угодою мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано послуги які використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинним документами.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Буд-Перспектива" позивачем надано суду копії генеральної угоди № 28/10 від 28.10.2011, додаткових угод № 1 від 04.11.2011 та № 2 від 25.11.2011, рахунку фактури № СФ-8/12-5 від 08.12.2011, актів здачі - прийняття робіт та довідки про вартість виконаних робіт.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 генеральної угоди № 28/10 від 28.10.2011, її предметом є надання послуг з пошуку та підбору спортивних об'єктів, які потребують реконструкції полів або бігових доріжок та секторів на стадіонах або легкоатлетичних манежах України та сприяння у здійсненні договірних відносин з Замовником по ремонту або реконструкції об'єктів.

Пунктом 1.3 генеральної угоди № 28/10 від 28.10.2011 встановлено, що Виконавець надає Замовнику звіти про результати робіт з пошуку об'єктів з описом їх стану та рекомендаціями щодо укладання договірних відносин.

Згідно з пунктом 2.3 зазначеної генеральної угоди замовлення робіт оформлюється окремою додатковою угодою на кожен об'єкт.

Пунктами 3.1 та 3.2 розділу 3 генеральної угоди визначено порядок розрахунків за даною угодою, а саме Замовник сплачує Виконавцю кошти за виставленими Виконавцем рахунками за прийняту по актам виконаних робіт Замовником роботу та оплата проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця.

Додатковими угодами № 1 від 28.10.2011 та № 2 від 25.11.2011 передбачено виконання робіт згідно проектної документації.

Таким чином, відповідно до умов генеральної угоди № 28/10 від 28.10.2011 та додаткових угод № 1 від 28.10.2011 та № 2 від 25.11.2011 документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем послуг від ТОВ "Буд-Перспектива" є проектна документація, звіти про результати робіт з пошуку об'єктів з описом їх стану, додаткові угоди, рахунки, акти виконаних робіт та накладні.

Позивачем на підтвердження правовідносин з ТОВ "Буд-Перспектива" за вказаною генеральною угоду, проектної документації та звітів про результати робіт з пошуку об'єктів з описом їх стану суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданому позивачем рахунку-фактурі в графі "Виписав(ла)", а також актах здачі прийняття робіт (надання послуг), договірній ціні та довідці про вартість виконаних робіт в графах: "Від Замовника", "Від Виконавця", "Сдал", "Принял", "Субподрядчик", "Генподрядчик", "Руководитель предприятия (организации) заказника" та "Руководитель подрядной организации" містяться підписи скріплені печатками підприємств, водночас не зазначено посаду та даних осіб, які їх вчинили, а також в довідці про вартість виконаних робіт та договірній ціні відсутня дата складання та підписання зазначених документів.

Таким чином, з рахунку-фактури, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), договірної ціни та довідки про вартість виконаних робіт є неможливим встановити, хто саме їх підписав та вони складені порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік".

При цьому з акту № 8/12-5 від 08.12.2011 також є неможливим встановити зміст та обсяг господарської операції за результатами якої його було складено, оскільки містить постить лише посилання на прийняття робіт наданих згідно з розділом 1 генеральної угоди № 28/10 від 28.10.2011.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що рахунок-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), договірна ціна та довідка про вартість виконаних робіт, копії яких надані позивачем на підтвердження отримання послуг від ТОВ "Буд-Перспектива" не можуть бути прийняті судом у якості первинних документів, а отже належним чином підтверджувати факт здійснення ТОВ "Буд-Перспектива" надання послуг позивачу.

Доказів на підтвердження здійснення оплати за послуги отримані, за твердженням позивача, від ТОВ "Буд-Перспектива" позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Надані позивачем на підтвердження факту використання отриманих послуг від ТОВ "Буд-Перспектива" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку первинні документи, а саме, договори № 30 від 03.11.2011 та № 34/БР з доданими до них актами приймання виконаних будівельних робіт не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з зазначених документів не вбачається можливим встановити факт того, що послуги, які відповідно до них було надано позивачем контрагентам - покупцям, було отримано позивачем саме від ТОВ "Буд-Перспектива" за генеральною угодою № 28/10 від 28.10.2011.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано суду достатніх первинних документів, які мали складатися підчас надання послуг відповідно до умов укладеної генеральної угоди, зокрема, проектної документації та звітів про результати робіт з пошуку об'єктів з описом їх стану, а надані складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", а також те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту здійснення оплати за послуги отримані, за його твердженням від ТОВ "Буд-Перспектива", суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Буд-Перспектива", а отже не доведено факту надання послуг.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з ТОВ "Буд-Перспектива", суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 12.12.2013.