Постанова № 36206922, 04.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2013 року № 826/17544/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Луцишин Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Форсервіс"до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпровизнання протиправними висновків акту перевірки № 926/26-55-22-07/32708569 від 29.08.2013 та зобов'язання вчинити дії

за участю:

представника позивача - Петроченка С.О. (довіреність б/н від 07.11.2013),

представника відповідача - Кальковця В.Л. (довіреність № 2284/9/26-55-10-02-109 від 25.09.2013),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04.12.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форсервіс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними висновків акту перевірки № 926/26-55-22-07/32708569 від 29.08.2013 та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "Віп Союз" за договором № 01-11/СП від 04.07.2011, які мали реальний характер та за якими було сплачено, та отримано послуги, які було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Також позивач посилався на те, що в акті № 926/26-55-22-07/32708569 від 29.08.2013 не зазначено відповідно до якої норми права встановлено нікчемність укладених позивачем правочинів, як і не зазначено про наявність рішення суду, яким було б встановлено нікчемність зазначених правочинів.

Представник позивача у судовому засіданні 04.12.2013 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 04.12.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що акт № 926/26-55-22-07/32708569 від 29.08.2013 був складений відповідно до вимог чинного законодавства та не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства та жодним чином на впливає на права та обов'язки позивача, з огляду на що не може бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Також відповідач зазначив про те, що внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної податкової служби само по собі не зумовлює для платника податків будь - яких юридичних наслідків.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.12.2013 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 23.08.2013 по 28.08.2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на підставі наказу № 1114 від 22.08.2013 проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсервіс" з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин за період з 01.08.201 по 30.03.2012 за результатами якої складено акт № 926/26-55-22-07/32708569 від 29.08.2013.

У розділі 4 "Висновок" зазначеного акту вказано наступне: "1. ч. 5 ст.203, ч. 1, 2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Форсервіс» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

2. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні у ТОВ «Bin Союз» (37240791) та продажу товарів (послуг) за період з 01.08.2011 року по 30.03.2012 року, які підпадають під визначення до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями);

3. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні у ТОВ «Bin Союз» (37240791) та продажу товарів (послуг) за період з 01.08.2011 року по 30.03.2012 року, які підпадають під визначення ст. 22, 185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями)."

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форсервіс" вважаючи, протиправними висновки акту № 926/26-55-22-07/32708569 від 29.08.2013 звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань, а висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду Украйни від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

З огляду на зазначене, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправними висновку акта № 926/26-55-22-07/32708569 від 29.08.2013, а саме, щодо недодержання позивачем вимог законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними (товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий) та щодо відсутності об'єктів оподаткування при придбанні у ТОВ "Biп Союз"та продажу товарів (послуг) за період з 01.08.2011 по 30.03.2012.

З огляду на викладене, враховуючи те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку позовні вимоги щодо визнання протиправними висновків акту № 926/26-55-22-07/32708569, а саме, щодо недодержання позивачем вимог законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними (товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий) та щодо відсутності об'єктів оподаткування при придбанні у ТОВ "Biп Союз" та продажу товарів (послуг) за період з 01.08.2011 по 30.03.2012 не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13, в якій зазначено наступне: "Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта."

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вилучити інформацію про результати проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.08.2011 по 30.03.2012, за наслідками якої складено акт № 926/26-55-22-07/32708569 від 29.08.2013, з інформаційних баз, перелік яких визначений Міністерством доходів та зборів України суд зазначає наступне.

Пунктом 71.1 статті 71 Податкового кодексу України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Статтею 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Отже, податкова інформація може, зокрема, зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 інструкцією встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (далі - платежі до бюджету).

Пунктами 3.1 та 3.6 зазначеної інструкції встановлено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Підпунктами 4.2.1 та 4.2.2 пункту 4.2 зазначеної Інструкції встановлено, що податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри. Податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 N 247).

Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки на яких відображається стан розрахунків платників з бюджетом, при цьому податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум.

Отже, внесення на підставі акту перевірки даних до баз даних відповідача не є підставою для здійснення будь - яких коригувань в особовій картці платника податків та не може мати саме по собі будь - які інші юридичні наслідки для платника податків.

Позивачем доказів та обґрунтувань на підтвердження здійснення відповідачем на підставі акта № 926/26-55-22-07/32708569 від 29.08.2013 коригувань чи нарахувань податкових зобов'язань саме в обліковій картці платника податків з податку на додану вартість суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було здійснено коригування в обліковій картці платника податків з податку на додану вартість позивача на підставі акта № 926/26-55-22-07/32708569 від 29.08.2013.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що у даному випадку внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної податкової служби саме по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призвело до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Позивачем не було надано суду інших доказів та обґрунтувань, крім посилань на той факт, що відповідачем було відкориговано показники податних ним податкових декларацій з податку на додану вартість, підстави для висновку про здійснення коригування яких в обліковій картці на підставі акта № 926/26-55-22-07/32708569 від 29.08.2013 у суду відсутні, на підтвердження факту того, що дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, по внесенню на підставі зазначеного акту перевірки даних до баз данихвідповідача призвели до настання будь-яких юридичних наслідків, які мали вплив на реалізацію його (позивача) прав, свобод, інтересів та призвели до їх порушення.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що підстави вважати, що відповідачем були внесені зміни до облікової картки платника податку на додану вартість позивача на підставі акта № 926/26-55-22-07/32708569 від 29.08.2013 у суду відсутні, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що внесення на підставі акта № 926/26-55-22-07/32708569 від 29.08.2013 змін до баз даних відповідача мало вплив на реалізацію позивачем його (позивача) прав, свобод, інтересів чи призвело до їх порушення.

З огляду на викладене враховуючи те, що внесення на підставі акту перевірки № 926/26-55-22-07/32708569 від 29.08.2013 даних до баз даних відповідача у даному випадку, не мало впливу на реалізацію позивачем його (позивача) прав, свобод, інтересів та не призвело до їх порушення, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вилучити інформацію про результати проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.08.2011 по 30.03.2012, за наслідками якої складено акт № 926/26-55-22-07/32708569 від 29.08.2013, з інформаційних баз, перелік яких визначений Міністерством доходів та зборів України є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 11.12.2013.