Ухвала суду № 36206888, 18.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року справа №805/15147/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Шальєвої В.А., Компанієць І.Д.

при секретарі Іллінові О.Є.

з участю представника позивача Гой В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року по адміністративній справі №805/15147/13-а за поданням Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» про визнання обґрунтованим рішення від 21.10.2013р. про застосування адміністративного арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернулася до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» (далі ТОВ «ПАР») про визнання обґрунтованим рішення від 21.10.2013року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Подання мотивоване тим, що під час проведення перевірки ТОВ «ПАР» податковий орган 17.10.2013року звернувся до підприємства з листом про проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться за адресою: 83029, м. Донецьк, вул. Малова, буд.1в. Однак, 21.10.2013 року підприємством, в порушення п.п.20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, відмовлено в проведенні інвентаризації, про що складено акт від 21.10.2013 року №30/40-10-32880359.

П.п.20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Начальником Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «ПАР», яким застосований умовний арешт майна.

Правовою підставою визнання правомірним та обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту представник заявника вважав норми п.п.20.1.9 ст.20, ст. 94 Податкового кодексу України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013р. у задоволенні подання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів відмовлено.

Заявник не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення подання.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що, оскільки у ТОВ «ПАР» вузько направлене виробництво (виготовлення проволоки), то і сировина, яка необхідна для забезпечення господарської діяльності є однотипною, тому є необхідним проведення інвентаризації суцільним порядком. Проведення інвентаризації у повному обсяг є виправданим і безпосередньо стосується взаємовідносин між ТОВ «ПАР» і ТОВ «Кампур» за травень-червень 2013р. Окрім того, висновком суду про те, що у п.94.2 ст.94 ПК України встановлений вичерпний перелік обставин, за яким можливо застосувати адміністративний арешт майна, є помилковим та таким, що суперечить як загальним положенням ПК України, так й положенням самої ст.94 ПК України. Також апелянт вважає, що судом, в порушення ч.ч.5,9 ст.1833 КАС України, при ухваленні оскаржуваної постанови обраний неналежний спосіб (за межами чинного законодавства) реалізації судочинства за звернення органів доходів і зборів.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що дає суду право розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі, відмовити.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАР» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 07.04.2004р., перебуває на податковому обліку з 15.04.2004р. за №3886.

Відповідно до п. 94.10. ст. 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Наведена норма Податкового кодексу України кореспондує з п. 2 ч. 1 ст. 1833 КАС України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, процедура підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку ст. 1833 КАС України.

Податковим органом під час проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ПАР» (направлення на перевірку від 07.10.2013 року №№154,155,156,157 та від 17.10.2013 року за №№199,200,201,202, наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Камтур» за червень 2013року від 03.10.2013 року №144) листом від 17.10.2013 року №8135/10/40-10 вимагав у ТОВ «ПАР» проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться за адресою: 83029, м. Донецьк, вул. Малова, буд.1в з метою встановлення їх фактичної наявності, залишків або нестачі в присутності представників заявника.

Листом від 18.10.2013 року №384 ТОВ «ПАР» було відмовлено контролюючому органі в проведенні інвентаризації з підстав безперервного циклу виробництва на підприємстві та посилаючись на наказ «Про облікову політику товариства на 2013 рік» та зазначило, що інвентаризацію активів, капіталу і зобов'язань підприємство буде проводити станом на 01.12.2013 року.

На підставі зазначеного, податковим органом було складено акт відмови від проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей ТОВ «ПАР» від 21.10.2013 року №30/40-10-32880359, вказавши при цьому, що зазначені дії посадових осіб ТОВ «ПАР» перешкоджають здійсненню повноважень, наданих податковому органу, що є порушенням п.п.16.1.9 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України.

21.10.1013 року керівником податкового органу прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ «ПАР», яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Малова, буд.1в та м. Донецьк, пр. Визволення Донбасу, буд. 4а.

Згідно п.п.20.1.9 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Листом від 17.10.2013 року №8135/10/40-10 податковий орган вимагав у ТОВ «ПАР» проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться за адресою: 83029, м. Донецьк, вул. Малова, буд.1в з метою встановлення їх фактичної наявності, залишків або нестачі.

При цьому, предметом позапланової перевірки підприємства було питання дотримання податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Камтур» за червень 2013 року.

Предметом договору №5807 від 01.10.2012 року з доданими специфікаціями та додатковими угодами, який було укладено між позивачем та ТОВ «Камтур», є постачання товару, що зазначається в специфікаціях, а саме: мідь чернова в чушках МЧ2, зливки алюмінію АК5М2, паливо котельне, флюс, хлорид натрію, гранулят магнію, гранулят магнію МГВ за термінами поставки травень-червень 2013року.

Проте, в листі про проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей податковим органом вимагалось провести повну інвентаризацію основних фондів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей, яка не пов'язана з вказаним періодом перевірки та контрагентом, що зазначені в наказі про проведення перевірки від 03.10.2013 року №144.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що обов'язок надавати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, виникає лише в межах, що пов'язані з предметом перевірки.

Таким чином, законодавцем даною нормою звужені повноваження податкового органу стосовно вимог під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки та обмежені рамками предмета перевірки.

Колегія суддів зазначає, що у випадку витребування податковим органом документів або проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей, навіть у спосіб, передбачений ст.20 Податкового кодексу України (права контролюючого органу) поза рамками предмету перевірки не несе для платника податків обов'язку в їх наданні, та як наслідок, застосування до нього заходів впливу.

При цьому, перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

П.94.2 ст.94 Податкового кодексу України зазначає вичерпний перелік обставин, при з'ясуванні яких, арешт майна може бути застосовано, а саме: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Отже, даний перелік не містить такої обставини, як відмова від проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей.

Дана норма кореспондує з п.94.6 ст.94, в якій зазначено, що керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Таким чином, за умови відсутності зазначеної обставини в п.94.2, податковим органом прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ «ПАР».

При цьому, в рішенні контролюючий орган зазначив, що розглянувши звернення заступника начальника інспекції про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ «ПАР» та додані до нього матеріали були з'ясовані обставини, передбачені ст.94 Податкового кодексу України.

Разом з тим, відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Обґрунтованість арешту на майно, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу державної податкової служби, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

Відповідно до ч. 2 п. 94.5. ст. 94 Податкового кодексу України, умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 21.10.2013р. є неправомірним.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги податкового органу та вважає їх безпідставними.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року по адміністративній справі №805/15147/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року по адміністративній справі №805/15147/13-а- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 18 грудня 2013 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

В.А. Шальєва

І.Д. Компанієць