Ухвала суду № 36206569, 03.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 р.Справа № 816/5696/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Міндоходів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 816/5696/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура"

до Полтавської митниці Міндоходів

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" (далі - позивач, ТОВ "Альянс Фурнітура"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Міндоходів (далі - відповідач, Полтавська митниця) про визнання протиправним та скасування рішення №806020000/2013/000041/2 від 12.09.2013 про коригування митної вартості товарів.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області №806020000/2013/000041/2 від 12.09.2013 про коригування митної вартості товарів.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" (ідентифікаційний код 32753365) витрати зі сплати судового збору в розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

Не погодившись з прийнятою постановою, Полтавська митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 листопада 2012 року між позивачем (покупець) та МТМ Plastics GNBH (Німеччина) (продавець) укладено договір поставки № 0711121. Згідно з п. 1.1. цього договору продавець зобов'язується продати, а покупець - прийняти та здійснити оплату на умовах поставки EXW, Niedergebra (D-99759) Німеччина, (вказаних також у виставленому рахунку відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС 2000 року) товар: "Вторинний поліпропілен регранулят'', згідно з рахунками, підписаними сторонами у кожному окремому випадку, які стають невід'ємними частинами даного договору з моменту їх підписання.

Доставка продукції з м. Niedergebra, Німеччина до м. Полтава Україна здійснювалась ПП "Л.В.С.", на автомобілі МАН, д.н. № ВІ 1583 ВХ п/пр. № ВІ 7713 ХР, відповідно до укладеного ТОВ "Альянс Фурнітура" договору перевезення експортно-імпортних вантажів № 100113 від 10.01.2013р.

На доставку продукції було виписано міжнародну товарно-транспорту накладу СМR А № 275744.

Відповідно до вищевказаного договору поставки позивачем отримано партію товару - вторинного поліпропілену регранулат ''Dipolen S . 2 темно чорний'', 19 640 кг та здійснено декларування митної вартості товару при ввезенні на митну територію України, подано вантажно-митну декларацію № 806020000/2013/009211, декларацію митної вартості від 11.09.2013р. Митну вартість товару розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 12510,68 євро, а з коригуванням - 146772,17 грн.

12.09.2013 р. Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості № 806020000/2013/000041/2, яким на підставі застосування 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 25924,80 євро (сума вартості за одиницю 1,3200).

Не погодившись з прийнятим рішенням Митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно та не ґрунтується на вимогах закону, а оскаржуване рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 Митного кодексу України (далі - МК України) митні органи визначено як спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтями 51, 52 МК України визначення митної вартості під час її декларування віднесено до компетенції декларанта. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Матеріалами справи підтверджено, що норми ч. 1 та 2 ст. 53 МК України позивачем виконано у повному обсязі.

Так, для митного оформлення було подано наступні документи: договір поставки № 0711121 від 07.11.2012 р., додаток № 1, №2 від 07.11.2012 р., №3 від 10.07.2013 р. та специфікацію №4 від 05.09.2013 р. до договору поставки № 0711121 від 07.11.2012 р., рахунок - проформу №2014-00006, рахунок-фактуру (інвойс) №2014-10273, прайс-лист виробника, калькуляцію по виробництву, замовлення №4-2013, меморіальний ордер, платіжне доручення в іноземній валюті №6 від 29.08.2013 р., копію міжнародної товарно-транспортної накладної.

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та складала 12510,68 євро.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відмовляючи позивачу в митному оформленні вторинного поліпропілену регранулат ''Dipolen S . 2 темно чорний'' за 1 методом, митний орган послався на те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість, а саме: довідка підприємства - перевізника №б/н від 09.09.2013 р. не містить інформації про вартість навантаження, вивантаження товару, що передбачено умовами поставки EXW DE Niedergebra, та не подано позивачем всіх додатково витребуваних документів. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 0,93 дол. США, а рівень митної вартості подібних товарів, оформлених за МД від 24.07.2012 №806020000/2013/007648, що визнана митним органом, становить 1,74 дол. США.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені відповідачем обставини не впливають на визначення складових митної вартості товарів та, відповідно, не дають право органу доходів і зборів на витребування додаткових документів, з огляду на таке.

Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача, визначена ним митна вартість товару - вторинного поліпропілену регранулат ''Dipolen S . 2 темно чорний'' ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, оформленого по ВМД від 24.07.2013 р. № 806020000/2013/007648, згідно з якою митна вартість, що визнана митним органом, становить 1,74 дол. США.

Як вже було зазначено, для митного оформлення позивачем подано наступні документи: договір поставки № 0711121 від 07.11.2012, додаток № 1, №2 від 07.11.2012, №3 від 10.07.2013 та специфікацію №4 від 05.09.2013 до договору поставки № 0711121 від 07.11.2012, рахунок - проформу №2014-00006, рахунок-фактуру (інвойс) №2014-10273, прайс-лист виробника, калькуляцію по виробництву, замовлення №4-2013, відповідно до яких сторонами договору поставки була визначена ціна товару і складала 12510,68 євро із розрахунку 0,637 євро за 1 кг поліпропілену.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач в поданих документах зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або, що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

При цьому, наданий декларантом експертний висновок Полтавської торгово-промислової палати №В-3688 від 23.07.2013 р. щодо визначення середньої вартості на вторинний поліпропілен регранулят темно-чорний Dipolen S, містив дані щодо вартості вторинного поліпропілену регрануляту темно-чорного Dipolen S виробництва країн ЄС, що завозиться на митну територію України згідно з договором поставки № 0711121 від 07.11.2012 р., складеного між ТОВ "Альянс Фурнітура" м. Полтава Україна та МТМ Plastics GNBH Нідерберга, Німеччина та інвойсу №2014-10065 від 16.07.2013р. на умовах поставки EXW, яка складає 637 Евро, що з урахуванням курсу валют НБУ України станом на 23.07.2013р. - 10,523584 грн. за 1 Евро, складає 6703,52 грн. за 1 тону та без урахування податку на додану вартість складає 7741,85 грн. 85 коп. за 1 тону.

Крім того, у висновку зазначено, що при проведенні експертизи, експертом вивчені наступні документи: договір поставки № 0711121 від 07.11.2012р.. складений між ТОВ "Альянс Фурнітура" м. Полтава Україна та МТМ Plastics GNBH Нідерберга, Німеччина, інвойс №2014-10065 від 16.07.2013 р., СМR A №188041 від 16.07.2013 р., сертифікат походження товару №D 895450 від 09.07.2013 р., комерційна пропозиція ціни поліпропілену регрануляту РР чорний (MFI 3,5 грам/10 хв., 230С 2,15 кг, густина 0,91-0,92 грам/см3) на умовах поставки EXW, надана Компанією МВТ Pоlymers, Humgary, Угорщина, комерційна пропозиція ціни поліпропілену регрануляту Dipolen S темно-чорний (густина 0,96 грам/см3) на умовах поставки EXW, надана Компанією МТМ Plastics GNBH Нідерберга, Німеччина.

Також, не можуть бути прийняті до уваги твердження відповідача щодо необхідності включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, крім того, в самому оскаржуваному рішенні посилання на це, як на підставу коригування вартості, відсутнє.

Відповідно до п.1.1 договору поставки № 0711121 від 07.11.2012 р. поставка товару здійснюється на умовах поставки EXW, Niedergebra (D-99759) Німеччина, (вказаних також у виставленому рахунку відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС 2000 року).

П.3.3 вказаного договору поставки передбачено, що всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту його поставки, а також витрати на навантаження товару і передачі його перевізнику несе продавець.

Згідно з поясненнями представника позивача, доставка вантажу здійснювалася ПП "Л.В.С.", відповідно до укладеного між позивачем та ПП "Л.В.С." договору експортно-імпортних вантажів від 10.01.2013р. №100113, на підставі заявки на транспортно-експедиційні послуги від 27.08.2013 р.

Довідка підприємства - перевізника №б/н від 09.09.2013 р. містить інформацію про транспортні витрати по поставці товару, а саме: від м. Niedergebra, Німеччина до п/перех. Ягодин в розмірі 14375,00 грн., від п/перех. Ягодин - Україна до м. Полтава - 12300,00 грн.

Відповідно до довідки перевізника від 09.10.2013 р. навантажувально-розвантажувальні послуги силами та за рахунок ПП "Л.В.С." не здійснювалися. Навантаження вантажу проводилося вантажовідправником в м. Niedergebra (Німеччина), розвантаження вантажу здійснювалося в м. Полтава за рахунок вантажоотримувача.

Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Оскільки перевізник не ніс будь-яких витрат по навантаженню та вивантаженню оцінюваних товарів за митною територією України та не мав підстав зазначати вказані витрати до довідки від 09.09.2013 р. про вартість транспортних послуг, підстави для включення ТОВ "Альянс Фурнітура" таких витрат до митної вартості оцінюваних товарів відсутні.

Крім того, відповідно до офіційної заяви МТМ Plastics GNBH (Німеччина) від 08.10.2013 р. ціна навантаження товару, який поставлено позивачу згідно з договором поставки № 0711121 від 07.11.2012 р., включено до виробничих витрат на товар. Навантаження товару здійснювалося за рахунок продавця (МТМ Plastics GNBH).

Щодо посилання відповідача про неподання позивачем відповідно до ч.3 ст.53 МК України додаткових документів, необхідно зауважити на таке.

Позивачем доведено, і це відображено в графі 44 ВМД № 806020000/2013/009211, що в підтвердження заявленої митної вартості, крім документів, передбачених ч.2 ст. 53 МК України, до митного органу додатково було надано прайс-лист фірми виробника.

Право на витребування додаткових документів виникає у органу доходів і зборів лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, підстав для якого в даному випадку не встановлено.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання всіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також необґрунтована неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Натомість, як вже було зазначено, при здійсненні митного оформлення товару позивачем були надані всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору, і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначено в графі 44 ВМД № 806020000/2013/009211.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 22 ст. 58 МК України банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, повинні містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Колегія суддів зауважує, що подані при митному оформленні платіжні документи (рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), платіжне доручення) надають можливість в повній мірі ідентифікувати товар вказаний в таких документах з оцінюваним товаром, що ввозився на виконання договору поставки № 0711121 від 07.11.2012.

Подані позивачем документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК.

Крім того, необхідно зауважити на те, що згідно з ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим законом, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Інших переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно та не ґрунтується на вимогах закону, а оскаржуване рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Полтавською митницею не доведено правомірності свого рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 816/5696/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.