Ухвала суду № 36206477, 17.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 р.Справа № 645/8713/13Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.11.2013р. по справі № 645/8713/13

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова

про визнання дій неправомірними та призначення наукової пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, 17 вересня 2013 року звернувся з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, в якій просив суд дії відповідача щодо відмови у призначенні наукової пенсії визнати неправомірними; зобов'язати відповідача призначити наукову пенсію з 10.08.2012р. і надалі, а відповідне переобчислення здійснити з урахуванням наявності понаднормативного наукового стажу більше 5 років, і заробітної плати - за періоди 22.06.2005р. - 31.10.2006р., 01.12.2008р. - 21.07.2012р., також визнати поважними вищезазначені причини пропуску 6 - місячного строку звернення до адміністративного суду, або скоригувати зазначену дату (10.08.2012р.) в ході судового розгляду справи.

15 листопада 2013 року ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

На зазначену ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України строк звернення до суду з адміністративним позовом та згідно з положенням частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 17.09.2013 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 10.08.2012 року.

Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що суд при винесенні ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, не врахував, що роз'ясненням Вищого адміністративного суду України від 13.10.2010 року №1425/11/13-10 визначено чітку процедуру застосування процесуальних норм під час відкриття провадження у справі по даній категорії справ.

Так, під час вирішення питання про відкриття провадження у справі місцевим адміністративним судам необхідно перевіряти додержання строку звернення до суду. У разі пропуску такого строку та визнання вказаних особою причин пропуску строку неповажними місцевий адміністративний суд повинен залишити адміністративний позов без розгляду.

При цьому, судам необхідно враховувати, що предметом позову в цій категорії справ є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, тому судам необхідно перевіряти строк звернення до суду залежно від виду платежу та тривалості періоду, за який виник спір.

Тобто, можливі випадки, коли в частині вимог позовну заяву слід залишати без розгляду (частина перша статті 100 КАС), а в іншій частині - відкривати провадження у справі.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить захистити його порушені права з 10.08.2012 року без зазначення кінцевої дати, по яку ці права підлягають захисту.

Крім того, колегія суддів зауважує на те, що відповідачем, починаючи з 10.08.2012 року по теперішній час порушуються права позивача на отримання наукової пенсії, а отже, враховуючи роз'яснення Вищого адміністративного суду України щодо застосування процесуальних норм КАС України, дані правовідносини є регулярними (триваючими).

Триваючий характер зазначених правовідносин також підтверджується тим, що позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про призначення наукової пенсії, а саме: 10.08.2012 року, 11.03.2013 року, 02.08.2013 року.

Таким чином, про відмову у призначенні наукової пенсії позивач дізнавався не лише 29.10.2012 р., як це зазначено в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, а й 12.03.2013 р. (рішення УПФУ № 25).

З огляду на викладене, задоволення чи відмова в задоволенні позовних вимог можливо з будь-якої дати трьох відповідних заяв позивача, а саме: 10.08.2012 року, 11.03.2013 року, 02.08.2013 року.

Крім того, позивач в прохальній частині позовної заяви вказує на можливість коригування зазначеної ним дати призначення пенсії.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що позивач не оскаржує рішення Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова від 29.10.2012 року, а просить визнати дії відповідача неправомірними щодо відмови в призначенні пенсії.

В свою чергу, судом першої інстанції не з'ясовано, чи скасовано рішення відповідача від 12.03.2013 року за результатами поданої позивачем заяви від 11.03.2013 року, та чи прийнято відповідачем нове рішення за заявою від 02.08.2013 року, що могло б підтвердити чи спростувати неправомірність дій УПФУ.

З огляду на викладене, суд першої інстанції неправомірно залишив позов ОСОБА_1 без розгляду, чим порушив при винесенні рішення норми процесуального права, тому ухвала від 15.11.2013 р. підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Позивач в апеляційній скарзі просить винести рішення про задоволення позовних вимог, проте зазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки предметом апеляційного провадження в даному випадку є перегляд ухвали щодо строку звернення до суду з позовом, а вищезазначені вимоги позивача повинні розглядатися при вирішенні справи по суті в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199,п.4 ч. 1 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.11.2013р. по справі № 645/8713/13 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та призначення наукової пенсії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та в силу ст. 211 КАС України оскарженню не підлягає.

.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.