Ухвала суду № 36206129, 12.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 р.Справа № 1522/28313/12

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Погрібний С.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Півень М.О.

за участю представника позивачів - ОСОБА_2

за участю представника відповідача - Маркіної С.І.

за участю представника третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_5, про скасування розпорядження

ВСТАНОВИВ:

Позивачі - ОСОБА_6, ОСОБА_7, звернулися з позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просили скасувати розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міські ради № 2213 від 08.09.2006 року «Про прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири АДРЕСА_1, під нежитлове приміщення - клуб-кафе з улаштуванням фасадного входу», посилаючись на те, що зазначене розпорядження Приморської районної адміністрації суперечить нормам діючого законодавства та таким, що порушує права позивачів, оскільки при проведенні реконструкції спірного приміщення не було отримано згоди всіх мешканців будинку.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2013 року - позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 2213 від « 8» вересня 2006 року «Про прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири АДРЕСА_1, під нежитлове приміщення - клуб-кафе з улаштуванням фасадного входу».

В апеляційній скарзі, третя особа ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 21.02.2013 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, в тому числі і з підстав пропуску позивачами строку звернення до суду.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 28.01.1995 року та свідоцтва про право власності № 75 від 15.12.1995 року.

На підставі отриманого згідно розпорядження Жовтневої районної адміністрації м. Одеси № 943 від 17.09.1999 року дозволу, ОСОБА_5 було проведено реконструкцію вказаної квартири під клуб - кафе.

Розпорядженням Жовтневої районної адміністрації м. Одеси від 15.10.1999 року № 1010 була затверджена реконструкція квартири АДРЕСА_1, виконана згідно проекту МЧП « СВС».

Згодом, Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міські ради № 2213 від 08.09.2006 року «Про прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири АДРЕСА_1, під нежитлове приміщення - клуб-кафе з улаштуванням фасадного входу» зазначений об'єкт прийнято в експлуатацію.

Розпорядженням Приморською районної адміністрації від 20.11.2006 року № 2919 було скасовано вищезазначене розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міські ради № 2213 від 08.09.2006 року про прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири АДРЕСА_1, у зв'язку зі скаргами мешканців АДРЕСА_1 відносно реконструйованої квартири, та зобов'язано ОСОБА_5 привести реконструйовану квартиру НОМЕР_1 згідно проекту забудови.

Це розпорядження було предметом оскарження у березні 2010 року у справі № 2а-587/10 за позовом ОСОБА_5 до Приморської районної адміністрації Одеської міські ради, за участю третіх осіб : ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ін., про визнання нечинним розпорядження № 2919 від 20.11.2006 року.

Постановою Приморського районного суду від 17 березня 2010 року позов задоволено.

Скасовано розпорядження Приморською районної адміністрації від 20.11.2006 року № 2919.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року зазначене рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.10.2013 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Статтею 73 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997 року «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено: акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Відповідно до п.3.2.7 Положення про районну адміністрацію, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006 року № 20-V, яке діяло під час виникнення спірних правовідносин районна адміністрація: - організовує роботу районної міжвідомчої комісії, видає розпорядження про будівництво індивідуального житла, реконструкцію, капітальний ремонт, переобладнання та прибудови жилих та нежилих будинків, споруд та приміщень, розташованих на території району, незалежно від форм власності; - утворює та організує роботу державних та технічних комісій з приймання в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, незалежно від форми власності об'єкта будівництва, затверджує акти приймання завершених будівництвом об'єктів. Зазначені делеговані повноваження районної адміністрації, як виконавчого органу міської ради, узгоджуються з положеннями ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У відповідності до вимог ст.27 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999р. № 687-ХІV, під час організації та виконання будівельних робіт не повинні бути порушені права та інтереси суміжних землекористувачів, а також власників будинків і споруд.

Статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992року № 2780-ХІІ, передбачено, що при здійснені містобудівної діяльності повинні бути забезпеченні урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів об'єктів нерухомості, що оточують місце будівництва.

Статтею 319 Цивільного Кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію.

Зі змісту ст.383 Цивільного кодексу України вбачається, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, але за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.

Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992р. № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження, але з урахуванням інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

Положенням «Про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано - прибудованих приміщень у м. Одесі» (далі - Положення), затвердженого рішенням Одеської міської ради № 2153-ХХІІ від 17.04.2001 року також передбачено, що замовник повинен надати згоду власників суміжних приміщень на реконструкцію об'єкту.

Розділ 2 Положення регламентує порядок отримання дозволу на проектні роботи по реконструкції приміщень, які змінюють функціональне призначення. Порядком передбачено, що замовник надає клопотання про надання дозволу на виконання проектних робіт з реконструкції, до якого повинен надати згоду власників суміжних приміщень, інтереси яких зачіпаються.

Пункт 4.6 Положення встановлює, що замовник самостійно забезпечує узгодження проектної документації з власниками суміжних приміщень.

Пункт 1.9 Положення зазначає, що Положення є обов'язковим для усіх суб'єктів містобудівної діяльності - фізичних та юридичних осіб, незалежно від форм власності, організаційно-правової форми, підпорядкованості та розповсюджується на всю територію у межах міста. Таким чином, зазначене Положення є локальним нормативно-правовим актом і відповідно таким, що є обов'язковим для виконання на всій території міста.

Тобто, судом першої інстанції вірно враховано колективне звернення численних мешканців будинку, які категорично заперечують проти реконструкції квартири АДРЕСА_1, у даному будинку з переобладнанням її під клуб - кафе.

Стаття 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-ХІУ, визначає, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

Пункт 2, ч.І. ст. 28 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-ХІУ, передбачає, що власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури.

Пунктом 5.1. Положення про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень у м. Одесі, року встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт відповідно до "Положення про державний архітектурно-будівельний контроль", затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 255 від 25.03.93 року, видає інспекція державного архітектурно- будівельного контролю (інспекція ДАБК) при УАМ, на підставі погодженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації.

Пунктом 5.5. вищезазначеного Положення встановлено, що реконструкція приміщень, яка розпочата та проводиться без реєстрації в інспекції ДАБК та без дозволу на виконання будівельних робіт, вважається самочинним та не допускається усіма суб'єктами містобудування, органами державного управління, а також організаціями і підприємствами, що забезпечують фінансування.

Як встановлено ст. 6 Житлового кодексу України, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється. Отже, використання квартири у комерційних цілях допускається лише після вирішення питання про переобладнання та переведення жилого приміщення у статус нежилого в порядку ст. 7, 8 ЖК України, тому дозвіл на розміщення у квартирі клубу - кафе, у даному випадку є протиправним.

Слід зазначити, що Приморською районної адміністрацією м. Одеси, в порушення чинного на той час законодавства ( 2006 р. ) не було призначено державну приймальну комісію по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - реконструйованої квартири АДРЕСА_1, під нежитлове приміщення - клуб-кафе з улаштуванням фасадного входу. Саме тому, відповідач не надав суду необхідний пакет документів в підтвердження відповідності виконаних робіт даним на проектування об'єкту. Зазначена обставина відповідачем не спростовується.

Відповідно до листа Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, жилий будинок по пл . Катерининській, 5 в м. Одесі, включений до списку пам'яток архітектури, відповідно до ст. 20 Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури».

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини», який набрав чинності 12.07.2000р.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції станом на 2006 рік) консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Розроблення проектів та проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток здійснюються за наявності у проектувальника та виконавця робіт ліцензій, виданих в установленому законом порядку. Розробленню проектів передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних (ч.2).

Роботи із збереження об'єктів культурної спадщини проводяться згідно з реставраційними нормами та правилами, погодженими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Будівельні норми та правила застосовуються у разі проведення робіт із збереження об'єкта культурної спадщини лише у випадках, що не суперечать інтересам збереження цього об'єкта (ч.3).

Як вбачається з матеріалів справи, ( лист від 18.03.2011 року № Д-17 а.с. 12), в порушення ст. 26 Закону України « Про охорону культурної спадщини» ОСОБА_5 виконано фасадний вхід з відхиленням від проекту, у зв'язку з чим управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації було направлено припис від 18.03.2011 р. № 05-02/111 з вимогою привести квартиру по АДРЕСА_1 до відповідності з погодженою науково - проектною документацією.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в частині неправомірності дій Приморської районної адміністрації м. Одеси щодо неузгодженості рішення № 2213 від 08.09.2006 року «Про прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири АДРЕСА_1, під нежитлове приміщення - клуб-кафе з улаштуванням фасадного входу» з управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, після виконаної третьою особою реконструкції збільшився розмір квартири АДРЕСА_1 з 85, 74 кв. м до 154, 5 кв. м. за рахунок площі загального користування.

Відповідно до рішення Конституційного суду України по справі № 4-рп/2004 від 02.03.2004 року допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових, дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного буднику, вступу до нього.

За змістом ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» до загального майна належать, в тому числі, підвали.

Відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК України власникам квартир у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

За змістом пункту 1.4.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, для одержання дозволу на переобладнання або перепланування нежилих у жилих будинках приміщень замовник приміщення разом із заявою про надання такого дозволу, у разі необхідності, додає, зокрема документ, що підтверджує згоду власників, співвласників на переобладнання або перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивачів та необхідність визнання оскаржуваного розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міські ради № 2213 від 08.09.2006 року «Про прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири АДРЕСА_1, під нежитлове приміщення - клуб-кафе з улаштуванням фасадного входу» протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує їх право користування підвальним приміщенням, як співвласників будинку, мешканцями якого вони є.

Стосовно цього, в апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_5, посилається на правомірність набуття нею права власності на підвальне приміщення в 1995 році, оскільки цей факт встановлено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.12.2010 року, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.07.2011 року та ухвалою ВССУ по розгляду цивільних та кримінальних справ від 21.11.2011 року.

Однак, як вбачається з тексту зазначених судових рішень, суди лише встановили, що в 1995 році спірне підвальне приміщення було передано ОСОБА_5 у тимчасове користування у якості підсобного нежилого приміщення, а потім було зараховано до її реконструйованої квартири на праві власності.

Судами не досліджувалось питання чи порушено при передачі підвального приміщення ОСОБА_5 починаючи з 1995 року, житлові права власників квартир щодо можливості користування загальним приміщенням, а саме, підвальним приміщенням вищевказаного будинку, розміром більше 68 кв. м. Та чи відповідали дії органу місцевого самоврядування по розпорядженню даним підвальним приміщенням процедурі відчуження нежитлового приміщення загального використання вимогам діючого на той час законодавства.

Щодо правомірності передачі підвального приміщення, апелянт також посилається на висновки судових будівельно - технічних експертиз № 11578/11937/08 від 16.06.2009 року та № 12942 від 30.08.2010 року ( проведених в межах вищевказаних судових справ), згідно яких спірне підвальне приміщення відноситься до категорії нежитлових і не є допоміжнім.

Відповідно до ст. 82, 86 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, і не має для суду наперед встановленої сили, оскільки не містить в собі законодавчо обґрунтованого підтвердження правомірності дій органу місцевого самоврядування щодо предмету спору.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ремонт та інші зміни власник має право проводити, якщо вони не призведуть до порушень або обмежень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно - технічних вимог та правил експлуатації будинку.

Стосовно посилання апелянта на пропуск позивачами строків звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Пропуск звернення до суду є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Відповідно до ст. 99 КАС України 6 - місячний строк обчислюється з дня виникнення підстав, що дають право на пред'явлення передбачених законом вимог, а саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як було зазначено вище, розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 2213 від 08.09.2006 року реконструйовану квартиру АДРЕСА_1, прийнято в експлуатацію.

Розпорядженням Приморською районної адміністрації від 20.11.2006 року № 2919 було скасовано вищезазначене розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міські ради № 2213 від 08.09.2006 року. Це рішення одразу ж було оскаржено ОСОБА_5

Постановою Приморського районного суду від 17 березня 2010 року позов ОСОБА_5 до Приморської районної адміністрації Одеської міські ради, про визнання нечинним розпорядження № 2919 від 20.11.2006 року позов задоволено. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року зазначене рішення залишено без змін.

Тобто, лише з набранням чинності рішення Приморського районного суду від 17 березня 2010 року ( 31 жовтня 2012 року), фактично поновлено дію розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міські ради № 2213 від 08.09.2006 року «Про прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири АДРЕСА_1, під нежитлове приміщення - клуб-кафе з улаштуванням фасадного входу», яке позивачі оскаржили в грудні 2012 року.

Тому колегія суддів вважає, що підстав для визнання пропущеним позивачами строку звернення до адміністративного суду у даному випадку немає.

У відповідності до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міські ради № 2213 від 08.09.2006 року «Про прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири АДРЕСА_1, під нежитлове приміщення - клуб-кафе з улаштуванням фасадного входу» не можна визнати таким, що прийняте на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_5, про скасування розпорядження - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Повний текс ухвали виготовлено 17 грудня 2013 року.

Головуючий:

Судді: