Постанова № 36205793, 17.12.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 р. Справа №818/8531/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кононенко Є.Є.,

представника позивача - Сивенко В.М.,

представника відповідача - Шаповал Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/8531/13-a

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Горобина") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м.Сумах), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сумах від 22.08.2013 р. №0000102203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 965848,00 грн., з яких: 965847,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - фінансова санкція.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.08.2013 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102203, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 965848,00 грн. з яких 965847,00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - фінансова санкція.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000102203 від 22.08.2013 року є складений ДПІ у м. Сумах акт №157/2203/31162928/27 від 12.08.2013 р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Горобина» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 р.

Не погоджуючись з вказаним податковим рішенням позивач оскаржив його до Головного управління Міндоходів України у Сумській області шляхом подання скарги про перегляд податкового повідомлення-рішення.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 20.09.2013 р. № 6397/10/18- 28-10-01-105-92/100ск, прийнятим Головним управлінням Міндоходів у Сумській області, залишеним без змін рішенням Міністерства доходів і зборів України від 25.10.2013 року № 14024/6/9899-10- 0115 про результати розгляду скарги податкове рішення ДПІ у м. Сумах залишене без змін, а скарга ТОВ "Горобина" без задоволення.

В розділі 4 «Висновки» акту зазначається, що перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1. ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Саноіл Торг» у червні 2011 року в результаті донараховано податок на додану вартість на загальну суму 965847,00 грн.

В обґрунтування своїх висновків ДПІ у м. Сумах посилається на висновки, що містяться в акті перевірки № 1305/22-20/37269136/20 від 30.04.2013 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 04.10.2010 р. по 31.12.2011 року», в якому зазначається, що ТОВ «Саноіл Торг» порушено вимоги п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

З урахуванням висновків вказаних у акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПІ у м. Сумах робить висновки про те, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Враховуючи вищенаведене - усі оформлені документи на підтвердження операцій купівлі-продажу ТОВ «Саноіл Торг» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже договору нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», а дані відображені ТОВ «Саноіл Торг» у декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року про обсяги поставки, податкове зобов'язання на користь ТОВ «Горобина» - не є дійсним.

З вказаним податковим рішенням позивач не погоджується, вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню з таких підстав.

Так, між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» було укладено договір купівлі-продажу № 10-05-11 від 10.05.2011 р., відповідно до умов якого позивач придбав у ТОВ «Саноіл Торг» 420,75 тон олії соняшникової нерафінованої (врожаю 2010 року) та 88,280 тон української нерафінованої сирої соєвої олії (врожаю 2010 року) умовах франко склад - м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117 на загальну суму 5795079,45 грн.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції по придбанню Товариством олії (далі - Товар) були оформлені наступні документи:

-Специфікація № 1 від 30.06.2011 р. до договору купівлі-продажу №10-05-11 від 10.05.2011 р. на 420,750 тон олії соняшникової нерафінованої (врожаю 2010 року) на суму 4866815,25 грн. з ПДВ;

-Специфікація № 2 від 30.06.2011 р. до договору купівлі-продажу № 10-05-11 від 10.05.2011 р. на 88,280 тон української нерафінованої сирої соєвої олії (врожаю 2010 року) на суму 928264,20 грн. з ПДВ;

-Актом приймання-передачі №1 від 30.06.2011 р. олії соняшникової нерафінованої врожаю 2010 р. у кількості 220,750 тон на суму 2 553 415,25 грн. з ПДВ;

-Актом приймання-передачі №2 від 30.06.2011 р. олії соняшникової нерафінованої врожаю 2010 р. у кількості 200,0 тон на суму 2 313 400,00 грн. з ПДВ;

-Актом приймання-передачі № 3 від 30.06.2011 р. нерафінованої сирої соєвої олії врожаю 2010 р. у кількості 88,280 тон на суму 928264,20 грн. з ПДВ;

-Видаткова накладна № РН-0000259 від 30.06.2011 р. на суму 2 553 415,25 грн. з ПДВ;

-Видаткова накладна № РН-0000260 від 30.06.2011 р. на суму 928264,20 грн. з ПДВ;

-Видаткова накладна № РН-0000264 від 30.06.2011 р. на суму 2 313 400,00 грн. з ПДВ.

Оригінали вказаних документів надавалися для огляду працівникам ДПІ у м. Сумах при проведенні перевірки, а їх наявність не заперечується з боку ДПІ у м. Сумах.

В подальшому вказаний товар був реалізований на експорт за договором комісії №10050 від 10.05.2011 р., який укладений між позивачем, як комітентом, та ТОВ «ЮГЕКОТОП», як комісіонером.

На виконання умов вказаного Договору комісії Товариство передало на комісію ТОВ «ЮГЕКОТОП»:

-420,750 тон олії соняшникової нерафінованої - за актом №1 від 30.06.2011 р. про приймання товару за якістю та кількістю;

-88,280 тон української нерафінованої сирої соєвої олії - за актом №2 від 30.06.2011 р. про приймання товару за якістю та кількістю.

В подальшому вищевказаний Товар був реалізований ТОВ «ЮГЕКОТОП» на експорт, що підтверджується оформленими вантажно-митними деклараціями:

-вантажно-митна декларація № 504000018/2011/000163 від 15.07.2011 р. на продаж 88,280 тон олії нерафінованої сирої соєвої;

-вантажно-митна декларація № 504000018/2011/002381 від 05.08.2011 р. на продаж 420,75 тон олії соняшникової нерафінованої.

На підтвердження здійснення ТОВ «ЮГЕКОТОП», як комісіонером, продажу на експорт Товару Товариства було складено звіти комісіонера:

-звіт №1 від 29.07.2011 р. комісіонера ТОВ «ЮГЕКОТОП» перед комітентом ТОВ «Горобина» по Договору комісії;

-звіт №2 від 18.08.2011 р. комісіонера ТОВ «ЮГЕКОТОП» перед комітентом ТОВ «Горобина» по Договору комісії.

Зазначені договори (Договір купівлі-продажу № 10-05-11 від 10.05.2011 р. та Договір комісії) укладені з товариствами, які зареєстровані у встановленому чинним законодавством, підписані їх уповноваженими особами (керівниками) і містять всі істотні умови, встановлені чинним законодавством для договорів даного виду.

Таким чином, позивач вважає, що зазначені господарські операції виконані у повній відповідності до умов вказаних договорів і підтверджуються відповідними документами, такими як видаткові накладні, акти приймання-передачі, податкові накладні, акти приймання-передачі на комісію, ВМД та звіти комісіонера.

Щодо висновків ДПІ у м. Сумах, які зроблені на підставі акту перевірки №1305/22-20/37269136/20 від 30.04.2013 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 04.10.2010 р. по 31.12.2011 року», то в обґрунтування висновків Акту перевірки щодо незаконного включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, які виникли від господарських операції з ТОВ «Саноіл Трог» було покладено матеріали акта перевірки №1305/22-20/37269136/20 від 30.04.2013 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, в якому зазначається про порушення ТОВ «Саноіл Торг» вимог п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, на підставі чого робиться висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Позивач вважає, що такі висновки ДПІ у м. Сумах не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, оскільки останнє не покладає на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг) яка є платником податків обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання. А тому платник податку не може зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Викладена вище правова позиція підтримується й практикою Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд), викладеною у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), яка (практика Європейського суду з прав людини) відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами при розгляді справ як джерело права.

Так, приймаючи рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії, Європейський суд дійшов висновку, що позбавлення податковими органами права платників ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причин виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Також, Європейський суд з прав людини визнав, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, висновки викладені в акті перевірки № 1305/22-20/37269136/20 від 30.04.2013 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не можуть бути підставою для позбавлення товариства права на податковий кредит.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити, вважає, що оскаржене рішення прийнято з дотриманням вимог податкового законодавства.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 30.07.2013 р. по 08.08.2013 р. ДПІ у м. Сумах проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Горобина» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки №157/2203/31162928/27 від 12.08.2013 р. (а.с. 10-19).

22.08.2013 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102203, яким ТОВ «Горобина» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 965848,00 грн. з яких 965847,00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - фінансова санкція (а.с. 20).

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає помилковими висновки відповідача щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що підставою прийняття оскаржуваного рішення є висновок відповідача в акті перевірки про наявних ознак нікчемності договорів, укладених позивачем із ТОВ «Саноіл Торг».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» укладено договір купівлі-продажу № 10-05-11 від 10.05.2011 р., відповідно до умов якого позивач придбав у ТОВ «Саноіл Торг» 420,75 тон олії соняшникової нерафінованої (врожаю 2010 року) та 88,280 тон української нерафінованої сирої соєвої олії (врожаю 2010 року) на умовах франко склад - м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117 на загальну суму 5795079,45 грн. (а.с. 28-30).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано до суду:

- специфікація № 1 від 30.06.2011 р. до договору купівлі-продажу №10-05-11 від 10.05.2011 р. на 420,750 тон олії соняшникової нерафінованої (врожаю 2010 року) на суму 4866815,25 грн. з ПДВ;

- специфікація № 2 від 30.06.2011 р. до договору купівлі-продажу № 10-05-11 від 10.05.2011 р. на 88,280 тон української нерафінованої сирої соєвої олії (врожаю 2010 року) на суму 928264,20 грн. з ПДВ;

- акт приймання-передачі №1 від 30.06.2011 р. олії соняшникової нерафінованої врожаю 2010 р. у кількості 220,750 тон на суму 2 553 415,25 грн. з ПДВ;

- акт приймання-передачі №2 від 30.06.2011 р. олії соняшникової нерафінованої врожаю 2010 р. у кількості 200,0 тон на суму 2 313 400,00 грн. з ПДВ;

- акт приймання-передачі № 3 від 30.06.2011 р. нерафінованої сирої соєвої олії врожаю 2010 р. у кількості 88,280 тон на суму 928264,20 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-0000259 від 30.06.2011 р. на суму 2 553 415,25 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-0000260 від 30.06.2011 р. на суму 928264,20 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-0000264 від 30.06.2011 р. на суму 2 313 400,00 грн. з ПДВ;

- акт звірки взаєморозрахунків від 30.09.2011 року;

- податкова накладна №274 від 30.06.2011 року, №278 від 30.06.2011 року, №273 від 30.06.2011 року;

- платіжні доручення про сплату коштів за договір купівлі-продажу № 10-05-11 від 10.05.2011 р. (а. с. 31-38).

В подальшому зазначений товар був реалізований на експорт підприємству «Orexim Limited» за договором комісії №10050 від 10.05.2011 р., який укладений між позивачем, як комітентом, та ТОВ «ЮГЕКОТОП», як комісіонером (а.с 39-41).

На виконання умов вказаного договору комісії позивачем передано на комісію ТОВ «ЮГЕКОТОП»:

- 420,750 тон олії соняшникової нерафінованої - згідно акту №1 від 30.06.2011 р. про приймання товару за якістю та кількістю;

- 88,280 тон української нерафінованої сирої соєвої олії - згідно акту №2 від 30.06.2011 р. про приймання товару за якістю та кількістю.

В подальшому вищевказаний товар був реалізований ТОВ «ЮГЕКОТОП» на експорт, що підтверджується оформленими вантажно-митними деклараціями:

- вантажно-митна декларація № 504000018/2011/000163 від 15.07.2011 р. на продаж 88,280 тон олії нерафінованої сирої соєвої;

- вантажно-митна декларація № 504000018/2011/002381 від 05.08.2011 р. на продаж 420,75 тон олії соняшникової нерафінованої.

На підтвердження здійснення ТОВ «ЮГЕКОТОП», як комісіонером, продажу на експорт товару товариства було складено звіти комісіонера:

-звіт №1 від 29.07.2011 р. комісіонера ТОВ «ЮГЕКОТОП» перед комітентом ТОВ «Горобина» по Договору комісії;

-звіт №2 від 18.08.2011 р. комісіонера ТОВ «ЮГЕКОТОП» перед комітентом ТОВ «Горобина» по Договору комісії.

Суд зазначає, що укладені між позивачем та його контрагентами договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано до матеріалів справи доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновок викладений в акті перевірки №1305/22-20/37269136/20 від 30.04.2013 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 04.10.2010 р. по 31.12.2011 року» щодо встановлення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведення ТОВ «Саноіл Торг» транзитних фінансових потоків.

Проте, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судовим розглядом не встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках - припущеннях щодо безтоварності угод.

Проте, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями .

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Тобто, видана позивачу податкова накладна його контрагентом, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

На підставі викладеного вище, правочини між позивачем та його контрагентами підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами і вони жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки ДПІ у м. Сумах, щодо зменшення податкового кредиту та валових витрат є безпідставними.

Також, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про відсутність доказів перебування директора підприємства ТОВ «Горобина» Демури В.А. у м.Миколаєві в день складання договору, виходячи з наступного.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив факт, що директор ТОВ «Горобина» Демура В.А. дійсно в день підписання договору не перебував у м.Миколаєві, оскільки зазначений договір йому було передано кур'єрською поштою.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факту підписання договору іншою особою, а не директором ТОВ «Горобина», а тому висновки відповідача про нікчемність угоди є безпідставною.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Таким чином, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 22.08.2013 р. №0000102203, яким ТОВ "Горобина" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 965848,00 грн., з яких: 965847,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - фінансова санкція, прийняте з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 22.08.2013 р. №0000102203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Горобина" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 965848,00 грн., з яких: 965847,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - фінансова санкція.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 20.12.2013 року.