Ухвала суду № 36205740, 17.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року справа №805/11818/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Чебанова О.О., Старосуда М.І., Гайдара А.В., при секретарі Крамській С.О., за участю представника позивача Карапетяна А.Р., представника відповідача Мєшалкіної Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Групп» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі № 805/11818/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Групп» до Служби безпеки України про скасування постанови про накладення арешту б/н від 03.07.2012 та зняття накладеного арешту на майно позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлас Групп» звернулось до з позовом до Служби безпеки України про скасування постанови про накладення арешту б/н від 03.07.2012 та зняття накладеного на майно позивача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі № 805/11818/13-а провадження у справі закрито.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на невірне застосування судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника відповідача, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як вбачається із позовної заяви, постанова про накладення арешту б/н від 03.07.2012 року була прийнята в межах кримінальної справи (а.с. 26).

Згідно п. 11. Розділу XI Перехідних положень Кримінально - процесуального кодексу України від 13.04.2012 року, який набрав чинності 20.11.2012 року,- кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином кримінальна справа, що стосується спірних правовідносин, має розглядатись у відповідності до Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 року із змінами та доповненнями.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 КПК України накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Відповідно до ч. 6 ст. 234 Глави 22 Кримінально - процесуального кодексу України від 28.12.1960 року із змінами та доповненнями,- дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого. Дії слідчого можуть бути оскаржені до суду.

Скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

14 грудня 2011 року Конституційним Судом України було прийнято рішення № 19-рп/2011 у справі № 1-29/2011 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини).

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина перша статті 2 КАС України). До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України). Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині третій статті 17 КАС України, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (пункти 1, 2, 3, 4).

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Стаття 2 КПК України(який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Положення КПК України регламентують діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, яка стосується сфери публічно-правових відносин, що виникають внаслідок злочинних посягань, відповідальність за які встановлено в нормах кримінального права. За статтею 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані: приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню (частина перша); не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю (частина друга); вжити всіх можливих і необхідних заходів реагування у зв'язку з такими заявами і повідомленнями (частини третя, четверта, п'ята).

У статтях 110, 234, 236 КПК України йдеться про оскарження в суді рішень чи дій органів дізнання, слідчого, прокурора, які вони постановили чи вчинили уже під час провадження у кримінальній справі. Суб'єкти, визначені в цих нормах, є носіями спеціальних владних процесуальних повноважень і тому виконують функції, обумовлені завданнями кримінального судочинства.

Здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. До того ж імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і слідства. Однак таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно інформації представника відповідача, кримінальна справа, у рамках якої слідчим накладено арешт на майно позивача, вже знаходиться на розгляді у суді.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому судом першої інстанції ухвала прийнята з дотриманням норм процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Групп» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі № 805/11818/13-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі № 805/11818/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після складення у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 20.12.2013 року.

Головуючий О.О. Чебанов

Судді М.І. Старосуд

А.В. Гайдар