Ухвала суду № 36205576, 17.12.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1-їй інстанції Заставенко М.О.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Хейло Я.В.

при секретарі Мишко Д.О.

за участю:

позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 листопада 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

09 вересня 2013 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері.

Зазначала, що має двох дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Посилаючись на те, що вона є пенсіонеркою, отримує пенсію у розмірі 1 300 грн., що стан її здоров'я погіршився, вона двічі за рік перебувала на стаціонарному лікуванні, перенесла інсульт, що вимагає витрат на її лікування, у зв'язку з чим її пенсії недостатньо для забезпечення її мінімальних потреб, а відповідач матеріальної та фізичної допомоги їй не надає, створює перешкоди дочці в здійсненні за нею догляду, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх його видів доходів щомісяця безстроково (а.с. 3).

Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 листопада 2013 року ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 47-49).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Зазначає, що висновок суду про те, що вона не довела факт ухилення відповідача від надання їй допомоги, є необ'єктивним, оскільки і відповідач, і його представник в суді заперечували проти позову, тобто відповідач визнав, що не має бажання надавати їй матеріальну допомогу.

Посилаючись на те, що відповідач здійснює ремонт в будинку, в якому вона мешкає, сплачує комунальні послуги, суд не врахував, що ці витрати відповідача не є матеріальною допомогою, яка надається їй, оскільки вони направлені на поліпшення та утримання майна, власником якого є саме відповідач.

Та обставина, що розмір її пенсії перевищує мінімальний прожитковий мінімум, не є підставою для відмови їй у позові, оскільки її пенсії з урахуванням її стану здоров'я недостатньо для харчування та лікування її хронічних захворювань. В листопаді 2012 року у зв'язку із загостренням захворювань вона витратила на ліки 1 600 грн., в квітні 2013 року - 1 000 грн., тобто майже всю свою пенсію і якби їй не допомагала дочка, то її пенсії не вистачило б навіть на їжу. Для підтримання стану її здоров'я лікарем їй виписуються лікарські препарати, але через відсутність коштів придбати їх вона не може (а.с. 53-54).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, у судове засідання з'явився його представник ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 10 грудня 2013 року (а.с. 66), проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 є непрацездатною, вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується копією її паспорта (а.с. 4), та відповідно до ст. 1 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як особа, яка досягла пенсійного віку (жінки - 55 років), є непрацездатною.

Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області від 28 жовтня 2013 року № 3270 ОСОБА_2 отримує пенсію за віком у розмірі 1 318,22 грн. (а.с. 37).

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами потреби в наданні матеріальної допомоги на час звернення до суду з позовом. Позивач отримує пенсію в розмірі більш, ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб. Наявність в матеріалах справи довідок про перебування її на лікуванні не є достатнім доказом її потреби у матеріальній допомозі у вигляді утримання від відповідача. До того ж, відповідач не ухиляється від добровільного виконання своїх синівських обов'язків - повністю оплачує витрати по комунальним послугам, якими користується мати.

З таким висновком суду погодитися неможливо, до нього суд першої інстанції дійшов внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, про що обґрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Згідно частини 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено частиною 1 ст. 204 СК України.

Дійсно, згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області від 28 жовтня 2013 року № 3270 ОСОБА_2 отримує пенсію за віком у розмірі 1 318,22 грн. (а.с. 37), що відповідно до ст. 7 Закону України від 06.12.2012р. № 5515-VІ «Про Державний бюджет України на 2013 рік» перевищує прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, який з 01 січня 2013 року встановлено на рівні 894 грн., а з 01 грудня 2013 року - на рівні 949 грн.

Проте норма ст. 202 СК України не ставить обов'язок повнолітнього сина надавати непрацездатній матері матеріальну допомогу лише за умови, якщо розмір її пенсії менш, ніж прожитковий мінімум.

Відповідна довідка про отримання матір'ю доходів, які є меншими за прожитковий мінімум, безумовно свідчить про таку потребу, але є лише одним з передбачених частиною 2 ст. 57 ЦПК України засобів доказування.

Разом із тим, наявність у матері цього мінімуму не може заперечувати факт потреби в матеріальній допомозі. В такому випадку, потреба матеріальної допомоги може доводитися в інший спосіб, ніж порівняння отриманих позивачем доходів з прожитковим мінімумом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України дочка, син, крім сплати аліментів, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилалася на те, що вона є непрацездатною, пенсію отримує в розмірі 1 300 грн. на місяць, за станом здоров'я багато коштів вимушена витрачати на ліки та потребує постійного лікування, коштів на яке у неї не вистачає; вона потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість надавати.

З матеріалів справи, а саме, з виписки з амбулаторної карти, виписних епікризів, встановлено, що непрацездатна мати відповідача є хворою людиною. Вона страждає на ІБС, атеросклеротичний кардіосклероз СН, артеріальну гіпертензію. В листопаді 2012 року вона перенесла ішемічний інсульт (06.11.2012р.), у зв'язку з чим перебувала на стаціонарному лікуванні з 07 листопада 2012 року по 16 листопада 2012 року. В 2013 році стан її здоров'я погіршився, посилилися болі у серці, з'явилися перебої в роботі серця, у зв'язку з чим з 14 березня 2013 року по 22 березня 2013 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом: ІБС, атеросклеротичний кардіосклероз персистируюча форма фібриляції предсердя, тахі-нормосистолічна атеросклеротична недостатність мітрального клапана 2 ст., аортального клапана 2 ст., трикуспідального клапана 1-2 ст., СН 1 ст. зі збереженою систолічною функцією МНС, гіпертонічна хвороба ІІІ ст., стан після ОНМК 06.11.2012р. з лівостороннім геміпарезом на фоні церебрального атеросклерозу з переважним ураженням колінних суглобів (а.с. 6, а.с. 7, а.с. 70).

Згідно довідки, виданої комунальною медичною установою «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Макіївки Донецької області» від 22 листопада 2013 року вона потребує постійного медикаментозного лікування (а.с. 70).

З наданих позивачем медичних документів, вбачається, що вона потребує постійного медикаментозного лікування, що потребує певних коштів на придбання ліків.

Висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази щодо її перебування на стаціонарному лікуванні не є достатнім доказом потреби останньої у матеріальній допомозі у вигляді утримання від повнолітнього сина, суперечить вимогам ст. ст. 57, 60, 212, 213 ЦПК України. Порушення судом першої інстанції цих норм процесуального права призвело до помилкового висновку, що лише та обставина, що позивач отримує пенсію, більшу за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову.

Позивач дійсно з 1969 року проживає у будинку, який на праві власності належить відповідачу. Як встановлено з копії свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано 14 липня 2004 року державним нотаріусом Четвертої державної нотаріальної контори, відповідач ОСОБА_4 набув право власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 на весь житловий будинок АДРЕСА_1 з урахуванням ? частки, від якої на його користь відмовилася дружина спадкодавця - ОСОБА_2 (а.с. 23), тобто позивач.

Та обставина, що відповідач, який мешкає за однією адресою з матір'ю, сплачує комунальні послуги, в тому числі ті, якими користується позивач (електрична енергія, вода, газ), не звільняє відповідача від обов'язку надавати непрацездатній матері матеріальну допомогу. До того ж, відповідачем не надано суду доказів про те, яку ж саме суму він сплачує щомісяця за комунальні послуги, які складають частку позивача та які не є послугами з утримання належного йому житлового будинку.

Враховуючи зазначене, позивач надала суду докази, що вона є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Враховуючи розмір пенсії, яку отримує позивач, її потреби в постійному медикаментозному лікуванні, можливість отримання матеріальної допомоги від дочки ОСОБА_5, враховуючи матеріальний стан відповідача, який також є пенсіонером за віком та отримує пенсію в розмірі 5 401,80 грн. (а.с. 36), з 01 листопада 2013 року не працює (а.с. 38), за поясненнями представника відповідача неповнолітніх дітей або повнолітніх непрацездатних дітей не має, проживає з дружиною, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка є працездатною, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання непрацездатної матері в розмірі 1/8 частки його доходу, що буде складати біля 675 грн.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 - про стягнення на її користь аліментів на її утримання в розмірі 1/8 частки доходу відповідача щомісяця.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач ОСОБА_2 від сплати судового збору звільнена на підставі п. 3 частини 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст. 2, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у разі подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2013 року складає 1 147 грн.

Згідно п. 3 частини 1 ст. 80 ЦПК України у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Тобто, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229,40 грн. (5401,80х1/8х6х1%=40,51 грн., але не менш 229,40 грн.).

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Макіївки Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка Паціорова Шаргородського району Вінницької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частки його доходу щомісяця, починаючи з 09 вересня 2013 року безстроково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 коп. за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050"(ознака 80)), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, пункт 1.1; розрахунковий рахунок 31212206780004; одержувач - державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район; ЄДРПОУ - 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Я.В. Хейло