Ухвала суду № 36204919, 13.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2013 р. Справа № 37933/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року у справі за позовом Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0005761601/0 від 22.06.2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

02.07.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0005761601/0 від 22.06.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем за результатом проведеної невиїзної документальної перевірки позивача щодо питання своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань по ПДВ за період з 30.06.2006 року по 28.05.2010 року складено акт №514/160/31963156 від 09.06.2010 року на підставі якого винесено податкові повідомлення - рішення № 0005761601/0 від 22.06.2010 року. Просять оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнати нечинним, оскільки вважають, що відповідачем невірно визначено факт несплати погодженої суми ПДВ за період з 30.06.2006 року по 28.05.2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області № 0005761601/0 від 22.06.2010 року.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що позивачем подано декларацію по ПДВ від 19.06.2006 року №12615 (до сплати податкове зобов'язання в сумі 30829,00 грн., граничний термін сплати - 30.06.2006 рік). З детального аналізу розрахунку штрафних санкцій, що додається до оспорюваного податкового повідомлення - рішення вбачається, що сплата сум податкового зобов'язань позивача по ПДВ, відбувалось протягом квітня - травня 2010 року, тобто з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, передбаченого п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу відсутні право чи обов'язок самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу. Докази (платіжні документи), які містяться у справі вказують на призначення платежу - сплата податкових зобов'язань за певний період.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 09.06.2010 року ДПІ у Сокальському районі Львівської області складено Акт № 514/160/31963156 про результати дотримання вимог п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по декларації № 12615 від 19.06.2006 року за платежем - ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах), чим порушено п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування». КП «Сокальжитлокомунсервіс» сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання за платежем - ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) із затримкою, що є більшою 90 календарних днів в сумі 30829,00 грн.

В Акті перевірки також зазначені розрахунки штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, згідно яких сума штрафних санкцій становить 15414.55 грн.

22.06.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005761601/0 форми «Ш», яким відповідно до вказаного Акту перевірки встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання податку па додану вартість, передбаченого п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі п.п. 17.1.7.. п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50%, у сумі 15414,55 грн.

Щодо вказаного податкового повідомлення - рішення судом встановлено, що 19.06.2006 року КП «Сокальжитлокомунсервіс» подано податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період - травень 2006 року. Задекларована сума податку становить 30829,00 грн. Граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання - 30.06.2006 року.

Позивачем подано копії платіжних документів згідно яких ним здійснюватись платежі з ПДВ з призначенням платежу: за травень 2006 року наступними платіжними дорученнями № 1382 від 29.06.2006 року на суму 4000,00 грн., № 1389 від 30.06.2006 року на суму 6000,00 грн., за березень 2010 року наступними платіжними дорученнями № 552 від 19.04.2010 року на суму 3000.00 грн., № 572 від 20.04.2010 року на суму 3000.00 грн.. № 618 від 21.04.2010 року на суму 3000.00 гри.. № 634 від 22.04.2010 року на суму 3000,00 грн., № 654 від 23.04.2010 року на суму 2600.00 грн., за квітень 2010 року наступними платіжними дорученнями № 839 від 25.05.2010 року на суму 5000.00 грн.. № 857 від 26.05.2010 року на суму 5000,00 гри., № 884 від 27.05.2010 року на суму 5000,00 грн., № 888 від 28.05.2010 року на суму 4500.00 грн. (оригінали платіжних документів № 1382 від 29.06.2006 року на суму 4000.00 грн.. № 1389 від 30.06.2006 року на суму 6000.00 грн. оглянуті судом).

В матеріалах справи наявні копії актів ДПІ у Сокальському районі Львівської області про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків від 22.04.2010 року. 28.04.2010 року, від 14.05.2010 року, від 17.05.2010 року, від 20.05.2010 року, від 27.05.2010 року за № 240/10.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України. Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ із змінами і доповненнями. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року із змінами і доповненнями. КАС України.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Згідно п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платники податків - юридичні особи на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Згідно п.п. 3.1.1. п. 3.1. сг. З цього ж Закону, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Згідно п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону для подання податкової декларації.

Згідно п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону України, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що застосування до позивача положень п. 7.7. ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, оскільки докази (вищевказані платіжні доручення), що є у справі вказують на призначення сплати таких коштів, а саме ПДВ за травень 2006 року, березень - квітень 2010 року, відтак сплата позивачем зобов'язань по податку на додану вартість за травень 2006 року частково підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї ж Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї ж Інструкції. При цьому згідно п. 3.8. цієї ж Інструкції, «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так. щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки у податкового органу відсутні право чи обов'язок самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу. Докази (платіжні документи), які містяться у справі вказують на призначення платежу - сплата податкових зобов'язань за певний період.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року у справі №2а-5836/10/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний