Постанова № 36204671, 20.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2013 року 08:30 № 826/18170/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Український кінофестиваль»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2013 р. № 0001962280 та № 0001972280,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український кінофестиваль» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2013 р. № 0001962280 та № 0001972280.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих та протиправних висновків акту перевірки від 27.06.2013 р. № 204/22.8-15/37080689 прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2013 р. № 0001972280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 135 301,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 16.07.2013 р. № 0001962280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 156 876,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача зазначив, що на момент укладення договорів всі реєстраційні документи були чинними, а контрагент - платоспроможним та діючим підприємством, жодних ознак фіктивності не було. Податковий кредит сформований виключно на підставі отриманих податкових накладних та у відповідності до вимог чинного законодавства. Добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяв про розгляд справи без його участі або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно наданих письмових заперечень від 12.12.2013 р. заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з огляду на те, що проведеною перевіркою встановлено безпідставне формування податкового кредиту, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість та занижено суми зі сплати податку на прибуток.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Український кінофестиваль» з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Альтаріон» за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р.

Перевіркою ТОВ «Український кінофестиваль» встановлено порушення:

1) пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 156 875,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 р. у розмірі 16 000,00 грн. (ставка податку 25 %); за ІІІ квартал 2011 р. у розмірі 140 875,00 грн. (ставка податку 23%).

2) п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 135 300,00 грн., в тому числі по періодах: за березень 2011 р. в сумі 12 800,00 грн., за червень 2011 р. в сумі 122 500,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 135 300,00 грн., в тому числі по періодах: за березень 2011 р. в сумі 12 800,00 грн., за червень 2011 р. в сумі 122 500,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС складено акт від 27.06.2013 р. № 204/22.8-15/37080689 та прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 16.07.2013 р. № 0001972280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 135 301,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 135 300,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 16.07.2013 р. № 0001962280, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 156 876,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 156 875,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Судом встановлено, що ТОВ «Український кінофестиваль» зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, взято на облік у ДПІ Шевченківського району м. Києва. Основними видами господарської діяльності ТОВ «Український кінофестиваль» є реклама (діяльність рекламних агентств, посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації) та організація публічних заходів (кінопокази, фестивалі та інше). Починаючи з 2010 року ТОВ «Український кінофестиваль» виступає організатором Одеського міжнародного кінофестивалю. Оскільки ТОВ «Український кінофестиваль» не має належних виробничих потужностей для самостійного виготовлення матеріалів з метою популяризації та поширення інформації про вищезгадані заходи та продукцію партнерів, у підприємства виникла потреба отримання послуг з виготовлення поліграфічних, друкованих матеріалів та їх розповсюдження.

Таким чином, у 2011 році ТОВ «Український кінофестиваль» (Замовник) уклало ряд договорів з ТОВ «Альтаріон» (Виконавець) щодо надання відповідних послуг, зокрема:

- договір про виготовлення друкованої продукції та надання рекламних послуг за №25/1-1 від 25.01.2011 р., відповідно до умов якого, Замовник доручає Виконавцеві виготовити друковану продукцію - рекламні листівки клієнта Замовника та провести рекламну кампанію проекту Замовника за допомогою виготовленої друкованої продукції. В рамках виконання своїх зобов'язань за цим Договором Виконавець надає наступні послуги: виготовлення рекламних листівок формату А6 в кількості 100 000 примірників; робота промоутерів - представників Виконавця з розповсюдження виготовлених рекламних листівок кінопрокатних проектів Замовника в кінотеатрах м. Києва протягом термінів Рекламної кампанії;

- договір про виготовлення друкованої продукції та надання рекламних послуг за №25/1-2 від 25.01.2011 р., відповідно до умов якого, Замовник доручає Виконавцеві виготовити друковану продукцію - рекламні буклети клієнта Замовника та провести рекламну кампанію проекту Замовника за допомогою виготовленої друкованої продукції. В рамках виконання своїх зобов'язань за цим Договором, Виконавець надає наступні послуги: виготовлення рекламних буклетів формату А5 в кількості 20 000 примірників, робота промоутерів - представників Виконавця з розповсюдження виготовлених рекламних листівок кінопрокатних проектів Замовника в кінотеатрах м. Одеси протягом термінів рекламної кампанії;

- договір про виготовлення друкованої продукції та надання рекламних послуг за №17/2-1 від 17.02.2011 р., відповідно до умов якого, Замовник доручає Виконавцеві виготовити друковану продукцію - рекламні листівки проекту Замовника та провести рекламну кампанію проекту Замовника за допомогою виготовленої друкованої продукції. В рамках виконання своїх зобов'язань за цим Договором, Виконавець надає наступні послуги: виготовлення рекламних листівок формату А6 в кількості 150 000 примірників; робота промоутерів- представників Виконавця з розповсюдження виготовлених рекламних листівок кінопрокатних проектів Замовника в центрі м. Києва протягом термінів рекламної кампанії;

- договір про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції за №25/5-11 від 25.05.2011 р., відповідно до умов якого, Виконавець на замовлення Замовника зобов'язується виготовити та передати йому у власність поліграфічну продукцію, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити продукцію на умовах цього договору.

Так, відповідно до п. 1.2 цього договору кількість, вартість, асортимент та строки виготовлення відповідної партії продукції зазначаються у заявках-специфікаціях, які затверджуються Виконавцем та які є невід'ємною частиною Договору, на підставі яких на вимогу Замовника, а також у випадку, передбаченому Договором, виписується рахунок-фактура.

Відповідно до п. 1.3 договору протягом 2 днів з моменту підписання сторонами специфікації Замовник зобов'язується надати Виконавцеві письмово затверджений оригінал-макет Продукції в електронному вигляді і роздрукованому на папері (або у вигляді файлу попереднього перегляду pdf або jpg), в тому числі через мережу Інтернет або опис продукції та погодити зразок продукції, якщо в цьому є потреба.

Замовник має право, у разі відсутності готового оригінал-макета Продукції, за окрему плату замовити його виготовлення Виконавцеві, надавши останньому для цього необхідні вихідні матеріали (дані) (п. 1.4 договору).

Доставка продукції на склад Замовника здійснюється Виконавцем та за його рахунок за попереднім погодженням з Замовником по телефону (п. 1.6 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору продукція оплачується Замовником не пізніше 30 календарних днів з моменту відвантаження.

На підтвердження здійснення господарських операцій за укладеними договорами позивачем надано:

- замовлення-специфікацію № 1 від 25.05.2011 р. до договору № 25/5-11 від 25.05.2011 р. на виготовлення поліграфічної продукції у кількості 1 200 000 штук, вартістю разом з ПДВ - 735 000,00 грн.;

- акт виконаних робіт від 15.03.2011 р. до договору № 25/1-2 про виготовлення друкованої продукції та надання рекламних послуг від 25.01.2011 р., згідно якого, Виконавцем в повному об'ємі надані послуги з виготовлення поліграфічної продукції - рекламних буклетів клієнта Замовника - готелю «Моцарт» - та рекламні послуги з їхнього розповсюдження, а саме: виготовлено рекламні буклети формату А5 в кількості 20 000 примірників, забезпечено роботу промоутерів - представників Виконавця з розповсюдження виготовлених листівок кінопрокатних проектів Замовника в кінотеатрах м. Одеси з 20.01.2011 р. до 15.03.2011 р., в тому числі: кінотеатр «U-Cinema» (20 січня -15 березня 2011 р.), кінотеатр «Родина» (10 лютого -20 лютого 2011 р.), кінотеатр «Сінема Сіті» (10 лютого -20 лютого 2011 р.) тощо, вартість наданих послуг склала 23 000,00 грн.;

- акт виконаних робіт від 03.03.2011 р. до Договору № 17/2-1 про виготовлення друкованої продукції та надання рекламних послуг від 17.02.2011 р., згідно якого, Виконавцем в повному об'ємі надані послуги з виготовлення поліграфічної продукції фестивалю «Лінія Іспанського кіно» та рекламні листівки формату А6 в кількості 150 000 примірників, забезпечено роботу промоутерів - представників Виконавця з розповсюдження виготовлених рекламних листівок кінопрокатних проектів Замовника в центрі м. Києва з 15 лютого до 03 березня 2011 р., вартість послуг склала 20 500,00 грн.;

- акт виконаних робіт до договору № 25/5-11 від 27.06.2011 р. про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції від 25.05.2011 р., згідно якого Виконавцем виготовлено рекламні буклети в кількості 1 200 000 штук, вартістю разом з ПДВ - 735 000,00 грн.

ТОВ «Альтаріон» виписано позивачу наступні податкові накладні: від 24.02.2011 р. № 240201 на суму 24 600,00 грн., від 24.02.2011 р. № 240203 на суму 27 600,00 грн., від 24.02.2011 р. № 240202 на суму 24 600,00 грн., від 15.06.2011 р. № 150603 на суму 269 000,00 грн., від 23.06.2011 р. № 230603 на суму 140 000,00 грн., від 27.06.2011 р. № 270601 на суму 326 000,00 грн.

На підтвердження руху активів позивачем надані банківські виписки АК «Бізнес Стандарт» на суми 24 600,00 гривень, 24 600,00 грн., 27 600,00 грн. та платіжні доручення: № 439 від 14.06.2011 р. на суму 109 000,00 грн., № 440 від 15.06.2011 р. на суму 160 000,00 грн., № 461 від 23.06.2011 р. на суму 140 000,00 грн., № 517 від 08.07.2011 р. на суму 86 000,00 грн., № 522 від 08.07.2011 р. на суму 240 000,00 грн.

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій, з огляду на нижченаведене.

Пунктами 3.1, 3.2 договорів №25/1-1 від 25.01.2011 р., №25/1-2 від 25.01.2011 р., № 17/2-1 від 17.02.2011 р. визначено, що сторони гарантують, що вони є власниками всіх прав і повноважень, необхідних для укладання та належного виконання цього договору. При цьому, Замовник гарантує, що він є законним власником всіх прав на оригінал-макети друкованої продукції, які передає Виконавцеві за цим Договором, і ці права вільні від яких-небудь зобов'язань перед третіми особами.

Проте позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували право власності на відповідну друковану продукцію, зокрема свідоцтва про набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, доказів розроблення та затвердження оригінал-макетів друкованої продукції, надання вихідних матеріалів (даних) на її розроблення та/або доказів укладання договорів щодо авторського права на розроблену продукцію чи інших доказів, які б свідчили про право власності, розроблення та використання рекламної продукції, у відповідності до умов укладених договорів та згідно положень чинного законодавства.

Крім того, зазначена в актах приймання-передачі, кількість друкованої продукції вимагала б від відповідача наявність відповідних складських приміщень для її зберігання та транспортних засобів для її перевезення з метою розповсюдження. Однак позивачем не надано суду доказів наявності останніх. При цьому, в зазначених актах йдеться лише про виконання Виконавцем послуг щодо розроблення поліграфічної продукції та її вартість. Проте доказів, які б свідчили про приймання-передачу останньої позивачем не надано.

Також суду не надано доказів укладення договорів на здійснення рекламних кампаній у місцях розповсюдження поліграфічної продукції, на які посилається позивач в укладених договорах.

Водночас суд звертає увагу, що оплата послуг, згідно наданих позивачем банківських виписок, не відповідає сумам платіжних доручень, виписаних на виконання укладених договорів.

Крім того, суд враховує Вирок у кримінальній справі, винесений Печерським районним судом м. Києва від 10.12.2012 р. у справі № 1-610/12, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України. Зазначеним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в період з 06.12.2010 р. по 11.08.2011 р. був єдиним власником та засновником ТОВ «Альтаріон». ОСОБА_2 визнав свою вину та повідомив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду та був його формальним директором.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р. є суперечливими та не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Так, підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, відносяться, зокрема вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які можуть бути використані чи направлені суб'єктом підприємницької діяльності на отримання доходу. У випадку, якщо товари чи послуги не використані на потреби власної господарської діяльності - отримання доходу, витрати, здійсненні на придбання товарів (послуг) не повинні відображатися у складі витрат платника податку на прибуток підприємств.

З аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не доведено, що здійснені ним витрати були направлені чи використанні для отримання доходу у власній господарській діяльності, то віднесення сум здійснених позивачем витрат до валових витрат та податкового кредиту є неправомірним.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 156 876,00 грн. та в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 135 301,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2013 р. № 0001962280 та № 0001972280, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Український кінофестиваль» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук