Вирок № 36202325, 19.12.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1810/3212/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Бакланов Р. В.Номер провадження 11/788/385/13 Суддя-доповідач - Ященко Категорія - 34

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ященка В. А.,

суддів - Пархоменко О. М., Макаровець А. М.,

з участю прокурора Савостьянової Л.В.

засудженого ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

цивільного позивача ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_4, цивільного позивача ОСОБА_5 та прокурора, який брав участь у суді першої інстанції на вирок Лебединського районного суду від 14 жовтня 2013 року, яким,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимий,

засуджений за ст.286 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права на керування транспортними засобами на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням. Іспитовий строк встановлено 1 рік.

Відповідно до ст.76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, а також періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_3:

- на користь ОСОБА_4, 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди,

- на користь ОСОБА_5, 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 62 418 грн. 64 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, а всього 64 418 грн. 64 коп.

- на користь експертної установи 7 338 грн. за проведені по справі експертні дослідження, -

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку, ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що 28 серпня 2012 року близько 10-ї години 40 хвилин рухаючись на автомобілі БМВ -528І державний номер НОМЕР_1 по дорозі Київ - Суми - Юнаківка в напрямку міста Сум, на ділянці 305 км. + 700 м. порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху, в результаті чого виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем ХЮНДАІ ЕЛАНТРА державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався у зустрічному напрямку. В результаті зіткнення автомобілів, ОСОБА_4 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

З вироком суду не погодились та подали апеляції:

Потерпілий ОСОБА_4 та цивільний позивач ОСОБА_5 у своїй апеляції вказують на те, що покарання призначене ОСОБА_3 за вчинений злочин не відповідає вимогам ст.65 КК України і є занадто м'яким, адже суд без належних для того підстав звільнив засудженого від відбування покарання. Автори апеляції також вважають, що суд в порушення закону не призначив засудженому і додаткове покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами, а також в недостатній мірі врахував ступінь понесених ними моральних страждань та стягнув занадто малу суму на відшкодування моральної шкоди. У зв'язку з цим, вони просять вирок суду змінити, призначити ОСОБА_3 покарання у виді 2-х років обмеження волі, яке він повинен відбувати реально, а також стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 50 000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції у своїй апеляції зазначає, що суд порушив закон звільнивши від відбування додаткового покарання з випробуванням. Прокурор вважає, що відповідно до ст.75 КК України, засуджений може бути звільнений лише від основного покарання. Окрім цього, прокурор посилається і на те, що в результаті злочину потерпілим є лише ОСОБА_4, а ОСОБА_5 є свідком по справі, а тому вона не мала права на відшкодування моральної шкоди. Зважаючи на це, прокурор просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити 1 рік обмеження волі з позбавленням права на керування транспортними засобами на 1 рік і на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням на 1 рік. Цивільний позов ОСОБА_5 прокурор просить залишити без розгляду.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив задовольнити апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого та цивільного позивача, які просили задовольнити подану ними апеляційну скаргу, засудженого ОСОБА_3, який вважав, що вирок є законним і просив цей вирок залишити без змін, дослідивши обставини, що стосуються призначення покарання засудженому та вирішення заявлених по справі цивільних позовів, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені у апеляціях, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги потерпілого, та прокурора підлягають до часткового задоволення, а апеляційна скарга цивільного позивача задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину при обставинах викладених у вироку, а також правильність юридичної кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст.286 ч.1 КК України у поданих апеляціях не оспорюються.

Що стосується призначеного засудженому покарання, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні цього питання дотримався вимог ст.65 КК України і прийшов до правильного висновку, що покарання ОСОБА_3 необхідно призначити у виді обмеження волі з позбавленням права на керування транспортними засобами, а з урахуванням обставин при яких було вчинено злочин, даних про особу засудженого, та наслідків, які настали від злочинних дій ОСОБА_3, обґрунтовано ухвалив рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, але при цьому, суд допустив помилку і в порушення вимог ст.75 КК України, звільнив ОСОБА_3 від відбування покарання не лише від основного а і від додаткового покарання, в той час як ст. 75 КК України передбачає можливість звільнення від відбування лише від основного покарання. Зважаючи на ці обставини, а також беручи до уваги, що порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху призвело до заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, то фактичне не призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами, колегія суддів розцінює, як призначення занадто м'якого покарання. У зв'язку з цим, вирок суду в частині призначення покарання необхідно скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного покарання, задовольнивши в цій частині апеляцію, прокурора та потерпілого.

Що стосується доводів апеляції потерпілого та цивільного позивача в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно звільнив ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням і їх доводи про те, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді обмеження волі, яке він повинен відбувати реально, то колегія суддів не може погодитись з цим. При цьому колегія суддів виходить з того, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, як це і передбачено ст. 75 КК України, належним чином обґрунтував свої висновки, врахувавши цілий ряд обставин, що пом'якшують покарання, і ці висновки колегія суддів вважає правильними, а тому і підстав вважати, що основне покарання призначене ОСОБА_3 з застосуванням ст.75 КК України є занадто м'яким, немає.

Обговорюючи питання вирішення судом заявлених по справі цивільних позовів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив ряд помилок, які полягають в наступному.

Як вбачається з обвинувачення сформульованого судом, ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він порушив Правила дорожнього руху в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого ОСОБА_4 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження. З цього випливає, що ОСОБА_3 не обвинувачувався в тому, що його діями була заподіяна моральна шкода ОСОБА_5, яка не є потерпілою по даній справі. У зв'язку з цим, рішення суду про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, яка не є потерпілою по даному кримінальному провадженню, 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди є неправильним, адже вирішені судом позовні вимоги ОСОБА_5 не випливають з пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення.

З огляду на це, вирок суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_5 в частині стягнення на її користь моральної шкоди належить скасувати, та ухвалити рішення, яким цивільний позов ОСОБА_5 залишити без розгляду. За таких обставин, апеляція прокурора, в цій частині, підлягає до часткового задоволення, а апеляція ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, як в частині що стосується збільшення суми на відшкодування моральної шкоди так і в частині, щодо призначеного покарання засудженому, адже цивільний позивач відповідно до закону має право на оскарження судового рішення лише в частині, яка стосується вирішення цивільного позову.

В той же час, ОСОБА_5 є власником автомобіля, який був пошкоджений в результаті ДТП, винним у цьому ДТП є ОСОБА_3, розмір шкоди підтверджений експертним висновком, ОСОБА_5 в процесі досудового розслідування справи визнана цивільних позивачем, заподіяна шкода прямо пов'язана з порушенням Правил дорожнього руху ОСОБА_3, а тому суд ухвалив правильне рішення про стягнення з ОСОБА_3 62 418 грн.64 коп.

Що стосується вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_4, про відшкодування йому моральної шкоди, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди в недостатній мірі врахував те, що внаслідок ДТП у потерпілого було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також не в повному обсязі врахував ступінь моральних страждань потерпілого, які він переніс в результаті ДТП і зокрема судом не було враховано, що моральні страждання потерпілого були пов'язані не лише у зв'язку з отриманими ним тілесними ушкодженнями, а і з тим, що в його автомобілі під час ДТП знаходились і члени його. За таких обставин, визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди на користь потерпілого є недостатнім, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне вирок суду в цій частині змінити та збільшити суму яка підлягає стягненню з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 до 10 000 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції прокурора та потерпілого підлягають до часткового задоволення, а апеляція цивільного позивача задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.362,365,366,367,372,377,378 КПК України, 1960 року та п.п.11 і 15 Перехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляцію прокурора та апеляцію потерпілого задовольнити частково а апеляцію цивільного позивача залишити без задоволення.

Вирок Лебединського районного суду від 14 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_3 в частині призначення йому покарання за ст.286 ч.1 КК України скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 за ст.286 ч.1 КК України призначити покарання у виді 1 року обмеження волі, з позбавленням його права на керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання, з випробуванням. Іспитовий строк встановити терміном на 1 рік.

Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

- періодично з'являтись в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

-

Вирок суду в частині, що стосується стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_4 змінити та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Цей же вирок, щодо вирішення цивільного позову ОСОБА_5, в частині стягнення на її користь 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, скасувати та залишити її цивільний позов без розгляду.

В остальній частині вирок суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення.

СУДДІ:

Ященко В. А. Пархоменко О. М. Макаровець А. М.