Ухвала суду № 36200270, 17.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №485/2023/13-ц 17.12.2013 17.12.2013 17.12.2013

Провадження №22-ц/784/4059/13

Провадження № 22ц- 784/4059/13 Головуючий у 1-й інстанції Квєтка І.А.

Категорія 3 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Ухвала

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

при секретарі Шпонарській О.Ю.,

за участю:

- прокурора Лукіної В.М.,

- відповідача ОСОБА_2,

- представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2013 року

за позовом

прокурора Миколаївської області в інтересах держави до Снігурівської райдержадміністрації, ОСОБА_2

про

визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави звернувся в суд з позовом до Снігурівської райдержадміністрації (далі - РДА), ОСОБА_2 про скасування розпорядження РДА, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки.

Прокурор зазначав, що відповідно до розпорядження Снігурівської РДА № 647-р від 12 грудня 2011 року у власність ОСОБА_2 надана земельна ділянка площею 1,72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення), що розташована на території Червонодолинської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

На підставі вказаного розпорядження 27 березня 2012 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім цього, на підставі вказаного розпорядження в довгострокову оренду ОСОБА_2 передана земельна ділянка площею 1,9 га пасовищ для облаштування та догляду за прибережними захисними смугами.

Посилаючись на те, що земельна ділянка площею1,72 га є не замкненою природною водоймою, являється штучно створеним водним об'єктом та відноситься до земель водного фонду, тому не може передаватись у приватну власність, а земельна ділянка площею 1,9 га розташована в межах прибережної захисної смуги, прокурор просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Снігурівської РДА № 647-р від 12 грудня 2011 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та в оренду ОСОБА_2, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 27 березня 2012 року, виданий ОСОБА_2, та повернути земельну ділянку у власність держави.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2013 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Снігурівської РДА № 647-р від 12 грудня 2011 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та в оренду ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення) в межах території Червонодолинської сільської ради».

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 27 березня 2012 року ОСОБА_2 та зобов'язано останнього повернути земельну ділянку у власність держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на його незаконність.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Снігурівської РДА № 647-р від 12 грудня 2011 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та оренду ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення)» затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 площею 1,71 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення) в межах території Червонодолинської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

На підставі вказаного розпорядження 27 березня 2012 року ОСОБА_2 видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,72 га.

Згідно ст.. 58 Земельного кодексу України та ст.. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Статтею 6 Водного кодексу України передбачено, що води (водні об'єкти ) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Частиною 2 ст. 59 ЗК України передбачено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 га).

Відповідно до п. «д» ч.4 ст. 84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно інформації начальника управління Снігурівського водного господарства № 648 від 20 серпня 2012 року, земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є водоймою, знаходиться в басейні малої річки Вірьовчина, що протікає на території Снігурівського району. Зазначена водойма є штучно створеною, розташована в межах 100 метрової прибережної захисної смуги р. Десна.

Відповідно до акту обстеження водойми від 31 жовтня 2013 року, складеного фахівцями Миколаївського обласного управління водних ресурсів, вказана водойма розташована на балці (водотоку) басейну малої річки Верьовчина, впадає з лівого берегу в Любинське водосховище, яке розташоване на річці Верьовчина, має гідравлічний зв'язок з річкою, не є природною, а є штучно створеним ставком.

Оскільки земельна ділянка площею 1,72 га є незамкненою штучно створеною водоймою, відноситься до водного фонду в розумінні ст. 4 Водного кодексу України, а відтак надання її у власність суперечить чинному земельному та водному законодавству.

Крім того, ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що для ведення товарного сільськогосподарського виробництва надаються у власність виключно землі сільськогосподарського призначення, а не землі водного фонду.

Таким чином, земельна ділянка площею 1,72 га з цільовим призначенням, зазначеним у Державному акті від 27 березня 2012 року ( для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), не могла бути надана у власність на підставі вказаного розпорядження.

З матеріалів справи також вбачається, що на підставі оскаржуваного розпорядження ОСОБА_2 передано у довгострокову оренду земельну ділянку площею 1,9 га пасовищ для облаштування та догляду за прибережними захисними смугами із земель державної власності в межах території Червонодолинської сільської ради.

Договір оренди вказаної земельної ділянки до теперішнього часу не укладений.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно проекту землеустрою щодо передачі земельних ділянок ОСОБА_2, вказана земельна ділянка визначена як прибережна захисна смуга, тому відноситься до категорії земель водного фонду (ст..4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

За змістом ч.2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя.

Із змісту оскаржуваного розпорядження вбачається, що земельна ділянка площею 1,9 га пасовищ (як земля сільськогосподарського призначення) передана у користування для облаштування та догляду за прибережними захисними смугами, тоді як дана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду. А відтак надання її у користування з порушенням цільового призначення суперечить чинному земельному та водному законодавству.

Встановивши наведені обставини, суд дав належну оцінку цим обставинам, вірно застосував норми матеріального права, зробив правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду відносно порушення вимог законодавства, допущених при передачі спірних земельних ділянок відповідачу.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді