Рішення № 36199789, 11.12.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

Справа №:121/5480/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Прищепа О.І.№ провадження:22-ц/190/6910/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В. ___________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Пономаренко А.В. суддів:Болотова Є.В., Сокола В.С. при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Морстрой» до ОСОБА_6, третя особа - Відділ громадянства, реєстрації та міграції фізичних осіб Ялтинського МУ ГУ ВМС України в АР Крим, про розірвання договору найму житлового приміщення, виселення та зобов'язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Морстрой» звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_6 працював у Ялтинській філії ПАТ» Морстрой» з 27 липня 1992 року по 23 лютого 2007 року та з 01 березня 2007 року по 08 травня 2007 року з наданням йому жилої площі у гуртожитку товариства , де ОСОБА_6 продовжував проживати після повторного звільнення за пунктом 4 статті 40 Кодексу Законів про Працю України . 01 грудня 2007 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Морстрой» було укладено договір найму житлового приміщення у відомчому гуртожитку, а саме: кімнати АДРЕСА_1,за умовами якого позивач надав відповідачеві для тимчасового проживання кійко-місце ,а ОСОБА_6 зобов'язався своєчасно вносити плату за проживання в гуртожитку.

Оскільки ОСОБА_6 в односторонньому порядку відмовився від виконання свого обов'язку щодо внесення оплати за проживання ПАТ «Морстрой» на підставі частини 2 статті 825 Цивільного Кодексу (далі-ЦК) України просив розірвати укладений між сторонами 01 грудня 2007 року договір найму спірного жилого приміщення, виселити відповідача із кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житла та зобов'язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим зняти ОСОБА_6 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 17 вересня 2013 року позов ПАТ «Морстрой» задоволено. Договір найму житлового приміщення від 01 грудня 2007 року, укладений між Ялтинською філією акціонерного товариства «Морстрой» та ОСОБА_6 розірвано. Виселено ОСОБА_6 з жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення. Зобов'язано Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим зняти ОСОБА_6 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі на вказане рішення відповідач ОСОБА_6 просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції проігнорував факт реєстрації і постійного проживання відповідача у спірному жилому приміщенні з 1992 року , а тому за вимогами Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків « ОСОБА_6 він набув на це приміщення відповідне право , у зв'язку з чим укладений сторонами договір найму жилого приміщення не має правового значення та є нікчемним правочином.

Крім того, суд всупереч вимог процесуального законодавства поклав обов'язки на третю особу та не врахував відсутність підстав для розірвання договору найму.

Наведені обставини, на думку ОСОБА_6, призвели до ухвалення судом незаконного рішення, яке не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приписами частини 1 статті 214 цього Кодексу встановлено, що суд під час ухвалення рішення вирішує, зокрема, питання які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Задовольняючи позов ПАТ «Морстрой» , суд першої інстанції керувався вимогами статей 810-826 ЦК України та виходив з того, що між сторонами склалися правовідносини з приводу найму житла та є правові підстави для виселення ОСОБА_6 зі спірного житлового приміщення у гуртожитку без надання іншого житла за правилами частини 2 статті 825 ЦК України .

Проте такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права та всупереч матеріалів справи.

Відносини, які виникають у зв'язку з наймом житла, що перебуває у державній або комунальній власності, регулюються Житловим кодексом України та іншими актами житлового законодавства.

Порядок надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання визначений Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим Постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208 і статтями 127 - 129 Житлового кодексу (далі-ЖК) України, якими встановлено, що гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання, а єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видається адміністрацією підприємства, установи, організації на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку (статті 127, 129 ЖК України , пункти 2, 10 Примірного положення про гуртожитки).

Приписами статті 132 ЖК України визначені підстави виселення працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, без надання іншого жилого приміщення.

Однак , зазначені норми закону застосовуються до житлових правовідносин, одним із суб'єктів яких є особа, яка перебувала з підприємством, установою чи організацією-власником або володільцем гуртожитку у трудових відносинах, а закріплені в статтях 125 і 132 ЖК України гарантії не можуть бути застосовані при вирішенні спору про виселення з гуртожитку громадян, які не мають з таким підприємством, установою чи організацією трудових відносин .

За таких обставин правовідносини у сфері користування житловими приміщення у гуртожитку , наданими у зв'язку з трудовими відносинами з власником або володільцем гуртожитку, регулюють положення глави 4 ЖК України та Примірне положення про гуртожитки .

Пленум Верховного Суду України у пункті 22 свої Постанови N 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" зазначив, що при вирішенні спорів при виселення з гуртожитків судам слід з'ясовувати , чи є гуртожитком приміщення , яке займає відповідач . Якщо гуртожиток надано у зв'язку з роботою, слід з'ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що згідно зі статтею 132 ЖК України без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину. При припиненні трудового договору з інших підстав вони, як і особи, перелічені в статті 125 ЖК України , можуть бути виселені лише з наданням іншого жилого приміщення.

Аналіз викладених норм закону у сукупності з фактичними обставинами справи свідчить про те, що правовідносини, які виникли між сторонами, перебувають у межах житлового законодавства .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позовні вимоги ПАТ «Морстрой» ґрунтуються на нормах цивільного законодавства, з якими позивач пов'язує своє право на виселення з належного йому житлового приміщення у гуртожитку з передбачених частиною 2 статті 825 ЦК України підстав відповідача ОСОБА_6 як наслідку розірвання укладеного сторонами 01 грудня 2007 року договору найму житлового приміщення - ліжко-місця у кімнаті АДРЕСА_1.

Матеріалами справи підтверджено, що вказане жиле приміщення розташовано у гуртожитку , який належить з 01 вересня 1988 року ПАТ «Морстрой» як правонаступнику Закритого акціонерного товариства « Морстрой» і Будівельного управління № 459 треста « Кримморгідрострой» , з яким ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з 27 липня 1992 року по 30 січня 2007 року і з 02 березня 2007 року по 17 квітня 2007 року , після звільнення відповідача на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України 01 грудня 2007 року сторони уклали договір найму житлового приміщення, а саме: ліжко - місця у кімнаті АДРЕСА_1 , з автоматичною пролонгацією строку договору на наступний рік за певних умов.

Матеріали справи також свідчать, що відповідач зареєстрований у гуртожитку АДРЕСА_1 з 23 липня 1992 року і проживає у спірному жилому приміщенні після прийму 27 липня 1992 року на постійну роботу у Будівельне управління № 459 треста « Кримморгідрострой» .

Таким чином спірне житлове приміщення у гуртожитку було надано ОСОБА_6 у зв'язку із трудовими відносинами з власником гуртожитку - ПАТ «Морстрой», у зв'язку з чим положення статті 825 ЦК України не розповсюджуються до спірних правовідносин , які регулюються нормами глави 4 ЖК України і Примірного положення про гуртожитки .

З огляду на наведене укладений між ОСОБА_6 і ПАТ « Морстрой» 01 грудня 2007 року договір найму спірного житлового приміщення не має правового значення у межах правовідносин, що виникли між сторонами , а порушення його умов наймачем ОСОБА_6 з урахуванням фактичних обставин справи не може бути підставою для виселення відповідача із займаного житлового приміщення.

Проте, суд першої інстанції, задовольняючи позов ПАТ «Морстрой» на підставі норм цивільного законодавства , не врахував наведене, не з'ясував належним чином характер спірних правовідносин та правову норму, яка їх регулює , не перевірив у достатній мірі наявності правових підстав для задоволення вимог позивача, чим припустився порушення норм процесуального права , що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу .

На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Морстрой» до ОСОБА_6, третя особа - Відділ громадянства, реєстрації та міграції фізичних осіб Ялтинського МУ ГУ ВМС України в АР Крим, про розірвання договору найму житлового приміщення, виселення та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Судді

Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.