Рішення № 36199092, 03.12.2013, Київський районний суд м. Сімферополя

Київський районний суд м. Сімферополя

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/9869/13-ц

Номер провадження 2/123/3309/2013

03.12.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого - судді Тонкоголосюка О.В.,

при секретарі Берденко Н.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія Країна» про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП, джерелом підвищеної небезпеки,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого вказує, що 20.12.2012 року близько 17 годині 15 хвилин на те-образному перехресті вулиць Євпаторійська - Лугова (поворот на с.Мирне) у м. Сімферополь, сталося ДТП за участю водія автомобіля НОМЕР_1 - ОСОБА_2, та водія автомобілю «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1.

ОСОБА_1 керував автомобілем на підставі довіреності серії ВРА № 256320 від 02 серпня 2010 року, наданої йому ОСОБА_5, який діє від імені власника цього автомобілю на підставі довіреності серії ВМТ № 912548 від 02 серпня 2010 року, належним чином нотаріально посвідченої.

По факту ДТП, була проведена дослідча перевірка, в результаті якої постановою слідчого відділу розслідувань Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, від 15.05.2013 року, було закрито кримінальне провадження у відношенні водіїв автомобілів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, згідно п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.

Разом з тим, дослідчою перевіркою встановлено, що під час керування автомобілем «DAEWOO NEXIA» - водій - ОСОБА_2 не зміг зупинити автомобіль внаслідок ожеледиці, й визнав себе винним у наслідках ДТП.

Згідно висновків авто - технічного дослідження, водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти зіткненню згаданих автомобілів.

Водій ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню автомобілів, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з виникненням ДТП знаходяться дії водія ОСОБА_2, які не відповідають вимогам дорожнього руху у п.13.1, п.12.1 ПДР України.

Так у довідці № 9139999 про дорожньо-транспортну пригоду у частині VI, значено: Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення: ОСОБА_2, а саме: недодержання дистанції.

Позивач зазначає, що сума матеріальних збитків, завданих пошкодженням автомобілю, право користування на який належить йому, встановлена експертною компанією «Укравтоекспертиза» від 20.12.2012 року та складає 8715,31 грн..

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок ДТП йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у наступному. В результаті даного ДТП він тимчасово втратив можливість керувати автомобілем, який є одним з джерел існування для нього та його родини. Ці обставини спричиняли позивачу великі незручності, душевну біль, та моральні страждання. Моральну шкоду оцінив у 10000 гривень.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 8715,31 грн., моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., а також відшкодувати за рахунок відповідача сплачений ним судовий збір у сумі 229,40 грн. за подання позовної заяви, витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 400 грн., судові витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн..

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному обємі з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач та треті особи в судове засідання не явився, про дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Суд, зі згоди позивача, вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача по доказах, що є в наявності, шляхом ухвалення заочного рішення.

Третя особа ОСОБА_6 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позов та просив стягнути суми сплачені ним з приводу листування зі страховою компанією, стягнути на користь позивача.

Вислухав позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Судовим розглядом встановлено, що 20.12.2012 року близько 17 годині 15 хвилин на те-образному перехресті вулиць Євпаторійська - Лугова (поворот на с.Мирне) у м. Сімферополь, сталося ДТП за участю водія автомобіля НОМЕР_1 - ОСОБА_2, та водія автомобілю «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1.

По факту ДТП, була проведена дослідча перевірка, в результаті якої постановою слідчого відділу розслідувань Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, від 15.05.2013 року, було закрито кримінальне провадження у відношенні водіїв автомобілів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, згідно п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.(а.с.13).

У довідці № 9139999 про дорожньо-транспортну пригоду у частині VI, значено: Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок недодержання дистанції ОСОБА_2 (а.с.9). Даний факт, останнім спростований не був, а отже суд приймає цей документи, як належне підтвердження провини ОСОБА_2 у зазначеному вище ДТП.

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_2, якій належить ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію автомобіля АЯ № 082037, виданого 20.10.1988 року, та експлуатується позивачем на підставі довіреності серії ВРА № 256320 від 02 серпня 2010 року, наданої йому ОСОБА_4, який діє від імені власника цього автомобілю на підставі довіреності серії ВМТ № 912548 від 02 серпня 2010 року.

Сума матеріальних збитків, спричинених пошкодженням автомобілю встановлена експертною компанією «Укравтоекспертиза» від 20.12.2012 року та складає 8715,31 грн., що підтверджується звітом про оцінку матеріальної шкоди від 11.07.2013 року (а.с.14).

Виходячи з положень ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім врегульованого главою 82 ЦК України порядку визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, відповідні роз'яснення надано у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, відповідно до яких при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого.

Пунктом 4 зазначеної Постанови Пленуму встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чиї іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Таким чином, за загальними правилами, зазначеними вище, тягар цивільної відповідальності у таких випадках має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.

Згідно до ст. 1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Оскільки винним у зазначеній ДТП визнано відповідача, він має відшкодовувати шкоду, спричинену позивачу.

Відповідно до Квитанції прибуткового касового ордеру № 890 від 18 липня 2013 року та № 828 від 05 липня 2013 року ОСОБА_5 була оплачена вищезазначена експертиза, у розмірі 400, 00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 8715,31 грн. та за проведення експертного дослідження 400,00 грн. підлягають задоволенню в повному обємі, оскільки у відповідності до п. 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Суду не було надано доказів того, що відповідач звертався до Страховика із відповідною заявою про настання страхового випадку, а отже має сам відшкодувати завдану шкоду.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд виходив з наступного.

Відповідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" - „...Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб". Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Абзацом 2 п. 5 Постанови пленуму ВС України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до розяснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач на підтвердження вимог про відшкодування моральної шкоди зазначив, що втратив можливість керувати автомобілем, який є одним з джерел існування для нього та його родини. Ці обставини спричиняли позивачу великі незручності, душевну біль, та моральні страждання. Між тим, жодного доказу на підтвердження своїх доводів суду позивачем надано не було.

Таким чином, на порушення приписів ч. 3 ст. 10, ст. 57, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, суд вважає що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. Тим паче, що задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди в повному об`ємі є достатньою компенсацією понесених позивачем незручностей.

Також, суд вважає обґрунтованими і вимоги позивача про відшкодування судових витрат у відповідності до ст. 79-88 ЦПК України, які підтверджені наданими суду квитанціями, що є в матеріалах справи.

На підставі викладеного, ст.ст. 22, 23, 82, 1166, 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 213-215 ЦПК України, с у д

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріального збитку в розмірі 8715,31 грн., витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 400 грн., судові витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн. та по сплаті судового збору у розмірі 229,40 грн., всього 9844,71 (девять тисяч вісім сорок чотири гривні сімдесят одна копійка).

В задоволенні решти частки позову відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем через Київський районний суд м. Сімферополя протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем на рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Сімферополя.

СуддяТонкоголосюк О. В.