Постанова № 36196558, 16.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р. Справа № 820/3953/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Харківська дирекція будівництва метрополітену" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2013р. по справі № 820/3953/13-а

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства "Харківська дирекція будівництва метрополітену"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

20.05.2013 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із позовом, у якому просило стягнути з Комунального підприємства "Харківська дирекція будівництва метрополітену" адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, у сумі 23710 грн. та пені у розмірі 1725,36 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 30.05.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що підприємством не дотримано нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів правомірно визначено сума адміністративно-господарських санкцій та пені.

Комунальне підприємство "Харківська дирекція будівництва метрополітену" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, Комунальним підприємством "Харківська дирекція будівництва метрополітену" позивачу наданий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форма №10-Ш, датою надходження якого є 10.04.2013 р.

Згідно зі звітом відповідача за 2011 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2011 році становила 10 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 0 осіб, а також кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» -1 особа.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що підприємством не дотримано нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів правомірно визначено сума адміністративно-господарських санкцій та пені.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

За змістом статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закону № 875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з пунктом 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314, зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року № 19, робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3 Положення). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5 Положення).

Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введене в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача відповідно до 4-відсоткового нормативу створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі та інформувати центри зайнятості, а місцеві органи соціального захисту населення, відділення Фонду та органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Частиною першою статті 18 Закону № 875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно зі статтею 18-1 зазначеного Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Згідно зі статтею 19 Закону № 875-XII керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що обов'язок відповідача щодо створення 1 робочого місця для працевлаштування інваліда виник у підприємства з червня 2011 року, коли середньооблікова кількість працівників склала 8 осіб, а з вересня 2011 року - двох робочих місць при середньообліковій кількості працівників - 19 осіб. Наданими звітами форми № 3-ПН станом на 11.07.2011 року, 12.09.2011 року, 11.10.2011 року, 10.11.2012 року, 11.12.2012 року, підтвердженими відмітками центру зайнятості відповідач повідомляв уповноважений орган про наявність у відповідача протягом 2011 року вакантних робочих місць, на які мали змогу працевлаштуватися й інваліди. Крім того, з 01.09.2011 року по час розгляду справи на підприємстві працює 1 інвалід 3 групи (інженер 2 категорії).

Таким чином, відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, він не може бути притягнений до відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність нарахування Комунальному підприємству "Харківська дирекція будівництва метрополітену" адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, у сумі 23710 грн. та пені у розмірі 1725,36 грн.

Отже, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, колегія суддів на підставі ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України приходить до висновку про наявність підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківська дирекція будівництва метрополітену" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2013р. по справі № 820/3953/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Харківська дирекція будівництва метрополітену" про стягнення суми - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.