Рішення № 36193803, 18.12.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/10321/13-ц

Номер провадження 2/243/3791/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 18» грудня 2013 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Якуша Н.В.,

при секретарі Тарантаєві І.А.

за участю:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Слов'янську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок злочину,

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду з позовною заявою про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчиненого відносно нього злочину ОСОБА_2, посилаючись на те, що 04 березня 2013 року на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_2 наніс йому один боковий удар скляною пляшкою в область вилиці обличчя зліва. Зазначав, що своїми умисними діями ОСОБА_2 спричинив йому легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоровя. Вказував, що провина відповідача доведена, оскільки вироком Словянського міськрайонного суду Донецької області від 11.06.2013 року ОСОБА_2 був визнаний винний у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Просив суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на лікування, у звязку з отриманою травмою, що складають 331 грн. 65 коп., 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 200 грн. в якості витрат, понесених за складання позовної заяви адвокатом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, посилався при цьому на обставини, я кі викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, вказував, що не бажає сплачувати будь-які грошові кошти позивачу, оскільки винними себе не вважає.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи набуває висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Правовий аналіз наведеної норми Основного Закону свідчить про наявність механізму такого захисту, за умов додержання правил відповідних проваджень.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи Вироком Словянського міськрайонного суду Донецької області від 11.06.2013 року ОСОБА_2 був визнаний винним в скоєні злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмір 850 грн.

Даний Вирок, який встановив провину відповідача по справ ОСОБА_2, набув законної чинності та відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, які були встановлені ним не підлягають доказуванню.

Тому посилання відповідача стосовно його невинуватості у обставинах, на які посилався позивач в своїй позовній заяві та обставинах, які зазначені у вироку суду від 11.06.2013 року є безпідставними та необґрунтованими та не беруться до уваги судом.

Відповідно до вищезазначеного вироку вбачається, що в результаті тілесних ушкоджень, завданих ОСОБА_2, ОСОБА_1 отримав струс головного мозку, що залишив на обличчі слід у вигляді забитої рани в області вилиці обличчя зліва, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя, який вимагає для свого лікування термін понад 6, але не більше 21 го дня, що підтверджується висновком експерта №262 від 01.04.2013 року.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що умисними діями відповідача позивачу були спричинені тілесні ушкодження.

Проте, вирішуючи питання стосовно стягнення з відповідача на користь позивача витрат, які останній поніс у звязку з придбанням лікарських засобів для лікування наслідків від отриманих тілесних ушкоджень, то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Наявні в матеріалах справи копії фіскальних чеків на придбання лікарських засобів, а саме: проносні препарати, вітаміни, серцеві препарати, анастетіки, засоби для догляду, перевязочні засоби на загальну суму 331 грн. 65 коп. (а.с. ) підтверджують тільки факт їх придбання, проте жодним чином не доводять, що саме ці лікарські засоби були призначені ОСОБА_1 лікарем для його лікування від отриманих ним тілесних ушкоджень, а тому підстав для задоволення позову в цій частині у суду не має.

Щодо позовних вимог позивача відносно стягнення з ОСОБА_2 5000 грн. на його користь в рахунок відшкодування йому моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до п.5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність

діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом достовірно встановлено, що внаслідок умисних дій відповідача ОСОБА_1 отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад його здоровя, який вимагає для свого лікування термін понад 6, але не більше 21 го дня, що дає підстави вважати, що позивач дійсно морально страждав, оскільки стан його здоровя погіршився, він знаходився на лікуванні, що змінили його звичний, повсякденний розклад.

Відповідно до вимог ст. 6 міжнародної Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обовязків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому слід застосовувати практику Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструменту функціювання Конвенції, що є частиною національного законодавства.

Відповідно до матеріалів справи «Бурдов проти Росії» Розгляд по суті і справедлива сатисфакція, Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими лише завдяки визнанню судом наявності порушення, заявник зазнав певної моральної шкоди. Однак зазначена у вимозі конкретна сума є надмірною. Керуючись при визначенні суми компенсації принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції, суд зменшив суму моральної шкоди.

На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1Я не надав суду доказів, які підтверджують факт заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру саме на суму заявлену в позові, крім того не були доведені посилання позивача в судовому засіданні, що через отримані тілесні ушкодження він втратив роботу, а тому виходячи з засад розумності та справедливості, враховуючи те, що дійсно ОСОБА_1. зазнав тілесних ушкоджень від дій саме ОСОБА_2, суд задовольняє позовні вимоги в сумі 1000 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат, понесених на оплату правової допомоги, а саме складання позовної заяви, у розмірі 200 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані із оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», від 20.12.2011року, передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах , в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи адвокат в судових засіданнях при розгляді справи участь не приймав, участі у вчиненні окремих процесуальних дій поза судовим засіданням не вчиняв, з матеріалами справи в суді не знайомився, часу, який було витрачено на складання позовної заяви не зазначено.

Крім того, суд зазначає, що склад та розмір витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Матеріали справи не містять жодного належного доказу (квитанції, прибутково-касового ордеру або іншого платіжного документу) на підтвердження сплати послуг адвоката у розмірі 200 грн., а тому ці вимоги позивача задоволенню не підлягають

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 19.09.2013 року №590-VII, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 229 грн.40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11,15, 58, 59, 60, 212, 218, 223, 294 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок злочину задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: м. Словянськ Донецької області, вул. Совхозна, 7 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 суму моральної шкоди в розмірі 1000 (тисяча) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: м. Словянськ Донецької області, вул. Совхозна, 7 судовий збір на користь держави у розмірі 229 гривен 40 коп. (двісті двадцять девять) грн. 40 коп. на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УК /Словянськ/22030001.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за відсутності підстав.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 грудня 2013 року.

Суддя

Словянського міськрайонного суду ОСОБА_3