Рішення № 36193552, 03.12.2013, Грузький районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Макіївки)

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/268/894/13

Справа № 268/2608/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючий суддяЄжов В.А

при секретаріБабкевич В.О.

за участю позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Макіїввугілля» про захист честі і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Макіїввугілля» про захист честі і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи вимоги порушенням його особистих немайнових прав у запереченнях проти позову, чим йому завдані моральні страждання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві, та зазначив, що в провадженні Кіровського районного суду міста Макіївки знаходилась цивільна справа за його позовом до державного підприємства «Макіїввугілля» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя внаслідок виробничих травм при виконанні ним трудових обовязків. У серпні 2013 року представником відповідача суду та учасникам судового засідання були надані письмові заперечення проти позову, які містять у собі недостовірні відомості, які ганьблять його честь, гідність те ділову репутацію фізичної особи.

У своїх запереченнях проти позову представник ВП «Шахта імені ОСОБА_3» посилався на те, що він, позивач, перебуваючи у трудових відносинах з відокремленим підрозділом «Шахта ім. В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля», отримав не тяжкі виробничі травми, про що 18 вересня 2007 року було складено відповідний акт № 69 «Про нещасний випадок, повязаний з виробництвом» форми Н-1. Зі змісту складеного акту та відповідно і із заперечення проти позову, впливає, що причиною нещасного випадку послужила «їзда потерпілого на стрічковому конвеєрі, в непередбаченому для цього місці, з зазорами над полотном стрічки, по висоті до кріплення виробки, менш допустимого правилами безпеки». Тобто, із суті викладеної в запереченні позиції убачається, що він, позивач, повністю винний у нещасному випадку на виробництві, що стався з ним 16 вересня 2007 року. Крім того, зазначено, що 21 січня 2009 року проводилося спільне засідання комісії з охорони праці адміністрації шахти та профспілкових комітетів, про що складено відповідний протокол № 1, згідно з яким встановлено 50% його провини за отриманою в 2007 році травми, тоді як він сам стверджував та намагався довести під час розгляду справи, що нещасний випадок стався в прохідному забої транспортного штреку лави, саме через обвалення породи і що його провини в цьому немає.

Зазначає, що представник роботодавця публічно, письмово звинуватив його у брехні, поширивши завідомо неправдиву інформацію та відомості, що не відповідають дійсності, які ганьблять його честь та гідність. Так, відповідач навмисне не захотів пояснити суду і учасникам судового процесу, що висновками проведеного спеціального розслідування від 11 жовтня 2011 гожа № 7/1-2323-10/18 Територіальним управлінням Держгірпромнагляду в Донецькій області акти 2007 року форми Н-1 та Н-5 визнані такими, які не доведені і складені з порушенням законодавства, у звязку з чим визнані недійсними. 15 грудня 2011 року комісією Територіального управління Держгірпромнагляду в Донецькій області складено новий акт № 69 «Про нещасний випадок, повязаний з виробництвом» форми Н-1, за висновками якого організаційною причиною нещасного випадку стало порушення потерпілим вимог інструкції з «Охорони праці», що виразилося в особистій неуважності при пересуванні по гірничим виробкам від забою конвеєрного штреку 4 західної лави гір. 1012 метрів, пласта М3 до нижньої посадкової площадки ДКНУ у повітряподаючій ходці горизонту 1100 метрів. Технічна і психофізична причини комісією не встановлені. Тобто визнано, що він тільки допустив неуважність при переміщенні по гірничим виробіткам.

Вважає, що представником ВП «Шахта імені ОСОБА_3» допущені грубі порушення його особистих немайнових прав, оскільки він публічно та невиправдано був принижений відповідачем перед учасниками судового процесу, тому вони зобовязані вчинити необхідні дії для їх негайного поновлення. Враховуючи викладене, посилаючись на вимоги статей 3 Конституції України, статей 16, 19, 23, 201, 270, 273, 280 ЦК України, позивач просить суд стягнути з державного підприємства «Макіїввугілля» на його користь компенсацію моральної шкоди в сумі 100000 грн., понесені судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача, державного підприємства «Макіїввугілля» - ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності юридичної особи, позовні вимоги не визнала у повному обсязі, пославшись на їх безпідставність, та зазначила, що позиція ВП «Шахта імені ОСОБА_3», яка викладена у письмовому запереченні проти позову, є лише міркуванням представника щодо заявлених позовних вимог, має оціночний характер та не несе за собою відповідних правових наслідків. Вона, реалізуючи своє конституційне право на участь у судовому засіданні та заперечуючи проти заявлених позовних вимог, повідомила суду інформацію, яка оспорюється позивачем, для її перевірки під час розгляду цивільної справи у встановленому законом порядку з метою прийняття відповідного судового рішення, а не з метою поширення відомостей стосовно ОСОБА_1 щоб зганьбити честь і гідність позивача. Крім того, при складанні спірного заперечення проти позову, вона керувалась безпосередньо матеріалами спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 16 вересня 2007 року з колишнім гірником очисного забою дільниці з видобутку вугілля № 1 ОСОБА_1, та посилалась на обставини встановлені зазначеними матеріалами. Так, однією з основних причин нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 16 вересня 2007 року при виконанні трудових обовязків, згідно акту розслідування нещасного випадку на виробництві, є порушення самим позивачем правил нормативно-правових актів про охорону праці. За ступенем тяжкості отримані ОСОБА_1 травми віднесені до легких. При розгляді на спільному засіданні комісії по охороні праці адміністрації шахтоуправління імені ОСОБА_4 та профспілкових комітетів обставин отримання травм ОСОБА_1 визнано вину працівника - 50%.

Посилаючись на викладене, представник відповідача вважає, що законних підстав для відшкодування компенсації моральної шкоди ОСОБА_1 державним підприємством «Макіїввугілля» немає, тому просить у задоволенні його позову повністю відмовити.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) встановив наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобовязаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обовязок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У звязку з цим, статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сімї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Приписами статей 201, 297 Цивільного кодексу України встановлені особисті немайнові блага, які охороняються цивільним законодавством, до яких відносяться, зокрема честь, гідність і ділова репутація, та визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що 27 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду міста Макіївки з позовом до державного підприємства «Макіїввугілля» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя внаслідок виробничих травм при виконанні ним трудових обовязків, та стягнення понесених при зверненні до суду витрат, мотивуючи свої вимоги небезпечними умови праці на підприємстві, які призвели до ушкодження його здоровя чим заподіяно моральна шкода.

Під час розгляду справи, представник відповідача державного підприємства «Макіїввугілля» - ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про що надала відповідні письмові заперечення, які були вручені учасникам судового засідання та долучені до матеріалів цивільної справи.

Зі змісту наданих заперечень убачається, що представник державного підприємства «Макіїввугілля» посилається на матеріали спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 16 вересня 2007 року з колишнім гірником очисного забою дільниці з видобутку вугілля № 1 ОСОБА_1, та зазначає, що причиною цього нещасного випадку відповідно до акту № 69 «Про нещасний випадок, повязаний з виробництвом» форми Н-1 є порушення самим ОСОБА_1 правил нормативно-правових актів про охорону праці. Та у подальшому, в тексті заперечень, зазначає, що на вимогу прокуратури Донецької області наказом територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області від 13 жовтня 2011 року було призначено спеціальне розслідування даного нещасного випадку, за результатами якого скасовано акт ВП «Шахтоуправління ім. В.М. Бажанова» від 18 вересня 2007 року та складено акт № 69 від 15 грудня 2011 року.

З акту спеціального розслідування нещасного випадку, убачається, що організаційною причиною даного нещасного випадку є порушення потерпілим вимог інструкції по охороні праці, яке виразилося в особистій неуважності постраждалого при русі по гірничими виробіткам від забою конвеєрного штреку 4 західної лави гір. 1012 м. пласта m 3 до нижнього посадочного майданчика ДКНУ в повітряподаючому ходку гір. 1100 м. Конкретизувати місце, а також встановити технічні та психофізіологічні причині нещасного випадку з ОСОБА_1 комісії не вдалося.

Рішенням Кіровського районного суду міста Макіївки від 02 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Макіїввугілля» про відшкодування моральної шкоди були задоволені частково і на його користь стягнуто грошові кошти на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя внаслідок виробничих травм при виконанні ним трудових обовязків в сумі 20000 грн.

Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» розяснив, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю повязується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

У пункті 15 даної постанови Пленуму вказано, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного звязку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негайна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України обовязок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (пункт 18 постанови Пленуму).

За положеннями статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 128 ЦПК України, після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.

У пункті 19 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» розяснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та зясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночним судженням, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно до положень статті 277 УК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням субєктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Аналіз повідомлених представником державного підприємства «Макіїввугілля» ОСОБА_2 під час розгляду справи відомостей, викладених у письмових запереченнях проти позову, які на думку позивача містить недостовірну інформацію, містить у собі лише позицію відповідача щодо заявлених позовних вимог, має оціночний характер та не несе за собою відповідних правових наслідків. Будь-які дані, що стосуються особистості позивача у змісті повідомлених відповідачем відомостей відсутні. Тобто, відповідач, реалізуючи своє конституційне право на участь у судовому засіданні та заперечуючи проти заявлених позовних вимог, повідомив суду інформацію, яка оспорюється позивачем, для її перевірки під час розгляду цивільної справи у встановленому законом порядку з метою прийняття відповідного судового рішення, а не з метою поширення відомостей стосовно ОСОБА_1 щоб зганьбити честь і гідність позивача. У письмових запереченнях проти позову викладена субєктивна думка представника державного підприємства «Макіїввугілля» ОСОБА_2 щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1 основана на матеріалах спеціального розслідування нещасного випадку, вона не висловлена відповідачкою в брутальній чи принизливій формі.

Оціночні судження за цивільним законодавством не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку положень статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд визнає, що у даному випадку представником відповідача державного підприємства «Макіїввугілля» - ОСОБА_2 не порушені особисті немайнові права позивача, оскільки в її діях відсутній юридичний склад правопорушення, внаслідок чого немає законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1

В обґрунтування факту спричинення моральної шкоди внаслідок неправомірних дій представника державного підприємства «Макіїввугілля» позивач в позовній заяві та в судовому засіданні послався на те, що в результаті викладених в запереченні проти позову та озвучених під час розгляду справи неправдивих відомостей, для нього настали несприятливі наслідки, зокрема, порушено його ділову репутацію людини, яка обізнана у своїй професійній діяльності та у подробицях ознайомлена з охороною праці та технікою безпеки на підприємстві вугільної промисловості. Фактичне звинувачення його у порушенні правил нормативно-правових актів про охорону праці ставить його в незручне становище перед колегами по роботі, але найголовніше перед судом і учасниками судового процесу, виставляючи його таким чином брехуном. У звязку з моральними стражданнями з цього приводу він став нервувати і як наслідок погано почуватись. Такими протиправними діями відповідача порушені його законні права, чим завдані душевні та фізичні страждання, компенсацію моральної шкоди за які він оцінює у розмірі 100000 грн.

Зі змісту частин 1 і 2 статті 23 Цивільного кодексу України випливає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами і доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розяснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проаналізувавши викладені обставини, приймаючи до уваги, що під час розгляду справи не доведено факту поширення представником відповідача державного підприємства «Макіїввугілля» - ОСОБА_2 недостовірних відомостей, які порушують особисті немайнові права ОСОБА_1, та позивач не надав суду обєктивних, беззаперечних доказів на підтвердження фактів і обставин, з якими він повязує заподіяння йому моральних і фізичних страждань, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи, стягнення моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що судом відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 відповідно до положень частини 1 статті 88 ЦПК України позовні вимоги про стягнення судових витрат не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 128, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями статей 15, 16, 20, 23, 280, 297, 307, 1167 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємства «Макіїввугілля» про захист честі і ділової репутації, стягнення компенсації моральної шкоди в сумі 100000 грн., відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.А. Єжов