Ухвала суду № 36191285, 19.12.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Міцнея В.Ф., Височанської Н.К.

секретаря Лисак О.А.

за участю: представника позивача - Бацей Т.М.

представників відповідача: ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору і договору іпотеки таким, що припинили свою дію, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що згідно укладеного договору № CVVWGA 00000017 від 04.04.2007 року ОСОБА_4 отримала кредит урозмірі 100125,00 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.04.2017 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем 04.04.2007 року укладено договір іпотеки № CVVWGA 00000017, згідно умов якого ОСОБА_4 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 74,70 м.кв., який розташований АДРЕСА_1, і належить їй на праві власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 112500 гривень.

_____________

№ 22ц-1646/2013 р. Головуючий у І інстанції Кириляк А.Ю.

Категорія: 19/27 Суддя-доповідач Владичан А.І.

В порушення норм закону та умов кредитного договору ОСОБА_4 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, і станом на 01.06. 2012 року має заборгованість в розмірі 58754,18 гривень. ПАТ КБ «Приватбанк» просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на будинок загальною площею 74,70 м.кв., та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу іпотеки, а також виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, розташованому за вказаною адресою зі зняттям їх з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку та стягнути з ОСОБА_4 судовий збір.

ОСОБА_4 31.07.2012 року звернулася в суд із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору та договору іпотеки такими, що припинили свою дію. В якому вказувала, що вона згідно кредитного договору отримала кредит в сумі 90000 гривень на придбання автомобіля.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_4 надала в іпотеку нерухоме майно, яке належить їй на праві власності, вартістю 181912,00 гривень.

У травні 2007 року, тобто через місяць після одержання кредиту, з нею стався нещасний випадок на виробництві. Після освідчення у Чернівецькому центрі медико-соціальних експертиз їй було встановлено другу групу інвалідності .

На момент нещасного випадку між нею та Закритим Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» діяли два договори особистого страхування, а саме № CVVWLK00000024 від 22.08.2006 року та № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року, які укладенні з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № CVVWLK00000024 від 22.08.2006 року на суму 60060 грн. та № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року на суму 90000 грн.

Згідно з п. 3.4.2. Договорів особистого страхування , у разі настання страхового випадку та встановлення Застрахованій особі інвалідності 2-ї тій їй виплачується 75% страхової суми.

Згідно страхового акту № L-900 від 10.10.2009 року визнано настання страхового випадку по договору особистого страхування CVVWLK00000024 від 22.08.2006 року і встановлено розмір страхового відшкодування , яке підлягає виплаті Вигодонабувачеві у сумі 45045,00 грн.. страховим актом № L-901 від 10.10.2009 року визнано настання страхового випадку по договору особистого страхування № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року і встановлено розмір страхового шкодування, яке підлягає виплаті в сумі 67500,00 грн.. Таким чином загальна сума страхової виплати складала 112545,00 грн..

Згідно довідки про рух коштів, надано їй відповідачем кошти в сумі 45045.00 грн. та 67500.00 грн. заховані на рахунок НОМЕР_1, який у відповідності з п. 7.2 кредитного договору CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року відкритий для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсотках, винагороді та інших платежах.

З загальної суми 112545,00 грн. їй на руки повернуто 10 000 грн., як залишок після погашення заборгованості по кредиту. 102545,00 грн. повинні були бути направлені на погашення заборгованості по Кредитному договору. Однак в розрахунку заборгованості станом на 01.06.2012 року ця сума ніяк не відображена і куди вона ділася не зрозуміло.

ПАТ КБ «Приватбанком» була збільшена процентна ставка з 15.12% до 26.88% річних.

Будучи незгідною з підвищенням відсоткової ставки звернулася до суду позовною заявою про визнання недійсним збільшення відсоткової ставки 15.12% до 26.88% за кредитним договором № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року.

Рішенням Вижницького районного суду від 08.06.2010 року в цій частині позов задоволено. Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 18 серпня 2010 року рішення Вижницького районного суду залишено без змін.

Згідно з повідомленням ПАТ КБ «Приватбанк» від 15.10.2010 року за № 215-10 на підставі рішення Вижницького районного суду зроблено перерахунок відсотків по її кредитному договору. Перераховані кошти в сумі 15174.32 грн. повернуті на її рахунок. В той же час в наданому до позовної заяви розрахунку заборгованості станом на 01.06.2012 року ця сума також ніяк не відображена.

За період з 02.10.2009 року по 20.07.2010 року нею було сплачено 12000.00 грн. в рахунок погашення суми кредиту, відсотків та інших платежів, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Таким чином, станом з 02.10.2009 року по 20.07.2010 року, з урахуванням страхової суми в розмірі 102545 грн., повернення зайво сплачених відсотків в сумі 15174.32 грн. та 12000.00 грн. сплачених нею особисто в рахунок погашення кредиту на рахунок НОМЕР_1 надійшло 129719.32 грн., що на її думку є достатнім для дострокового погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів.

23.12.2010 року ОСОБА_4 звернулася з письмовою заявою до Вижницького відділення ПАТ «ПриватБанк» про надання їй розширеного кредитного календаря з відображенням всіх операції по руху коштів за кредитним договором № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року. Листом від 06.01.2011 року їй було повідомлено, що послуги з надання документів за кредитними договорами є платними. Вартість виписки про розподіл коштів складає 500 грн. Посилалася, що являється інвалідом 2-ї групи, і тому неспроможна внести 500 грн., що складає більше половини пенсії, для отримання виписки.

29.01.2011 року ОСОБА_4 звернулася до банку із заявою про реструктуризацію заборгованості по кредиту.

Згідно повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» від 10.02.2011 року було вказано, що заборгованість кредитним договором № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року повністю погашена.

Вважала, що у зв'язку з виконанням умов кредитного договору, що стверджується довідкою ПАТ «ПриватБанк» про рух коштів № 246-10 від 24.10.2009 року, повідомленням ПАТ «ПриватБанк» від 15.10.2010 року за 215-10, розрахунком заборгованості від 01.06.2012 року, які стверджують надходження в рахунок погашення заборгованості коштів в сумі 129719.32 грн. та повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» від 10.02.2011 року про повне погашення заборгованості за кредитним договором № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року , що дія цього Кредитного договору та Договору іпотеки підлягають припиненню. Просила визнати Кредитний договір № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року про надання позики в сумі 90000.00 грн., який укладений між Публічним Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» та нею, ОСОБА_4, таким, що припинив свою дію у зв'язку з виконання зобов'язань передбачених Договором. Визнати Договір іпотеки від 04 квітня 2007 року про надання в іпотеку житлового будинку загальною площею 74.70, розташованого в АДРЕСА_1 таким, що припинив свою дію у зв'язку з виконання зобов'язань передбачених кредитним договором № CVVWLK00000017 від 04.04.2007 року з зняттям обтяження на предмет іпотеки, також просила стягнути судові витрати.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVVWGA00000017 від 04.04.2007 року в розмірі 58754,18 гривень звернуто стягнення на будинок загальною площею 74,70 м. кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Зобов'язано виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, та стягнуто судові витрати.

В зустрічному позові ОСОБА_4 до ПАТ КБ "Приватбанк", про захист прав споживачів та визнання кредитного договору і договору іпотеки таким,що припинили свою дію, -відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що незаконність та необґрунтованість рішення полягає в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та порушенні судом норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» в задоволенні позовних вимог, а її позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Ст. 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того 04.04.2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний догвір, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 100125, 00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.04.2017 року.

Колегією суддів встановлено, що в мотивувальній частині рішення судом першої інстанції було допущено помилку стосовно розміру кредиту отриманого ОСОБА_4 замість суми 90 000 гривень на придбання автомобіля, вказана сума разом із отриманням платежу у розмірі 10125 гривень на сплату страхових платежів. Але як вбачається з матеріалів справи, всі розрахунки були зроблені на підставі суми в розмірі 90 000 гривень, тому підстав для скасування рішення з цього приводу немає.

ОСОБА_4 належним чином зобов'язання не виконала і у зв'язку з чим, станом на 01.06.2012 року заборгованість становить 58754,18 гривень , в тому числі 35408,01 гривень - заборгованість за кредитом, 13356,25 - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3780,00 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом, 6209,92 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем 04.04.2007 року укладено договір іпотеки, згідно умов якого вона надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 74,70 м. кв, який розташований АДРЕСА_1 і належить їй на праві власності, який належить їй на праві приватної власності.

Частиною 1 ст. 589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пункту 1 Договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя, в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору, одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку майна.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у вимозі щодо звернення стягнення на земельну ділянку позивачу необхідно відмовити, оскільки в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, що дана земельна ділянка, яка розташована АДРЕСА_1 перебуває у власності відповідача ОСОБА_4

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.40 Закону України „ Про іпотеку", ч.3 ст.109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців за винятком наймача та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок чи житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо виселення з житлового будинку лише ОСОБА_4, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відсутні будь-які докази на підтвердження того, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані інші особи.

Щодо вимоги про зняття відповідача та членів її сім'ї чи інших осіб з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку, то судом вірно встановлено, що вона є зайвою, оскільки факт виселення є підставою для зняття відповідача з реєстрації в примусовому порядку, тому не підлягає до задоволення.

Відносно позовних вимог ОСОБА_4 то суд правомірно відмовив у їх задоволенні, оскільки між сторонами був укладений кредитний договір і відповідно висновку судової економічної експертизи сума заборгованості станом на 24.04.2013 року по кредитному договору становить: сума основного боргу - 38288,45 грн.; в тому числі простроченого основного боргу - 33314,50 гривень; сума прострочених відсотків - 15093,91 грн.; сума підвищеної відсоткової ставки - 12589,42 грн.; сума пені - 28845,09 грн.; сума простроченої комісії - 5940,00 грн. , даний факт підтверджується і показами спеціаліста ОСОБА_7, яка була допитана в судовому засіданні і вказувала на те, що висновок відповідає вимогам чинного законодавства та складений відповідно до наданих сторонами документів.

Згідно ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов кредитного договору та вимог закону.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .

Згідно п.5.1. кредитного договору передбачено,що кредитний договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором . Оскільки умови кредитного договору не виконанні ,що підтверджується розрахунком заборгованості та іншими матеріалами справи, визнання кредитного договору таким, що припинив свою дію є неможливим.

Посилання апелянта на те, що висновки суду першої інстанції про наявну заборгованість по кредитному договору є невірними, спростовується матеріалами цивільної справи і не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Тому договір іпотеки також не може бути визнано таким, що припинив свою дію, оскільки відповідно до п.30 договору іпотеки, термін дії договору - до повного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для того, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

В И РІ Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: