Ухвала суду № 36185119, 19.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10526/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

19 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання протиправним нормативно-правового акта та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, в якому просила суд:

- зобов'язати Міністерство екології та природних ресурсів України прийняти рішення, яким визнати Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 N 171, зареєстровану в Міністерстві юстиції України від 05.051998 року за № 285/2725 (у редакції наказу Мінприроди 04.04.2007 N 149), зареєстровану в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 року за № 422/13689 такою, що не підлягає застосуванню;

- зобов'язати Міністерство екології та природних ресурсів України прийняти рішення, яким визнати Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 N 171, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.051998 року за № 285/2725 (у редакції наказу Мінприроди 04.04.2007 N 149), зареєстровану в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 року за № 422/13689 такою, що суперечить Конституції України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року задоволено клопотання відповідача та залишено адміністративний позов без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустила встановлений строк на звернення до суду без поважних причин.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Початок строку на звернення до суду - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору по суті є оскарження нормативно-правового акта, а саме Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 N 171.

Колегія суддів звертає увагу, що строк оскарження нормативно-правового акта починається з дня опублікування акта.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуваний наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997 "Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за № 285/2725 був офіційно оприлюднений 21.05.1998 в Офіційному віснику України (№ 18 за 1998 рік).

Таким чином, позивач мала можливість ознайомитися з оскаржуваним актом з моменту його опублікування, тобто остання мала можливість дізнатися про порушення своїх прав у 1998 році.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до суду з даним позовом лише в липні 2013 року.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З аналізу наведеної норми вбачається, що необхідною умовою для поновлення строку на звернення до суду є поважність причин його пропуску.

Колегія суддів зазначає, що в Україні законодавчо закріплені й діють інститут надання правової допомоги (у тому числі безоплатної), та інститут процесуального представництва інтересів особи. Крім того, усі закони, підзаконні нормативно-правові акти, судові рішення, є доступними для ознайомлення усіма громадянами, і можливість людини дізнатися про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання цієї людини. Відповідно до ст. 6 КАС України, право на судовий захист гарантується кожному. Особа, право, свобода чи інтерес якої порушуються, не визнаються чи оспорюються, має право на звернення до суду за їх захистом чи поновленням.

Таким чином, посилання апелянта на ту обставину, що про порушення оскаржуваним нормативно-правовим актом її прав, остання дізналася в квітні 2013 року після придбання земельної ділянки не заслуговують на увагу та не спростовують ту обставину, що про можливість порушення спірним нормативно-правовим актом її прав, остання могла дізнатися після офіційного опублікування наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997 "Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", оскільки позивач є суб'єктом правовідносин, у яких міг бути застосований цей акт.

Виходячи з наданого позивачем обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду, колегія суддів зазначає, що зазначені нею обставини не можуть вважатися поважними причинами, зважаючи також і на той факт, що пропуск такого строку є значним, а тому рішення суду першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду є законним та обґрунтованим.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 56, 60, 99, 197, 199, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.О. Беспалов

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Беспалов О.О.