Постанова № 36184791, 10.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2013 року справа № 826/10898/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про скасування податкові повідомлення-рішення від 18.06.2013 року

№ 0003592220 та № 0003602220, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкові повідомлення-рішення від 18.06.2013 року № 0003592220 та № 0003602220.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між позивачем та ТОВ «Віндстейт» укладені договори підряду від 18.04.2012 року, 19.04.2012 року, 26.06.2012 року та 02.07.2012 року. Як зазначає позивач, будівельно-монтажні роботи по всім договорам були належним чином виконанні ТОВ «Віндстейт» та прийняті ТОВ «Енергосервіс». Сторонами складені та підписані всі первинні документи, які підтверджують факт виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, а саме: довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2Б та податкові накладні. Оплата послуг по договорам здійснювалася в безготівковій формі. Зазначені документи були надані відповідачу під час проведення документальної перевірки. Контрагент ТОВ «Віндстейт» на момент здійснення господарських операцій, зафіксованих в договорах, не мало ознак фіктивності та було діючим підприємством. Позивач зазначає, що під час проведення перевірки відповідачем не доведено факт відсутності виконаних робіт, які були обумовлені договорами.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву (т.1 а.с.80), в яких зазначив, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Енергосервіс» перевіряючим встановлено придбання послуг по виконанню підрядних робіт у ТОВ «Віндстейт», по якому актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.02.2013 року № 718/22-8/37884410 встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Віндстейт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.12.2012 року. В акті зазначено, що у підприємства відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ. За результатами проведення документальної перевірки не підтверджено реальність поставки послуг від ТОВ «Віндстейт» на користь позивача. Отже, на думку представника відповідача, фактично контрагентами позивача проводились безтоварні операції, спрямовані на мінімізацію податкових зобов'язань контрагентам-покупцям.

Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс» відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс», зареєстровано як юридична особа Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 01.03.2004 року, ідентифікаційний код юридичної особи 32771803, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою АА № 628348 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, в якому зазначено, що до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема будівництво житлових і нежитлових будівель, ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, електромонтажні роботи. (т.1 а.с.76-77)

На час розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 13.04.2004 року (індивідуальний податковий номер - 327718026536), номер свідоцтва платника ПДВ - 35619171, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість та даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

П.86.3 ст.86 названого Кодексу, акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства, відповідно до постанови слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві від 18.04.2013 року про призначення позапланової перевірки по кримінальному провадженню № 12012110000000565 за ознаками кримінального правопорушення ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України, наказу від 21.05.2013 року № 1072 щодо проведення позапланової виїзної перевірки та направлення на перевірку від 22.05.2013 року № 1125, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Віндстейт». За наслідками перевірки було складено акт від 04.06.2013 року № 1/22-221-32771803. (т.1 а.с.57-71, 85-86, 119-121)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено, що в липні та серпні 2012 року позивачем придбано у ТОВ «Віндстейт» послуги на загальну суму 124 555,00грн., у тому числі ПДВ - 24 911,00грн. на підставі договорів підряду № 19/04-12 від 19.04.2012 року, № 18/04-12 від 18.04.2012 року, № 26/06-12 від 26.06.2012 року та № 02/07-12 від 02.07.2012 року.

Для роботи відповідачем був використаний акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.02.2013 року № 718/22-8/37884410 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Віндстейт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.12.2012 року, згідно якого встановлено, що ТОВ «Віндстейт» є «транзитером» і існує можливість того, що податковий кредит був сформований для «вигодонабувачів» та відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ «Віндстейт» по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників у березні-серпні 2012 року та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємства-покупцям в розумінні ст.ст.22, 185 Податкового кодексу України. Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Перевіряючи ДПІ у Печерському районі м. Києва прийшли до висновку, що правочини укладені ТОВ «Віндстейт» з підприємствами покупцями здійсненні без мети настання реальних наслідків та відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Таким чином, задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит за квітень-серпень 2012 року зменшено до 0грн. (т.1 а.с.122-135)

Відповідачем у висновках акту перевірки позивача зазначено, що перевіркою встановлено порушення ведення податкового обліку з порушеннями встановлено порядку, а саме:

п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 26 157,00грн. за 3 квартал 2012 року;

п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 24 911,00грн., в т.ч. за липень 2012 року 10 616,00грн. та за серпень 2012 року в сумі 14 295,00грн.

Відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.п.2.1 «б» р.ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2135/22447, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У цьому випадку відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формами згідно з додатками за наслідками перевірок (форма «Р» та «П»). (п.п.2.2 р.ІІ названого Порядку)

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 18.06.2013 року № 0003592220 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 31 139,00грн. з якої основний платіж 24 911,00грн. та штрафна санкція у розмірі 6 228,00грн. та № 0003602220 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 32 696,00грн. з якої основний платіж 26 157,00грн. та штрафна санкція у розмірі 6 539,00грн. (т.1 а.с.10-11)

Спір виник через висновки податкового органу про те, що договори підряду від 18.04.2012 року, 19.04.2012 року, 26.06.2012 року та 02.07.2012 року є нікчемними, оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення валових витрат у розмірі 124 555,00грн. та податкового кредиту у розмірі 24 911,00грн. при відсутності фактичного постачання товарів (послуг).

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Енергосервіс» та ТОВ «Віндстейт», мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарських операцій (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Цивільні відносини у сфері підряду регулюються вимогами Цивільного кодексу України, а саме главою 61 «Підряд».

Відповідно до ст.ст.837, 838 цього кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Віндстейт» (Підрядник) укладені договори на виконання підрядних робіт:

№ 18/04-12 від 18.04.2012 року, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати роботи технічне обслуговування силового обладнання в дитячих навчальних закладах Управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, згідно погодженої кошторисної документації. Договірна ціна робіт складає 30 396,00грн. у т.ч. ПДВ 5 066,00грн. (т.1 а.с.12-14);

№ 19/04-12 від 19.04.2012 року, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати роботи технічне обслуговування силового обладнання в школах Управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, згідно погодженої кошторисної документації. Договірна ціна робіт складає 33 300,00грн. у т.ч. ПДВ 5 550,00грн. (т.1 а.с.22-24);

№ 26/06-12 від 26.06.2012 року, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати роботи технічне обслуговування внутрішньої тепломережі (теплолічильники) в закладах освіти Дніпровського району в місті Києві. Договірна ціна робіт складає 45 360,00грн. у т.ч. ПДВ 7 560,00грн. (т.1 а.с.32-34);

№ 02/07-12 від 02.07.2012 року, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати роботи повірка вузлів обліку теплової енергії в закладах освіти Дніпровського району в місті Києві. Договірна ціна робіт складає 40 410,00грн. у т.ч. ПДВ 6 735,00грн. (т.1 а.с.40-42)

Умови вищевказаних договорів є аналогічними. Так, відповідно до п.3.1 вказаних договорів, вони набувають чинності з моменту підписання і діють до 31.12.2012 року, а в частині взаєморозрахунків до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань. Згідно п.4.1 договорів, замовник до початку робіт перераховує Підряднику на його поточний рахунок грошові кошти в розмірі 100%. Підрядник виконує роботи у відповідності із проектною документацією, будівельними нормами та правилами. (п.5.1 договорів) В п.6.1 договорів зазначено, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється Підрядником та Замовником шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт уповноваженими представниками сторін з урахуванням умов передбачених цими договорами.

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договори підписані директорами ТОВ «Енергосервіс» і ТОВ «Віндстейт» та скріплені печатками.

На виконання умов договорів сторонами підписані:

по договору № 18/04-12 від 18.04.2012 року договірна ціна, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, локальний кошторис № 2-1-1 в поточних цінах станом на 18.04.2012 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за липень 2012 року за формою КБ-3 за технічне обслуговування силового обладнання, апаратура низьковольтна електрична, в дитячих навчальних закладах Управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на загальну суму 30 396,00грн. у т.ч. ПДВ 5 066,00грн.; акт № 01 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 року з переліком найменування робіт та витрат на загальну суму 30 396,00грн. (т.1 а.с.15-20) Підприємством контрагентом ТОВ «Віндстейт» позивачу виписана податкова накладна № 586 від 26.07.2012 року на технічне обслуговування силового обладнання на загальну суму 30 396,00грн. у т.ч. ПДВ 5 066,00грн. (т.1 а.с.21, т.2 а.с.93-99);

по договору № 19/04-12 від 19.04.2012 року договірна ціна, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, локальний кошторис № 2-1-1 в поточних цінах станом на 19.04.2012 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за липень 2012 року за формою КБ-3 за технічне обслуговування силового обладнання в школах Управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на загальну суму 33 300,00грн. у т.ч. ПДВ 5 550,00грн.; акт № 01 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 року з переліком найменування робіт та витрат на загальну суму 33 300,00грн. (т.1 а.с.25-30) Підприємством контрагентом ТОВ «Віндстейт» позивачу виписана податкова накладна № 612 від 27.07.2012 року на технічне обслуговування силового обладнання на загальну суму 33 300,00грн. у т.ч. ПДВ 5 550,00грн. (т.1 а.с.31, т.2 а.с.100-106);

по договору № 26/06-12 від 26.06.2012 року акт № 01 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2012 року за технічне обслуговування внутрішньої тепломережі (теплолічильники) в закладах освіти Дніпровського району у місті Києві на загальну суму 45 360,00грн. у т.ч. ПДВ 7 560,00грн., з переліком закладів освіти, в якому зазначено назва закладу, кількість та адреса. (т.1 а.с.35-38) Підприємством контрагентом ТОВ «Віндстейт» позивачу виписана податкова накладна № 462 від 21.08.2012 року на технічне обслуговування внутрішньої тепломережі на загальну суму 45 360,00грн. у т.ч. ПДВ 7 560,00грн. (т.1 а.с.39);

по договору № 02/07-12 від 02.07.2012 року договірні ціни, зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва, локальні кошториси № 2-1-1 в поточних цінах станом на 02.07.2012 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за серпень 2012 року за формою КБ-3 за послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури (послуги з повірки вузлів обліку теплової енергії) на загальну суму 33 093,60грн. у т.ч. ПДВ 5 515,60грн.; акт № 01 від 31.08.2012 року приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року з переліком найменування робіт, витрат та адреси об'єктів на загальну суму 33 093,60грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за серпень 2012 року за формою КБ-3 за налагоджувальні роботи на загальну суму 7 316,40грн. у т.ч. ПДВ 1 219,40грн.; акт № 02 від 31.08.2012 року приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року з переліком найменування робіт, витрат та адреси об'єктів на загальну суму 7 316,40грн. Також підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт по договору № 02/07-12 від 02.07.2012 року за серпень 2012 року в якому зазначено, що у серпні 2012 року всього виконано робіт на суму 40 410,00грн. у т.ч. ПДВ 6 735,00грн. (т.1 а.с.43-55) Підприємством контрагентом ТОВ «Віндстейт» позивачу виписана податкова накладна № 722 від 31.08.2012 року на повірку вузлів обліку теплової енергії на загальну суму 40 410,00грн. у т.ч. ПДВ 6 735,00грн. (т.1 а.с.56, т.2 а.с.79-92)

Розрахунок між названими суб'єктами господарювання за підрядні роботи проводилися у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надані платіжні доручення: № 239 від 06.08.2012 року на суму 30396,00грн. оплата згідно договору № 18/04-12 від 18.04.2012 року, № 240 від 07.08.2012 року на суму 33 300,00грн. оплата згідно договору № 19/04-12 від 19.04.2012 року, № 270 від 21.08.2012 року на суму 45 360,00грн. оплата згідно договору № 26/06-12 від 26.06.2012 року, № 286 від 31.08.2012 року на суму 40 410,00грн. оплата згідно договору № 02/07-12 від 02.07.2012 року. (т.2 а.с.43-46)

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ «Енергосервіс» здійснює діяльність, зокрема будівництво житлових і нежитлових будівель, ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, електромонтажні роботи.

В матеріалах справи наявні копії договорів, за умовами яких позивач є Виконавцем укладених з Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державною адміністрацією № 90 від 26.06.2012 року на послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури (послуги з повірки вузлів обліку теплової енергії), на виконання якого сторонами підписані довідка зведення витрат, договірні ціни на вказані послуги, зведені кошторисні розрахунки вартості, дефектні акти, локальні кошториси, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3. Договір № 89 від 18.04.201 року укладений з Управлінням освіти Солом'янської районної в місті Києві державною адміністрацією на технічне обслуговування силового обладнання, апаратура низьковольтна електрична, в дитячих навчальних закладах, на виконання якого сторонами підписані договірні ціни на вказані послуги, зведені кошторисні розрахунки вартості, локальні кошториси, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3. Договір № 88 від 26.06.201 року укладений з Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державною адміністрацією на технічне обслуговування внутрішньої тепломережі (теплолічильники) в закладах освіти, на виконання якого сторонами підписані договірна ціна на вказані послуги, зведений кошторисний розрахунок вартості, локальний кошторис, акти приймання виконаних будівельних робіт за кожним об'єктом виконаних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3. (т.1 а.с.163-250, т.2 а.с.1-17) Позивачем на вказані послуги виписані податкові накладні замовникам за вказаними договорами. Оплата за договорами здійснювалася Замовниками шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача про що свідчать банківські виписки які наявні в матеріалах справи. (т.2 а.с.18-23, 47-56)

Із складеної зазначеними сторонами договірної ціни вбачається, що вартість робіт за вказаними договорами є більшою, ніж становить за договорами позивача з ТОВ «Віндстейт».

Із вищезазначеного вбачається, що послуги по виконанню будівельних робіт отримані від ТОВ «Віндстейт» було реалізовано тертім особам, у зв'язку з чим позивачем отримано доход.

З наведеного слідує, що господарські операції між ТОВ «Енергосервіс» та ТОВ «Віндстейт» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

За правилами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У свою чергу в акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших первинних документів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.02.2013 року щодо перевірки ТОВ «Віндстейт» яким встановлено, що господарські операції поставки товарів та послуг цьому підприємству не підтверджується, отже вони є нікчемними, оскільки вказаний документ не позбавляє юридичного значення складених ТОВ «Віндстейт» первинних документів.

Відповідач також не надав суду доказів, які б свідчили, що ТОВ «Віндстейт» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не здійснювало фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Суд зазначає, що відповідно наданого відповідачем до матеріалів справи договору на співробітництво № 13-10/11-пш від 14.10.2011 року, згідно якого ТОВ «Віндстейт» отримав від ТОВ «Київ Бізнес Ріелті» в тимчасове спільне користування частину приміщення за адресою м. Київ, вул. Шота Руставелі, 31-Б. (т.1 а.с.157)

ТОВ «Віндстей» отримав ліцензію № 596713 видану Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, зі строком дії з 08.11.2011 року по 08.11.2014 року. (т.1 а.с.161)

Стосовно висновків акта перевірки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та підприємством-контрагентом, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено ним без використання наданих законодавством повноважень, щодо встановлення суб'єктивної сторони намірів сторін, тобто умислу. Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними правочинів, укладених в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Віндстейт» був зареєстрований як юридична особа, про що свідчить наявні у матеріалах справи статутні документи підприємства, а саме Статут товариства зареєстрованого 13.10.2011 року, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про реєстрацію ТОВ «Віндстейт», довідка АА № 392690 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. (т.1 а.с.145-156)

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших первинних документів, а також використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, висновок акту перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є помилковим, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з податку на додану вартість, позивач за липень та серпень 2012 року відобразив в складі податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Віндстейт», у зв'язку з придбанням у нього послуг. (т.2 а.с.28-42)

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичного надання будівельних послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, довідки про договірну ціну, акти приймання виконаних будівельних робіт, локальні кошториси, зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва, податкові накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних кількісних одиницях, вартості, найменування та дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд бере до уваги, що перевіряючим податкового органу під час дослідження податкових накладних, виписаних ТОВ «Віндстейт» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 Податкового кодексу України, або інші недоліки в їх оформлені.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент складання податкових накладних, липень та серпень 2012 року, контрагент позивача - ТОВ «Віндстейт» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (індивідуальний податковий номер -378844126552, номер свідоцтва платника ПДВ - 200036073, видане 16.03.2012 року), що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua), свідоцтво анульовано 25.04.2013 року за ініціативою податкового органу, а тому зазначене підприємство мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг. (т.1 а.с.158)

В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит в період липень та серпень 2012 року, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Крім того, як вбачається із акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.02.2013 року, ТОВ «Віндстейт» за липень та серпень 2012 року відобразило в складі податкових зобов'язань суми податку на додану вартість 10 616,00грн. та 14 295,00грн. відповідно, на підставі виписаних податкових накладних на адресу позивача, у зв'язку з наданням будівельних послуг.

Враховуючи викладене, на думку суду, ТОВ «Енергосервіс» правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Віндстейт», а висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, тому, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.06.2013 року №0003592220 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про відсутність реальності господарських операцій по виконанню підрядних робіт згідно договорів від 18.04.2012 року, 19.04.2012 року, 26.06.2012 року та від 02.07.2012 року не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Енергосервіс».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс» - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.06.2013 року № 0003592220 яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 31 139,00грн. з якої основний платіж 24 911,00грн. та штрафна санкція у розмірі 6 228,00грн. та № 0003602220 яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 32 696,00грн. з якої основний платіж 26 157,00грн. та штрафна санкція у розмірі 6 539,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 638 гривні 35 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова