Постанова № 36184441, 25.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2013 року справа № 826/15565/13-а

о 17 год. 06 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

при секретарі судового засідання Боронило К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна

компанія «Центренергобуд»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління

Міндоходів у м. Києві

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити

певні дії,

за участю представників сторін:

від позивача Яременко В.Д.,

від відповідача Мельник А.А., -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 4074/10/26-56-18-04-05 від 20.09.2013 року про відмову у прийнятті декларації позивача за серпень 2013 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 19.09.2013 року позивачем подано електронним зв'язком податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року та отримало від відповідача оскаржуване рішення про відмову в прийнятті податкової декларації із мотивуванням про помилку - недостовірний обов'язковий реквізит місцезнаходження платник податків, що свідчить про відсутність за місцезнаходженням підприємства позивача. Проте, зазначає позивач, в податковій декларації вказано вірно юридичну та фактичну адресу - 04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд.27-А, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Позивач наголошує, що товариство знаходиться за вказаною адресою.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву (а.с.38), в яких зазначив, що при заповненні в податковій декларації графи «податкова адреса» слід зазначити податкову адресу, яка є достовірною та відповідає даним ЄДР і фактичному місцезнаходженню. Так, до відповідача у відповідь на запит № 63 про встановлення місця знаходження суб'єкта підприємницької діяльності, що ухиляється від сплати податків від 20.09.2013 року, від слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшла службова записка №350/26-56-07-03 від 07.10.2013 року в якій зазначено, що за результатами проведення заходів спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження позивача, позитивного результату отримано не було. Фактичне місцезнаходження TOB «ВБК «Центренергобуд» на даний час не відоме. Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що відповідно до п.48.7 ст.48 та п.49.15 ст.49 Податкового кодексу України податкова звітність вважається не поданою.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВБК «Центренергобуд» відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд», зареєстровано як юридична особа Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 15.05.2006 року за № 10711070009005444, ідентифікаційний код юридичної особи 34294252, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.10-18)

Позивачем 19.09.2013 року направлено до ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року з додатками № 1, № 5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2013 року, які прийняті останнім та зареєстровані за № 9058569093 і № 9058569093, про що свідчать квитанції № 2 від 19.09.2013 року. (а.с.19-30)

Згідно п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до приписів п.46.1 ст.46 зазначеного кодексу, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. (п.46.5 ст.46 Податкового кодексу України)

Керуючись приписами п.п.48.1 - 48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В п.п.49.1, 49.3, 49.4 ст.49 цього кодексу, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із способів, зокрема, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Підпунктом 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Відтак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач 20.09.2013 року надіслав на адресу позивача письмове повідомлення № 4074/10/26-56-18-04-05 про відмову у прийнятті податкової декларації, в якому зазначив, що податкова декларація з податку на додану вартість позивача за серпень 2013 року складена з порушенням норм п.48.3 ст.48 та п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України, а саме останнім зазначено недостовірний обов'язковий реквізит «місце знаходження платника податків», що свідчить про відсутність за місцезнаходженням підприємства. (а.с.32)

Судом у ході розгляду справи встановлено, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року зазначена податкова адреса: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд.27-А. (а.с.25)

Водночас, в Статуті позивача, в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи, в виписці та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.11.2013 року зазначена адреса місцезнаходження юридичної особи ТОВ «ВБК «Центренергобуд»: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд.27-А, саме така яка вказана позивачем в податковій декларації. Будь-які інші відомості щодо припинення або перереєстрації товариства в зазначених статутних документах, відсутні. (а.с.74)

Суд зауважує, що відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст.1 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон № 755), місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - документ, що містить відомості про юридичну особу або її відокремлені підрозділи, або фізичну особу - підприємця, визначені цим Законом, і використовується для їх ідентифікації під час провадження господарської діяльності та відкриття рахунку в банку.

Відповідно до ч.12, 14 ст.19 Закону № 755, у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. Якщо державному реєстратору повернуто поштового відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

У зв'язку з цим, ДПІ було винесено повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням форми № 18-ОПП за № 2407/9/26-56-18-05-20 від 24.09.2013 року з додатком, а саме рішення про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф.№18-ОПП від 23.09.2013 року за № 38/26-56-18-05. (а.с.46)

Отже, доказів про направлення вказаного повідомлення до державного реєстратора та внесення останнім відомостей про відсутність - ТОВ «ВБК «Центренергобуд» юридичної особи за своїм місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, до матеріалів справи представником відповідача не надано.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи сторонами доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, сторонами не надавалися.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин та як підтверджено матеріалами справи, податкова декларація подана позивачем із зазначенням адреси, яка відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Відповідачем всупереч ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність відмови у прийнятті податкової декларації поданої позивачем з підстав наявності недостовірного обов'язкового реквізиту «місцезнаходження платника податків», тому висновок податкового органу про помилку в податковій звітності є необґрунтованим, не підтвердженим належними та допустимими доказами, а рішення відповідача № 4074/10/26-56-18-04-05 від 20.09.2013 року про відмову у прийнятті декларації позивача за серпень 2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд бере до уваги, що керуючись приписами п.49.12, 49.13 ст.49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовна заява ТОВ «ВБК «Центренергобуд» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 4074/10/26-56-18-04-05 від 20.09.2013 року про відмову у прийнятті декларації позивача за серпень 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 гривні 41 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 25 листопада 2013 року.

Постанову у повному обсязі складено 02 грудня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова