Постанова № 36183960, 11.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2013 р. Справа №801/9935/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у сумі 1288,80 грн.

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 1288,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачуються своєчасно та в повному обсязі внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 3 та 4 квартали 2010 року, що призвело до утворення заборгованості в сумі 1288,80 грн., яку позивач просить стягнути примусово.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, місце та час судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка (а.с.23), надав клопотання про розгляд справи без участі представника (а.с.28).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, місце та час судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.24), але конверт повернувся на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. N 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування станом на 2010 рік були визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV (далі - Закон №1058) із відповідними змінами та доповненнями.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2461-VI від 08.07.10 р. було внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV, у тому числі до п.8 розділу ХV Прикінцеві положення.

Розділом другим Закону № 2461 передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня опублікування.

Закон № 2461 був опублікований у офіційному виданні 17.07.2010 року - "Голос України" № 131 від 17.07.2010 року.

Відповідно до п.п. 4 п.8 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV зі змінами та доповненнями у редакції Закону № 2462-VI від 08.07.10 р., до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Статтею 1 Закону № 1058 передбачено, що мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до п.1 ст.18 Закону № 1058 розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з п.2 ст.4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997, № 400/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин) на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Згідно з п.2 ст.4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997, № 400/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин) на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Відповідно до ст.20 Закону №1058 платники страхових внесків, у тому числі ті, які обрали спрощений спосіб оподаткування, зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для зазначеної категорії платників є квартал.

З матеріалів справи вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в 2010 році здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, про що свідчить корінець свідоцтва (а.с.37).

Матеріали справи свідчать про те, що 15.08.2011 року позивачем було складено акт №653, відповідно до якого встановлено, що відповідачем не було надано до органів Пенсійного фонду звіт про суми нарахованого прибутку застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік (а.с.8).

Відповідно до протоколу №1 " Про обмін інформацією між Пенсійним фондом України та Державною податковою адміністрацією України" від 06.07.2006 року (а.с.10) фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснював діяльність в 3 кварталі 2010 року шляхом єдиного податку, ставка якого складала -200грн. щомісячно.

Відповідно до ст.53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" № 2154-VI від 27.04.10 р. мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 липня 2010 р. встановлена у розмірі 888 грн., з 01 жовтня 2010 р. у розмірі 907 грн. , з 1 грудня 2010 року - 922грн.

Таким чином, суд зазначає, що за липень - вересень 2010 року мінімальний розмір страхових внесків щомісяця складає - 294,82 грн. (888 грн. х 33,2%), за жовтень - листопад 2010 року щомісяця - 301,12грн. (907 грн. х 33,2%), за грудень 2010 року - 306,10грн. (922 грн. х 33,2%), тобто на загальну суму 1792,80грн.

Отже, враховуючи частину єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, сума страхових внесків, яка мала бути сплачена відповідачем в 3-4 кварталах 2010 року дорівнює 1288,80 грн. (1792,80 грн. - 504,00 грн. (84,00 грн. х 6)).

Відповідно до ч.2, 3 ст.106 Закону №1058, суми страхових внесків, своєчасно не нарахованих або не сплачених страхувальниками у відповідні строки, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою).

Відповідно до п.5,6 п.7 Розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення "Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування "N 2464-VI від 08.07.2010р., який набрав чинності з 01.01.2011р. стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною 4 статті 25 Закону 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

На підставі зазначеного вище, Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 була сформована вимога про сплату боргу 862 від 01.02.2011 року.

До теперішнього часу сума заборгованості відповідачем не сплачена, наявність та її розмір підтверджується карткою особового рахунку відповідача (а.с.41-42).

Таким чином, відповідач має заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за звітний період 3 та 4 квартал 2010 року у розмірі 1288,80грн.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач не надав суду заперечення на позов або доказів погашення заборгованості зі сплати страхових внесків.

Згідно з абзацами 9-10 частини 4 статті 25 Закону України №2464 (в редакції зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04.07.2013 р. №406) у разі несплати недоїмки орган доходів і зборів має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

При цьому, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №406 передбачено, що процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом.

Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи".

Органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Таким чином, враховуючи, що у розглядуваній справі процедура адміністрування єдиного внеску була розпочата органом Пенсійного фонду України, позивач у справі є належним.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дм. Ульянова 10; код ЄДРПОУ 22300458) заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 3 та 4 квартали 2010 року у розмірі 1288,80 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят вісім гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.