Рішення № 36182895, 10.12.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16294/13-ц

Провадження №2/761/6311/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 грудня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарях Івченко В.П., Кукушкіному О.М., Губиш Т.Л.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, за участю Прокуратури Шевченківського району міста Києва, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та стягнення коштів -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) в червні 2013 року звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа: служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та стягнення коштів.

Просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути з відповідача щомісячно аліменти на дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача з моменту останнього письмового звернення до нього з 28.05.2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року в твердій сумі 2000,00 грн. на місяць, стягнути з відповідача щомісячно додаткові витрати на ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на розвиток творчих здібностей та лікування на користь позивача в твердій грошовій сумі 500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у позивача з відповідачем є спільна дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач зазначає, що відповідач не надає кошти на утримання дитини, не приймає участі у вихованні дитини. Всі витрати на дитину, в тому числі на лікування у лора та стоматолога позивач несе самостійно. Тому, відповідач повинен бути позбавлений батьківських прав.

Ухвалою від 29.07.2013 року відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні у якості третьої особи залучено службу у справах дітей Дарницької в м. Києві районної державної адміністрації.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з мотивів, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач у судому засіданні просив не позбавляти його батьківських прав, зазначав, що він дійсно бажає приймати участь у вихованні ОСОБА_3 та нести витрати на його утримання. Зазначав, що він бажав частіше бачитись зі своїм сином, але переживав, що таке втручання може погано вплинути на психологічний стан дитини, оскільки, дитина проживає з позивачем та іншим чоловіком. Зазначав, що він дізнався про те, що ОСОБА_3 знає, хто насправді його батько, лише під час розгляду справи. Зазначав, що надавав дозвіл відповідачу на виїзд за кордон ОСОБА_3. Також зазначав, що позивач не говорила відповідачу де навіть навчається їх спільна дитина.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях зазначила, що відповідач не ухилявся від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Він забрав дитину з пологового будинку, зареєстрував народження дитини, відвідував сина, про що свідчать фотографії. А тому, немає підстав для позбавлення відповідача батьківських прав. Щодо позову в частині стягнення аліментів та коштів на сина, представник відповідача зазначила, що позивач не обґрунтувала зазначені у позові суми. Відповідач згоден сплачувати аліменти на сина у розмірі 600 грн.

Представник третьої особи служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації у судовому засіданні підтримав позов.

Представник третьої особи служби у справах дітей Дарницької в м. Києві районної державної адміністрації у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Представник прокуратури Шевченківського району міста Києва у судовому засіданні підтримав позов.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що вона викладає уроки малювання у ОСОБА_3, зазначала що вона є подругою позивача. Крім того, зазначала, що у вересні 2012 року чула телефонну розмову позивача та відповідача з приводу зустрічі. Знає зі слів позивача, що відповідач періодично надає допомогу на утримання ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_5, яка є матір'ю відповідача у судовому засіданні зазначала, що відповідач спочатку приймав участь у вихованні дитини, доки позивачка не посварилася з відповідачем.

Свідок ОСОБА_6, яка є матір'ю позивача у судовому засіданні зазначала, що останній раз бачила відповідача коли зареєстрували її внука, відповідач тоді образився на позивача, що дали дитині прізвище не ОСОБА_3 Зазначала, що позивач перший час надавав допомогу, надалі перестав надавати допомогу позивачу.

Свідок ОСОБА_7, який є другом позивача зазначав, що ОСОБА_3 знає від дня народження, спочатку відповідач надавав допомогу, останній раз бачив відповідача, коли ОСОБА_3 виповнилося чотири роки. Був свідком, коли позивач намагався зустрітися з відповідачем, але останній відмовлявся.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального Кодексу України (далі ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що у позивача з відповідачем є спільна дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 (а.с. 4).

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як передбачено ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Як вбачається з довідки Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.10.2013 року №390/9/226-15-18-06-23ДСК (а.с. 66), у першому кварталі 2013 року ОСОБА_2 отримав 2625,00 грн. заробітної плати, у другому кварталі 2013 року 9750 грн. та 11474,82 грн. заробітної плати.

Тобто відповідач має нерегулярний мінливий дохід.

Також судом встановлено, що у відповідача, окрім сина ОСОБА_3 є ще двоє малолітніх дітей: ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що підтверджується копіями свідоцтва про народження (а.с. 71, 128).

Окрім цього, відповідач надає матеріальну допомогу своїй непрацездатній матері ОСОБА_5 по 500 грн. щомісячно, що підтверджується заявою (а.с. 129), та надає допомогу ОСОБА_10 на утримання ОСОБА_8 у розмірі 1000,00 грн. (а.с. 130).

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову лише в частині стягнення аліментів на дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача у розмірі 1000,00 грн. на місяць.

Як вбачається із звернення (а.с. 7), позивач зверталася до відповідача щодо виплати грошових коштів на утримання їхнього спільного сина ОСОБА_3

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки. (ст. 191 СК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1000 грн. з моменту останнього письмового звернення позивача до відповідача, а саме з 31.05.2013 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача щомісячно додаткових витрат на ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на розвиток творчих здібностей та лікування на користь позивача в твердій грошовій сумі 500 грн. до задоволення не підлягають з огляду на наступне.

Позивач всупереч вимогам статті 10 та 60 Цивільного процесуального кодексу України не надала суду належних доказів, які би підтверджували фактичні витрати на розвиток творчих здібностей та лікування ОСОБА_3

Щодо позову в частині позбавлення відповідача батьківських прав, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 СК України частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Як передбачено ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно з ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.

Як передбачено ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. (ст. 164 СК України)

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Як роз'яснено у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. (п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»)

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що до трьох років надавав грошові кошти на утримання сина, пізніше надавав, проте нерегулярно у зв'язку із мінливим заробітком і утриманням ще двох дітей.

В матеріалах справи наявна квитанція про переказ грошових коштів відповідачем на ім'я позивача на утримання сина ОСОБА_3 (а.с. 74).

У судовому засіданні відповідач підтвердила, що відповідач надав допомогу на утримання ОСОБА_3, але, не завжди.

Враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а відповідач все таки приймав участь несенні витрат на утримання сина, намагався приймати участь у вихованні дитини та враховуючи його бажання у майбутньому виконувати батьківські обов'язки, суд приходить до висновку, що позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд критично оцінює наданий службою у справах дітей Дарницької РДА висновок, як такий, що суперечить інтересам малолітнього ОСОБА_3 При цьому суд враховує той факт, що представник Дарницької РДА жодного разу не з'явився у судове засідання.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 31.05.2013 року до досягнення ОСОБА_3, повноліття.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного бюджету 229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: