Рішення № 36182551, 09.12.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12664/13-ц

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С. ,

при секретарях - Власенко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом комунального підприємства «Київдорсервіс» до приватного акціонерного товариства «Комсомольська правда - Україна» про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Київдорсервіс» (далі - КП «Київдорсервіс») звернулося до суду з позовом до ПАТ «Комсомольская правда в Украине» киевский выпуск про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.

Зазначало, що 16 липня 2013 року у газеті «Комсомольская правда в Украине» киевский выпуск (№ 153 (4437/25832) надруковані матеріали під назвою «Устанавливаем светофор сами: сложно, но возможно и самостоятельно» та розміщені за адресою офіційного веб-сайта газети.

У зазначеній статті викладена інформація, яка не відповідає дійсності, порочить гідність та ділову репутацію позивача.

Відомості, які були надруковані у зазначеній газеті та розміщені на сайті газети, а саме: «В первую очередь жильцы близлежащих домов должны написать коллективное письмо, под которым подпишется не менее 70 % жителей участка, с изложением проблем в Главное управление транспорта (01030, г. Киев, ул. Леонтовича). 6). Специалисты рассмотрят вопрос и тогда его в течении нескольких месяцев установят, - говорят в «Киевдорсервисе». Чтобы ускорить процесс и не ждать, пока дорожным службам выделят деньги на установку новых светофоров из бюджета, трехцветное устройство можно купить самостоятельно (обьявления о продаже полно в Интернете). Согласно расценкам производителей, цена одиночного светофора (со светодиодными лампами) - до 3 тыс. гривен. Еще около 2 тыс. надо заплатить за столб и его установку. Итого одиночный светофор обойдется примерно в 5 тыс. грн. Учитывая, что переходом пользуется около 1 тысячи местных жителей, установка выглядит вполне реальной: достаточно пройтись по нескольким домам и собрать по 5 гривен с квартиры», тобто будь-який пересічний громадян взмозі купити в Інтернеті одиночний світлофор, який коштує до 3 000 грн., ще більше 2 000 грн. потрібно заплатити за стовп і його установку.

Виходячи із викладеного, кожен пересічний громадянин може встановлювати собі світлофорний об'єкт там, де йому заманеться і не потрібно розробляти схему організації дорожнього руху з впровадження регульованого пішохідного переходу та погодження з підрозділами Міністерства внутрішніх справ України та здійснювати роботи спеціалізованими службами, відповідно до ст. 27 Закону України «Про дорожній рух».

Одночасно з цим, згідно зі ст. 13 Закону України «Про дорожній рух» не передбачено прав на самостійне внесення змін в організацію дорожнього руху.

Для встановлення світлофорного об'єкту або пристроїв примусового зниження швидкості транспортних засобів на вулицях і дорогах, закон вимагає здійснення встановлення відповідно до ДСТУ 4092-2002, розроблення схеми ОДР з встановлення за вказаною адресою засобів регулювання дорожнього руху та направлення на розгляд та узгодження до управління Державтоінспекції України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух».

Згідно рішення Київської міської ради від 27 листопада 2013 року № 216/1090 та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 24 квітня 2013 року № 680 КП «Київдорсервіс» визнано оператором з провадження, експлуатації та ремонту технічних засобів регулювання дорожнього руху на вулично-дорожній мережі міста.

Проектування та будівництво світлофорного об'єкту по вул. Кіквідзе, 18-22 здійснювалося за кошти міського бюджету на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 14 серпня 2009 року № 900 «Про впровадження світлофорного регулювання та влаштування пристроїв примусового зниження швидкості руху транспортних засобів на вулицях і дорогах м. Києва у 2009-2011 роках» та вимог п. 7.10 ДСТУ 4092-2002 погодженої схеми організації дорожнього руху з управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві. Вартість дорожнього контролеру, світлофорів, металоконструкцій, кріплень, кабельного господарства та будівельних матеріалів складає 87 253 грн. 01 коп. з ПДВ.

Поширюючи таку недостовірну інформацію відповідач може створити хаос на дорогах м. Києва, тому що розробка, затвердження схеми організації дорожнього руху та будівництво світлофорних об'єктів потребують відповідного фаху працівників, які несуть відповідальність перед законом за дотримання вимог зазначених в ДНБ, ДСТУ у сфері безпеки дорожнього руху.

Посилаючись на те, що своїми неправомірними діями відповідач, розповсюдив неправдиву інформацію, чим принизив ділову репутацію КП «Київдорсервіс» та завдав моральної шкоди, виклавши вищезазначену інформацію на шпальтах газети «Комсомольская правда», відповідач намагався переконати значну кількість громадян в бездіяльності та небажанні позивача виконувати свої обов'язки, зазначає, що простіше світлофор купити та встановити за власні кошти, ніж чекати поки на це виділять кошти з місцевого бюджету, незважаючи на ті обставини, що встановлення світлофорного об'єкту потребує розроблення схеми організації дорожнього руху з впровадження регульованого пішохідного переходу та узгодження з управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, позивач просив визнати недостовірною інформацію, розповсюджену газетою «Комсомольськая правда» та матеріал «Устанавливаем светофор сами: сложно, но возможно», опублікований в газеті «Комсомольская правда» (№ 153 (4437/25832) від 16 липня 2013 року), зобов'язати спростувати її шляхом публікації спростування у найближчій газеті та на сайті газети з видаленням існуючої статті, зобов'язати редакцію газети «Комсомольская правда» публічно вибачитися перед колективом КП «Київдорсервіс» за нефаховий підхід при підготовці і публікації відкритого матеріалу, заборонити редакції газети «Комсомольская правда» розповсюджувати інформацію, яка принижує ділову репутацію КП «Київдорсервіс».

Крім того, посилаючись на те, що діями відповідача, КП «Київдорсервіс» було завдано моральну шкоду, на її відшкодування позивач просив стягнути з відповідача 8 000 грн., а також судові витрати.

У подальшому за заявою позивача було замінено первісного відповідача на належного - приватне акціонерне товариство «Комсомольська правда - Україна» (далі - ПАТ «Комсомольська правда - Україна»).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов з викладених у ньому підстав та просила позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник ПАТ «Комсомольська правда - Україна» проти позову заперечила, просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що у позовній заяві позивач вказує як на недостовірну інформацію, розміщену у статті «Устанавливаем светофор сами: сложно, но возможно и самостоятельно» (Комсомольська правда в Україні. Київський випуск» »(№ 153 (4437/25832) від 16 липня 2013 року), а саме такий текст: «В первую очередь жильцы близлежащих домов должны написать коллективное письмо, под которым подпишется не менее 70% жителей участка, с изложением проблемы в Главное управление транспорта (01030, г. Киев ул. Леонтовича, 6). Специалисты рассмотрят вопрос и тогда его в течение нескольких месяцев установят, - говорят в «Киевдорсервисе». Чтобы ускорить процесс и не ждать пока дорожные службы выделят деньги на установку светофоров из бюджета, трехцветное устройство можно купить самостоятельно (объявлений полно в Интернете). Согласно расценкам производителей цена светодиодного светофора (со светодиодными лампами) до 3 тыс. гривен. Еще около 2 тыс. надо заплатить за столб и его установку. Итого, одиночный светодиодный светофор обойдется примерно в 5 тис. гривен. Учитывая, что переходом пользуются около тысячи местных жителей, установка выглядит вполне реальной, достаточно пройтись по нескольким домам и собрать по 5 гривен с квартиры».

Проте позивач, не наводить жодних доказів, які б підтверджували, що така інформація є недостовірною та підлягає спростуванню, а тому позов є необгрунтованим та не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідач жодним чином не порушив права та інтереси колективу позивача, та не вчинив жодних неправомірних дій. Тому позивач не бачить підстав для вибачення перед колективом позивача, до того ж, такий спосіб захисту цивільних прав не передбачений ст. 16 ЦК України, про що зазначено також в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Щодо заборони редакції газети «Комсомольська правда в Україні» розповсюджувати інформацію, яка принижує ділову репутацію КП «Київдорсервіс», представник відповідача зазначала, що такий спосіб захисту цивільних прав не передбачений ст. 16 ЦК України. Суд не може захистити порушене право у майбутньому. В даній частині рішення не може бути виконане, оскільки в кожному конкретному випадку будь-яка поширена інформація підлягає оцінці в судовому засіданні, а не під час виконання судового рішення.

Щодо моральної шкоди, то позивачем не було наведено жодних обставин на підтвердження позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, жодних доказів, так само як і фактів, що підтверджується завданням шкоди діловій репутації позивача, не вказано.

Позовна заява не містить вказівок в чому саме полягає моральна шкода, яка завдана позивачу, не наведено фактів, які підтверджують причинний зв'язок між публікацією та можливої моральною шкодою, не містить обґрунтувань розміру моральної шкоди, а тому відповідач просив у задоволенні позовних вимог КП «Київдорсервіс» відмовити у повному обсязі (а.с. 83-90).

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 16 липня 2013 року у газеті «Комсомольская правда в Украине» киевский выпуск (№ 153 (4437/25832) надрукована стаття під назвою «Устанавливаем светофор сами: сложно, но возможно и самостоятельно» (а.с. 8).

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 1, 2 п. 4 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - постанова) чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 5 постанови відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 1, 5 п. 15 постанови при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 18 постанови згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Обґрунтовуючи позов в частині визнання інформації недостовірною, позивач зазначав, що згідно статті кожен пересічний громадянин може встановлювати собі світлофорний об'єкт там, де йому заманеться і не потрібно розробляти схему організації дорожнього руху з впровадження регульованого пішохідного переходу та погодження з підрозділами МВС України, здійснювати роботи спеціалізованими службами відповідно до ст. 27 Закону України «Про дорожній рух», зазначена інформація суперечить Закону України «Про дорожній рух», рішенню Київської міської ради від 27 листопада 2013 року № 216/1090 та розпорядженню Київської міської державної адміністрації від 22 квітня 2013 року № 680.

Суд, проаналізувавши зміст статті, дійшов висновку про те. що висвітлена в ній інформація ґрунтується на припущеннях та в ній відсутні посилання на те, що кожен пересічний громадянин може встановлювати собі світлофорний об'єкт там, де йому заманеться і не потрібно розробляти схему організації дорожнього руху з впровадження регульованого пішохідного переходу та погодження з підрозділами МВС України та здійснювати роботи спеціалізованими службами.

Крім того, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в абз. 2 п. 4 постанови під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

В зазначеній статті автор не здійснював оцінку підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює КП «Київдорсервіс».

До того ж, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

З огляду на характер викладу інформації у статті, суд дійшов висновку, що стаття не містить фактичних даних та викладена у ній інформація є оціночними судженнями.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правових підстав для визнання інформації, поширеної в статті «Устанавливаем светофор сами: сложно, но возможно», недостовірною немає, а тому не підлягає задоволенню позов і в частині спростування інформації, зобов'язання відповідача публічно вибачитися перед колективом КП «Київдорсервіс» за нефаховий підхід при підготовці і публікації відкритого матеріалу та заборони редакції газети «Комсомольская правда» розповсюджувати інформацію, яка принижує ділову репутацію КП «Київдорсервіс».

До того ж, способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 26 постанови відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК.

Такі способи захисту порушеного права як зобов'язання відповідача вибачитися перед колективом позивача та заборона поширення інформації, що принижує ділову репутацію позивача у майбутньому, не передбачені ст. 16 ЦК України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 27 постанови способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5).

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно, якщо, наприклад, редакція засобу масової інформації добровільно опублікувала спростування, яке задовольняє позивача. Ця обставина повинна враховуватися судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.

Доказів того, що поширена інформація у статті «Устанавливаем светофор сами: сложно, но возможно» принизила ділову репутацію КП «Київдорсервіс», суду позивачем не надано, а тому підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Керуючись ст.ст. 16, 277 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову комунального підприємства «Київдорсервіс» до приватного акціонерного товариства «Комсомольська правда - Україна» про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С. С. Захарчук