Постанова № 36178957, 11.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа№ 910/19642/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Зеленіна В.О.

Шевченка Е.О.

за участю представників:

позивача (апелянта) Номінас К.В., Бевзюк Ю.А.;

відповідача не з'явились;

дослідивши матеріали апеляційної скарги BAN 2000 GmbH на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.10.2013 (суддя Котков О.В.) про відмову у прийнятті позовної заяви до розгляду

в справі № 910/19642/13

за позовом BAN 2000 GmbH

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікол»

про стягнення 414 390,00 євро

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2013 у справі № 910/19642/13 було відмовлено у прийнятті позовної заяви BAN 2000 GmbH до ТОВ «Мікол» стягнення 414 390,00 євро з посиланням на приписи п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою від 11.10.2013 скаржник оскаржив її в апеляційному порядку, просив наведену ухвалу скасувати, а позовну заяву передати для розгляду до господарського суду міста Києва.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано приписи ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право », ст.ст. 123, 124 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу BAN 2000 GmbH по справі № 910/19642/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Згідно розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду, було сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/19642/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Зеленін В.О. та Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 відновлено BAN 2000 GmbH строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 11.10.2013 у справі № 910/19642/13, прийнято апеляційну скаргу до провадження, відкрито апеляційне провадження, а розгляд справи призначено на 11.12.2013.

В судовому засіданні 11.12.2013 представники апелянта вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.

Відповідач в судове засідання 11.12.2013 представників не направив, причин неявки суд не повідомив. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.

Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що відповідач був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, він не був позбавлений права надати письмові пояснення по суті скарги шляхом їх надсилання на адресу суду поштовим відправленням, неявка представників відповідача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що згідно положень укладеного між сторонами Контракту №20/07UA від 20.07.2011 (п.п. 11.2., 11.3), у випадку виникнення розбіжностей, пов'язаних з даним Контрактом між продавцем і покупцем сторони приймуть всі міри для їх врегулювання шляхом переговорів, а якщо сторони не дійдуть до згоди, то спірні питання будуть вирішуватись в Арбітражному суді при Торгово-Промисловій палаті, місто Стокгольм, Швеція. На підставі викладеного, судом зроблено висновок, що даний спір є непідвідомчим господарським судам України, а отже, подана до Господарського суду міста Києва позовна заява не підлягає прийняттю до розгляду.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні підприємства і організації мають право звертатися до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено компетенцію господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій, і в ній, зокрема, зазначено, що господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12 - 17 цього Кодексу.

Отже, наведеними нормами процесуального закону вказується на те, що для звернення до господарського суду іноземна особа має бути підприємством або організацією, тобто юридичною особою, а компетенція господарських судів на вирішення відповідного спору розповсюджується зокрема у випадку, якщо місцезнаходженням відповідача є територія України.

Наведений принцип визначено зокрема і в статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", яка встановлює, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та згідно наявних позовних матеріалів, місцезнаходженням відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікол» є: 01054, м. Київ, вул. Павлівська, 7, а отже господарський спір, який виник між сторонами Контракту №20/07UA від 20.07.2011, а саме: між позивачем, як іноземним суб'єктом господарювання, та відповідачем, місцезнаходження якого на території України (а саме: м.Київ, вул. Павлівська, 7), підпадає під компетенцію господарських судів України за ознаками підвідомчості та підсудності в сукупності.

Також, колегія суддів враховує і те, що розділ XII Закону України "Про міжнародне приватне право" не встановлює заборону державним судам України приймати до свого провадження справи з іноземним елементом у випадку наявності пророгаційної угоди про розгляд справи в іноземному державному суді.

Наведена позиція узгоджується з приписами, викладеними у листі Вищого господарського суду України "Про узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів" від 01.01.2009.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що посилання місцевого суду як на підставу відмови у прийнятті позовної заяви на те, що між сторонами Контракту №20/07UA від 20.07.2011 (п.п. 11.2., 11.3) узгоджено вирішення спорів за контрактом в Арбітражному суді при Торгово-Промисловій палаті, місто Стокгольм, Швеція, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах - не відповідає ст.ст. 7, 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», якими визначено, що суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Також, у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18, вказується на те, що провадження у справі підлягає припиненню, якщо є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: - у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; - у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК (п. 4.2.3.)

Отже, колегія суддів вказує на те, що оцінка укладеного між сторонами контракту на предмет застосування арбітражного застереження не може бути здійснена на стадії вирішення судом питання про прийняття або відмови у прийнятті позовної заяви, адже дослідження контракту на предмет застосування відповідного арбітражного застереження, воля сторін щодо його застосування, має досліджуватись судом безпосередньо вже після порушення провадження у справі з метою дотримання процесуальних прав обох сторін, і не може бути предметом дослідження на стадії вирішення питання прийняття або не прийняття позову до розгляду за формальними ознаками.

Також, судова колегія вказує і на те, що одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року № 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону).

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України „Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи. Натомість, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у прийнятті позовної заяви BAN 2000 GmbH, а отже, оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду, викладені у рішенні місцевого суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для її скасування в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України, і направлення позовної заяви BAN 2000 GmbH до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікол» про стягнення 414 390,00 євро, до суду першої інстанції для прийняття її до розгляду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу BAN 2000 GmbH на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.10.2013 в справі № 910/19642/13 - задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 11.10.2013 в справі № 910/19642/13 - скасувати.

3. Позовну заяву BAN 2000 GmbH до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікол» про стягнення 414 390,00 євро, направити до суду першої інстанції для прийняття її до розгляду.

4. Матеріали апеляційного оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 11.10.2013 в справі № 910/19642/13 - повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.О. Зеленін

Е.О. Шевченко