Постанова № 36178949, 11.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа№ 910/15108/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Зеленіна В.О.

Шевченка Е.О.

За участю представників:

від позивача: Садовнича Л.В. - дов. Від 09.12.2013;

від відповідача: Шадевська Ж.Е. - дов. №18 від 02.07.2013;

розглянувши апеляційну скаргу Національного спортивного комплексу "Олімпійський"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2013

у справі № 910/15108/13 (суддя Ониськів О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасінформзв'язоксервіс"

до Національного спортивного комплексу "Олімпійський"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2013 по справі №910/15108/13, повний текст якого складено 13.09.2013, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасінформзв'язоксервіс" задоволено частково, а саме, стягнуто з Національного спортивного комплексу "Олімпійський" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНБАСІНФОРМЗВ'ЯЗОК" суму основного боргу в розмірі 2 480 343,46 грн., пені в сумі 54 142,32 грн., 3% річних у сумі 11 389,32 грн., інфляційні втрати в сумі 714, 84 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 59 557,34 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 442 666,66 грн. - припинено.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем порушено умови договору про надання послуг № 29-12/12-3 від 29.12.2012, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України щодо своєчасної оплати заборгованості за вказаним договором, що становить 2 480 343,46 грн. Також, за прострочення відповідачем перед позивачем оплати по договору № 229-12/12-3 від 29.12.2012, судом було стягнуто 54 142,32 грн. пені з посиланням на п. 7.8 наведеного договору, а також 714,84 грн. інфляційних втрат та 11 389,32 грн. 3% річних з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України. Провадження у справі щодо стягнення основного боргу в розмірі 442 666,66 грн. - припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку зі здійсненням між сторонами під час розгляду справи зарахування зустрічних однорідних вимог на зазначену суму. Також судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій та про розстрочку виконання рішення суду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 10.09.2013, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, відмовивши в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат, зменшивши розмір пені, що стягується з відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції:

- в порушення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, враховано індекс інфляції не за весь час прострочення - з 02.05.2013 по 31.07.2013, а вибірково лише за травень 2013;

- безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, що стягується.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Національного спортивного комплексу "Олімпійський" по справі № 910/15108/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013, було сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/15108/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Зеленін В.О. та Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 прийнято апеляційну скаргу Національного спортивного комплексу "Олімпійський" на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2013 в справі № 910/15108/13 до провадження, розгляд справи призначено на 11.12.2013.

В судовому засіданні 11.12.2013 представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2013 по справі №910/15108/13, просив суд скаргу задовольнити і наведене рішення суду змінити, відмовивши в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат, зменшивши розмір пені, що стягується з відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2013 проти апеляційної скарги заперечував, з урахуванням поданого через канцелярію Київського апеляційного господарського суду відзиву, вказував на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його зміни - відсутні.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

29.12.2012 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНБАСІНФОРМЗВ'ЯЗОК", як виконавцем, та відповідачем - Національним спортивним комплексом "Олімпійський", як замовником, укладено договір про надання послуг № 29-12/12-3, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з технічного обслуговування і ремонту комп'ютерної техніки стадіону, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги, перелік яких наведений в Додатку 2 до Договору.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг склала 8 994 870,22 грн.

Згідно з п.4.5. Договору встановлено обов'язок відповідача здійснювати оплату протягом 90 днів з дня підписання акта обома сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, на виконання умов договору позивачем у період з січня по травень 2013 року включно були надані послуги відповідачу на суму 3 685 822,52 грн., що підтверджується актами надання послуг № 15 від 31.01.2013, № А2339 від 28.02.2013, № сА02396 від 29.03.2013, № сА02449 від 30.04.2013 та № сА02495 від 31.05.2013, підписаними обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідачем оплата наданих послуг здійснена була лише частково в сумі 35 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та відповідачем не заперечувалось, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по оплаті отриманих послуг загалом у сумі 2 923 010,12 грн.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2 923 010,12 грн.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Однак відповідач не здійснив в повному обсязі оплату послуг у встановлений п. 4.5 договору строк, в зв'язку у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 2 923 010,12 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, та з чим погоджується апеляційний суд, між сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог за спірним договором та договором № 08-11/12-4 від 08.11.2012 на суму 442 666,66 грн., що підтверджується заявою позивача (вих. № 340/08-2013) та поданою в судовому засіданні 10.09.2013 заявою відповідача.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача основного боргу по оплаті наданих позивачем послуг у розмірі 442 666,66 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а заборгованість відповідача за надані послуги за спірним договором складає 2 480 343,46 грн.

Таким чином, відповідачем порушено умови договору про надання послуг №29-12/12-3 від 29.12.2012, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язання по оплаті послуг 55 018,82 грн. пені, 11 568,49 грн. 3% річних та 2 187,39 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п.7.8. Договору встановлено, що в разі порушення строки оплати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно сплачених послуг за кожен день затримки оплати.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується апеляційний суд, відповідач не оплатив роботи згідно актів № 15 від 31.01.2013, № А2339 від 28.02.2013, № сА02396 від 29.03.2013, № сА02449 від 30.04.2013 та № сА02495 від 31.05.2013, кінцевий строк для оплати яких згідно з п.4.5 Договору настав 01.05.2013, 29.05.2013, 27.06.2013 та 29.07.2013 відповідно, отже, в силу приписів ст. 253 Цивільного кодексу України (де зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок), період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті прийнятих робіт за вказаними актами починається з наступного дня, а саме: 02.05.2013, 30.05.2013, 28.06.2013 та 30.07.2013 відповідно, а закінчується 31.07.2013 (грачина дата, зазначена позивачем - дата звернення до суду з позовом).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок суми пені, 3 % річних здійснені судом першої інстанції, погоджується з наведеними у рішенні розрахунками пені на суму 54 142,32 грн. та 3 % річних - 11 389,32 грн.

Відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" індекси інфляції розраховуються Міністерством статистики України починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються в пресі, зокрема, газеті "Урядовий кур'єр" в період з 5 по 10 число місяця, що йде за звітним. Повідомлені засобами масової інформації з посиланням на Мінстат України ці показники є офіційними (згідно з статтями 19, 21, 22 Закони України "Про інформацію") і можуть використовуватися для проведення перерахунків грошових сум. У випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається з наступного місяця.

Враховуючи те, що станом на день звернення позивача до суду першої інстанції з позовом - 31.07.2013 індекс інфляції за липень 2013 Державною службою статистики розраховано не було, індекс інфляції за червень 2013 - 1,000, за травень 2013 - 1,001, колегія суддів Київського апеляційного суду погоджується з розміром нарахованих судом першої інстанції інфляційних втрат в сумі 714, 84 грн. А доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо неправильного розрахунку судом першої інстанції розміру пені є безпідставними та спростовуються викладеним вище.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 3 ч. 1 83 Господарського процесуального кодексу України та відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, що стягується.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з пунктами 3 та 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а також відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 3.7.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду міста Києва про відсутність підстав для задоволення клопотань про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, оскільки відповідач не навів обставин, які б вказували на винятковість випадку невиконання відповідачем договірних зобов'язань.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного спорткомплексу «Олімпійський» на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2013 по справі №910/15108/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2013 по справі №910/15108/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15108/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.О. Зеленін

Е.О. Шевченко