Рішення № 36178826, 04.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21278/13 04.12.13

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 15 012, 26 грн., за участю представників позивача - Кулика А.М., довіреність від 20.03.2013 року, відповідача - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 15 012, 26 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.01.2012 року в м. Києві по вул. Мурманська відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хонда», реєстраційний номер АА4486НМ, під керуванням Фарина Івана Олександровича (страхувальник позивача), та автомобіля «ЗАЗ», реєстраційний номер СА4972ВВ, під керуванням Холбобаєва Уміда Турсуновича (винна сторона).

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 16 012, 26 грн.

Цивільну відповідальність винної сторони у ДТП - було застраховано відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.11.2013 року.

27.11.2013 року через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позов, відповідно до якого останній просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні 27.11.2013 року оголошено перерву на 04.12.2013 року.

Представник відповідача у судове засідання 04.12.2013 року не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

У судовому засіданні 04.12.2013 року представник позивача подав письмові заперечення на відзив.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з довідки ГУ в м. Києві ВДАІ Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві та постанови Деснянського районного суду м. Києва від 14.02.2012 року у справі № 3-880/12, 21.01.2012 року приблизно о 09:00 годині Холбобаєв Умід Турсунович, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ», реєстраційний номер СА4972ВВ, по вул. Мурманська, 66 у м. Києві, порушив правила дорожнього руху, не врахувавши дорожню обстановку, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Хонда», реєстраційний номер АА4486НМ, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушила вимоги п.п. 10.1., 12.1, 12.3. Правил дорожнього руху України.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 14.02.2012 року у справі № 3-880/12 Холбобаєва Уміда Турсуновича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Хонда», реєстраційний номер АА4486НМ.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 25-0101-11-7548 від 21.07.2011 року.

Відповідно до рахунку № 023882/260120121 на оплату вартості ремонтно-відновлювальних робіт та запасних частин, вартість ремонтно-відновлювальних робіт та запасних частин автомобіля «Хонда», реєстраційний номер АА4486НМ, в результаті його пошкодження при ДТП склала 17 212, 26 грн.

Як вбачається з страхового акту № ДККА-13814 від 02.02.2012 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 16 012, 26 грн.

Зазначені кошти в розмірі 16 012, 26 грн. позивачем були перераховані, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 1010 від 03.02.2012 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - «ЗАЗ», реєстраційний номер СА4972ВВ, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Хонда», реєстраційний номер АА4486НМ, керував Холбобаєв Умід Турсунович.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ЗАЗ», реєстраційний номер СА4972ВВ, Холбобаєва Уміда Турсуновича встановлена у судовому порядку.

Тому, Холбобаєв Умід Турсунович є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Хонда», реєстраційний номер АА4486НМ, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем та власником автомобіля «ЗАЗ», реєстраційний номер СА4972ВВ, було укладено договір (поліс) №АА/6063384 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «ЗАЗ», реєстраційний номер СА4972ВВ, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 50 000, 00 грн. та франшизу у розмірі 1 000, 00 грн.

08.08.2012 року позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою для отримання суми страхового відшкодування в порядку регресу. Проте, відповідач у встановлений законом строк з дня отримання вказаної заяви з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування", добровільним є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи, проведеної оцінювачем або суб'єктом оціночної діяльності, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Статтею 33 ГПК України на кожну сторону покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на дане, обов'язок доказування невідповідності розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування розміру заподіяних збитків покладається саме на відповідача.

При цьому, відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 Методики визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної вартості), здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках. При цьому можливе визначення збитків відповідно до цінових даних, аналогічних, але не ідентичних КТЗ, з належним або скоригованим строком експлуатації.

Отже, положення цієї Методики, за наявності процесуального волевиявлення відповідача, давали можливість перевірити розмір збитків, завданих внаслідок ДТП.

Таким чином, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту, отримав право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат.

Такої ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України, що викладена у постанові від 17.06.2013 року № 5011-4/16676-2012.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Хонда», реєстраційний номер АА4486НМ, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ліміту відповідальності, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 15 012, 26 грн., з урахуванням 1 000, 00 грн. передбаченої франшизи, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 56, оф. 13; код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А; код 30859524) 15 012 (п'ятнадцять тисяч дванадцять) грн. 26 коп. боргу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 09.12.2013р.

Суддя С.О. Чебикіна