Ухвала суду № 36178644, 19.12.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

"19" грудня 2013 р. № 01-15/903/1523/13 Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного підприємства "АРКТУР-В", м. Луцьк

третя особа: ОСОБА_1, м. Луцьк

про вилучення майна, передачу майна в заклад та звернення стягнення на предмет застави

Суддя: Бондарєв С.В.

Встановив:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до господарського суду з позовною заявою від 17.12.2013р. про вилучення у Приватного підприємства "АРКТУР-В" та передачу в заклад ПАТ КБ "ПриватБанк" предмету застави - напівпричепа FRUEHAUF, р.в. 1998, номер кузова/шасі НОМЕР_1, що належить на праві власності ПП "АРКТУР-В", комплекту ключів та Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) напівпричепа FRUEHAUF і звернення стягнення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №М3-48 від 11.10.2007р. в сумі 674 293,18 доларів США (еквівалент 5 387 602,51 грн.), на предмет застави - напівпричіп FRUEHAUF, р.в. 1998, номер кузова/шасі НОМЕР_1, що належить на праві власності ПП "АРКТУР-В", шляхом продажу рухомого майна (автомобіля) ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Позивачем в порушення п.3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви №б/н від 16.12.2013р. (вх. №01-32/1569/13 від 17.12.2013р.) не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до пункту 2.2.1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р. (що вступив в силу з 01.11.2011р.) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Пунктом 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Звернення позивача з позовом до суду відбулось 17.12.2013р., про що свідчить відмітка про одержання даної позовної заяви господарським судом Волинської області на позовній заяві №б/н від 16.12.2013р. (вх. №01-32/1569/13 від 17.12.2013р.).

Фактично, як вбачається з платіжних доручень №D0703U0X9E від 03.07.2013р. та № D0703U0X9D від 03.07.2013р., позивач сплатив по двом вимогам по 1 720,50грн., уникаючи сплати судового збору у максимальному розмірі 68 820,00грн., так як позивач просить звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №М3-48 від 11.10.2007р. в сумі 674 293,18 доларів США, що за курсом 7,99грн. відповідно до службовго розпорядження НБУ від 02.12.2013р. складає 5 387 602,51грн.

Суд повідомляє, що за розгляд справи в господарському суді Волинської області судовий збір слід сплачувати на рахунок №31219206783002, отримувач коштів: УДКСУ у м.Луцьку Волинської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009628, банк отримувача: ГУДКСУ у м.Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО): 803014, код класифікації доходів бюджету: 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", код ЄДРПОУ суду: 03499885, призначення платежу: "Судовий збір за позовом (позивач) господарський суд Волинської області (повна назва суду) код ЄДРПОУ 38009628 (суду, де розглядається справа) ".

Крім того, подана позовна заява не може бути прийнята господарським судом, оскільки не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Отже, можна об'єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Якщо позивач порушив правила поєднання вимог або поєднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (ст. 58 та п. 5 ст. 63 ГПК України).

Навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

В даному випадку із змісту позовної заяви слідує, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" ґрунтуються на двох різних договорах (договір кредитування та договір про відчуження рухомого майна), укладених в різний час, які відрізняються за більшістю істотних умов, мають різний суб'єктивний склад, породжують різні взаємні права та обов'язки, що обумовлено відмінністю у предметах їх регулювання, і по кожному договору суд повинен дослідити та дати правову оцінку всім істотним умовам.

За обставин, коли по кожному окремому договору суд повинен дослідити та дати правову оцінку щодо прав та обов'язків сторін за їх умовами, господарський суд дійшов висновку, що позивачем порушено правила об'єднання вимог і спільний розгляд об'єднаних позивачем вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що суттєво утруднить вирішення спору у строк, імперативно визначений статтею 69 ГПК України.

Системне тлумачення норм п. 5 ч.1 ст. 63 ГПК дає можливість вважати, що не допускається об'єднання в одній позовній заяві кількох вимог до одного чи кількох відповідачів, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору. Такого ж висновку дійшов Рівненський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 01.03.2011р. №01-15/5004/72-11, а також Вищий господарський суд України у постановах від 09.02.2011р. №01-15/354, від 10.05.2011р. №01-15/5004/72-11.

Пленум Вищого господарського суду України в частині 3 пункту 3.6 Постанови "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. (із наступними змінами) засвідчив, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (ст. 58 та п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК).

Поруч з цим, п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов. В п. 4 ч. 2 ст. 54 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог.

Позивачу слід визначитись з підставою позову, оскільки передача майна за договором виключає заявлення вимог про незаконне заволодіння цим майном. У даному позові вимоги викладені не коректно. Заявлено позовна вимога про вилучення майна без посилання на норми чинного законодавства, які регулюють спірні питання.

Позивачем будь-яким чином не зазначено з посиланням при цьому на відповідні положення законодавчих актів, котрими врегульовані спірні правовідносини (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та ін.), обставини та підстави, з котрими заявник пов'язує можливість витребувати у ПП "АРКТУР-В" заставне майно.

Позивач, звертаючись з позовною вимогою до ПП "АРКТУР-В" про вилучення у останнього предмету застави не подає суду жодних доказів на підтвердження права власності кредитної установи на рухоме майно, документів в підтвердження підстав набуття відповідачем такого права власності.

За загальним правилом витребувати майно у добросовісного або недобросовісного набувача має право лише власник спірного майна.

До матеріалів позовної заяви не долучено жодних доказів, які б підтверджували, що ПП "АРКТУР-В" є добросовісним чи недобросовісним набувачем рухомого майна.

Крім того, позивач просить звернути стягнення заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 за кредитним договором №М3-48 від 11.10.2007р. в сумі 674 293,18 доларів США з відповідача ПП "АРКТУР-В", самостійно визначивши ОСОБА_1 третьою особою у справі, хоча договір кредитування та застави укладався саме між позивачем ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1.

Відповідно до п.п. 3-5 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, порушено правила об'єднання вимог або об'єднано кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Повторне звернення з позовною заявою до господарського суду згідно з ч. 3 ст. 63 ГПК України можливе після усунення допущених порушень.

Поруч з цим суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем в позовній заяві в якості третьої особи було визначено ОСОБА_1, м. Луцьк, що, в свою чергу, є порушенням положень ст. 27 ГПК України, за змістом якої треті особи залучаються до участі у справі безпосередньо судом або за клопотанням сторін за відповідною ухвалою суду, однак у будь-якому випадку не самостійно позивачем.

Згідно вказаної статті треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

В даному випадку всупереч зазначеним положенням законодавства, позивачем обґрунтованого, мотивованого клопотання про залучення до участі у справі вказаної ним в позові третьої особи заявлено не було.

Крім того, суд зауважує, що згідно із ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами, можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 ГПК України, а саме: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Тому при повторному зверненні до суду з позовною заявою позивачу слід звернути увагу суб'єктний склад учасників господарського процесу та, за необхідності, подати відповідні докази на підтвердження набуття громадянином ОСОБА_1 статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 57, 58, п.п. 3-5 ч. 1 ст. 63, ст.ст. 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ухвалив:

Позовну заяву від 16.12.2013р. №б/н (вх. №01-32/1569/13 від 17.12.2013р.) Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ до Приватного підприємства "АРКТУР-В", м. Луцьк, третя особа ОСОБА_1, м. Луцьк, про вилучення майна, передачу майна в заклад та звернення стягнення на предмет застави з додатками документів на 104-х аркушах, в тому числі оригінали платіжних доручень №D0703U0X9E від 03.07.2013р. на суму платежу 1720,50 грн. та №D0703U0X9D від 03.07.2013р. на суму платежу 1720,50 грн. повернути позивачу без розгляду.

Суддя С. В. Бондарєв