Ухвала суду № 36178170, 18.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 р.Справа № 816/1909/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2013р. по справі № 816/1909/13-а

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба"

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

08.04.2013 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції (Оржицьке відділення) від 15.03.2013 року № 0000102201.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 30.05.2013 року позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (Оржицьке відділення) від 15 березня 2013 року № 0000102201 в частині збільшення зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 307246,25 грн., з яких за основним платежем - 245797 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 61449,25 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду правильність визначення позивачем зобов'язання з податку на додану вартість підтверджена частково, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 307246,25 грн. є правомірним.

Лубенська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

У період з 18.02.2013 року по 22.02.2013 року фахівцями Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області ДПС проведено планову виїзну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 01.03.2013 року № 406/22-03773004, яким встановлено порушення позивачем п.п. 8-1.15.1, 8-1.15.2 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, ст. 187, п. 209.1. 209.2, 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по деклараціях, по яких проводяться розрахунки з бюджетом на суму 255335 грн., п.п. 8-1.15.1, 8-1.15.2 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, ст. 187, п. 209.1. 209.2, 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість по деклараціях по спеціальному режиму оподаткування ПДВ на суму 255335 грн., п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1.1, 201.4 ст. 204 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість по деклараціях по спеціальному режиму оподаткування ПДВ на суму 49488 грн.

На підставі вказаного акту Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби (Оржицьке відділення) винесено податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року № 0000102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 368656,75 грн.

Судовим розглядом встановлено, що СТОВ "Агрофірма "Дружба" у 2012 році використовувало для ведення сільськогосподарського виробництва 2880,164 га землі, що підтверджується довідкою Відділу Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області № 75 від 18.01.2012 року, згідно якої у користуванні позивача станом на 01.01.2012 року обліковується, зокрема, 2880,164 га ріллі.

Як вбачається з акту перевірки від 01.03.2013 року № 406/22-03773004, у 2012 році СТОВ "Агрофірма "Дружба" використовувало для ведення сільськогосподарського виробництва 2880,164 га землі, з якої 186,26 га - земельні ділянки (невитребувані паї), надані Оржицькою районною державною адміністрацією в строкове платне користування на умовах оренди на підставі договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 23.02.2012 року, який було зареєстровано у відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області 13.08.2012 року, про що в книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 532368224003819.

При цьому, висновки податкового органу щодо порушення податкового законодавства на суму 245797 грн. ґрунтуються на твердженні, що позивач реалізував сільськогосподарську продукцію, вирощену на орендованих земельних ділянках, по яким договір оренди від 23.02.2012 року не був вчасно зареєстрований, у зв'язку з чим, на думку відповідача, право оренди вказаних земельних ділянок у підприємства не виникло, оскільки таке право виникає після реєстрації договору оренди. З огляду на що, платник податків повинен включити податкові зобов'язання, нараховані за поставку пшениці, вирощеної на незареєстрованих земельних ділянках, до податкових декларацій з ПДВ, по яким проводяться розрахунки з бюджетом, за серпень 2012 року в сумі 129130 грн. та за вересень 2012 року в сумі 116667 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що 23.02.2012 року між позивачем - орендар, та Оржицькою районною державною адміністрацією - орендодавець, укладено договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, за умовами якого Оржицька РДА надає, а СТОВ "Агрофірма "Дружба" приймає у строкове платне користування на умовах оренди земельні ділянки (невитребувані паї) на території Круподеринської сільської ради загальною площею 186,26 га ріллі, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області, про що в книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 13.08.2012 року № 532368224003819.

Земельні ділянки передані позивачу згідно акту прийомки-передачі земельної ділянки, що є додатком № 2 до договору оренди земельної ділянки від 23.02.2012 року.

Вказаний договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 23.02.2012 року зареєстрований 13.08.2012 року.

У відповідності до п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За правилами п. 307.2 ст. 307 Податкового кодексу України податок на додану вартість підлягає сплаті за загальними правилами цього Кодексу, через що різниця в об'єкті оподаткування податком на додану вартість за ст. 185 Податкового кодексу України та фіксованого сільськогосподарського податку за статтею 302 Податкового кодексу України полягає в тому, що площа сільськогосподарських угідь, належних платнику податку на відповідній правовій підставі, юридичного значення для застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість не має.

Із акту перевірки вбачається, що у СТОВ "Агрофірма "Дружба" для ведення господарської діяльності використовувало земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Круподеринської сільської ради на підставі договорів оренди, укладених з власниками земельних паїв, та договорів оренди з Оржицькою РДА.

Так, у 2012 році позивач використовував для ведення сільськогосподарського виробництва 2880,164 га землі, з якої 186,26 га - земельні ділянки (невитребувані паї), надані Оржицькою районною державною адміністрацією в строкове платне користування на умовах оренди на підставі договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 23.02.2012 року, який було зареєстровано у відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області 13.08.2012 року.

Позивач зазначав, що договір оренди від 23.02.2012 року передано до відділу Держкомзему для здійснення державної реєстрації безпосередньо після його підписання, проте договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області лише 13.08.2012 року. При цьому, земельна ділянка була передана та прийнята позивачем у користування у лютому 2012 року та відомості про неї включені позивачем до додатку № 2 "Відомості про наявні земельні ділянки" до податкової декларації з плати за землю за 2012 рік.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною п'ятою статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

У ході судового розгляду справи встановлено, що висновки акту про те, що на спірній земельній ділянці площею 186,26 га було вирощено саме пшеницю, поставку якої СТОВ "Агрофірма "Дружба" здійснило ТОВ "Артсервістрейд" у серпні 2012 року та ДПзП "Сантрейд" у вересні 2012 року згідно податкових накладних на загальну суму ПДВ 245797,11 грн. є припущенням перевіряючих, які саме рослинні культури були засіяні/вирощувалися на спірних площах відповідач не встановлював, будь-які методики при визначенні грошового зобов'язання відповідачем не застосовувалися.

При цьому, відповідачем не надано вмотивованих пояснень, яким чином Лубенська ОДПІ прийшла до висновку про конкретну вартість сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельних ділянках, договір оренди по яких, не був вчасно зареєстрований.

Одночасно, представник відповідача пояснив, що перевіркою не встановлено, що позивач у 2012 році поставляв несільськогосподарські товари або сільськогосподарські товари не власного виробництва, питома вага вартості яких перевищувала б 25%.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу про порушення позивачем пункту 209.6. статті 209 Податкового кодексу України.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Для визначення об'єкта оподаткування під сільськогосподарськими товарами положення пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України розуміють товари, зазначені у групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку-їх виробником. Так само, до сільськогосподарської продукції (товарів) для цілей визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку за правилами глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України відповідно підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу віднесені продукти обробки та переробки зазначених вище товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

З акту перевірки вбачається, що спірна сільськогосподарська продукція є продукцією власного виробництва позивача. Водночас, за визначенням частини шостої статті 139 Господарського кодексу України товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Таким чином, сільськогосподарська продукція, що вказана у акті перевірки, у складі майна позивача є продукцією його власного виробництва. Зібраний позивачем врожай визнається згідно зі статтею 189 Цивільного кодексу України продукцією та плодами, які виробляються і добуваються з земельної ділянки та приносяться посівами (насадженнями). З огляду на дозвіл власників земельних ділянок на їх обробку позивачем власними основними фондами позивач набуває у власність врожай після його збирання відповідно до правил частини другої статті 189 і статей 331, 333 Цивільного кодексу України.

Отже, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податку на додану вартість не з фактом укладання договорів оренди землі, а з фактом здійснення господарської операції щодо вироблення та постачання сільськогосподарських товарів.

При цьому, відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Слід зазначити, що Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 28 грудня 2012 року № 2614/12/13-12 звернув увагу, що враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормам інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Водночас, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

За таких обставин, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосував відповідні штрафні (фінансові) санкції без врахування всіх обставин, що мають істотне значення, внаслідок чого рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" суми зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - у розмірі 245797 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 61449,25 грн.

Стосовно висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства на суму 9538 грн. колегія суддів зазначає наступне.

За твердженням податкового органу вказане порушення виникло у зв'язку із включенням позивачем до складу податкових зобов'язань спеціальних декларацій з ПДВ податкові зобов'язання з вартості послуг надання в оренду техніки, вартості автопослуг, реалізації продукції несільськогосподарського виробництва у жовтні 2010 року на суму 9071 грн. та у листопаді 2010 року на суму 467 грн., тоді як вказані податкові зобов'язання повинні бути включені до складу податкових зобов'язань позивача загальної декларації з податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать, що позивачем у жовтні 2010 року виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 9071,57 грн.: ТОВ "АФ "Оболонь" № 782 від 26.10.2010 року, № 781 від 26.10.2010 року, № 798 від 17.10.2010 року на оренду сівалки, трактора та послуги автотранспорту; ЧСХП "Добробут" № 780 від 26.10.2010 року на оренду сівалки; ТОВ "Ромни-інвест" № 820 від 17.10.2010 року на послуги автотранспорту; Кінцевий споживач № 801 від 07.10.2010 року на несільськогосподарську продукцію. У листопаді 2010 року позивачем виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 466,67 грн.: ЧСХП "Добробут" № 898 від 30.11.2010 року на оренду сівалки; ТОВ "АФ "Оболонь" № 900 від 30.11.2010 року та № 901 від 30.11.2010 року на оренду сівалки та оренду трактора.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним відображені позивачем у складі податкових зобов'язань з ПДВ скороченої податкової декларації з ПДВ у відповідних періодах та не включено до складу податкових зобов'язань з ПДВ загальної декларації з податку на додану вартість.

У відповідності до п. 8 1.2 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з п. 8 1.6 ст. 8-1 Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За приписами п.п. 8 1.15.1 п. 8 1.15 ст. 8-1 Закону для цілей цієї статті застосовуються такі терміни: виробничі фактори - зокрема, надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використання сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Згідно з п.п. 8 1.15.2 п. 8 1.15 ст. 8-1 Закону діяльність у сфері сільського господарства включає виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація; виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробка, переробка та/або консервація.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що суми податку на додану вартість згідно зазначених вище податкових накладних не підлягають включенню до складу податкових зобов'язань податкових декларацій з ПДВ (скорочених).

Таким чином, висновки Лубенської ОДПІ щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість по деклараціях, по яким проводяться розрахунки з бюджетом за жовтень 2010 року на суму 9071 грн. та за листопад 2010 року на суму 467 грн. ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Отже, в частині донарахування позивачу зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9538 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2384,5 грн. податковий орган діяв правомірно, а тому і оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині є законним та таким, що не підлягає скасуванню.

У відповідності до висновків акту перевірки порушення податкового законодавства на суму 5422 грн. виникло у зв'язку з тим, що позивач включив до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування суми податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними, зокрема, у січні 2011 року на суму 457,84 грн., у лютому 2011 року на суму 1071,92 грн., у березні 2011 року на суму 1231,37 грн., у квітні 2011 року на суму 1256,83 грн., у травні 2011 року на суму 1403,69 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Позивачем визнано відсутність податкових накладних на момент проведення перевірки, про відсутність яких зафіксовано у акті.

З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що включення сум податку на додану вартість в загальному розмірі 5422 грн. до складу податкового кредиту січня-травня 2011 року здійснено позивачем в порушення вимог п. 198.6 ст. 198 та ст. 201 ПКУ.

Також, відповідно до висновків акту перевірки порушення позивачем податкового законодавства на суму 44066 грн. виникло у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства суми ПДВ по господарським операціям з ПП "Агроінвест Плюс" на підставі податкових накладних № 18 від 19.08.2011 року та № 2 від 06.09.2011 року, які не підтверджені податковими зобов'язаннями продавця ПП "Агроінвест Плюс".

Аналіз положень ПКУ показує, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, Верховний Суд України у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Із акту перевірки вбачається, що позивачем надані податкові накладні, виписані ПП "Агроінвест Плюс" на підставі договору поставки від 15.08.2011 року № 1508-11, № 18 від 19.08.2011 року на дизельне паливо на суму ПДВ 23629,73 грн. та № 2 від 06.09.2011 року на дизельне паливо на суму ПДВ 20436,27 грн.

При цьому, не надані відповідні договори поставки, податкові накладні, первинні документи бухгалтерського обліку, які б підтверджували факт відвантаження та перевезення дизельного палива, товарно-транспортні накладні № 1-ТТН (нафтопродукт) та акти матеріально відповідальної особи на підтвердження факту прийняття нафтопродукту від Приватного підприємства "Агроінвест Плюс", прийняття товару по кількості та якості, докази оприбуткування дизельного палива по бухгалтерському обліку позивача та докази подальшого використання вказаного дизельного палива у власній господарській діяльності позивача.

Також, про відсутність реального характеру відповідної операції свідчать доводи податкового органу про виявлені розбіжності згідно АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" між сумами задекларованого позивачем податкового кредиту та задекларованого ПП "Агроінвест Плюс" податкового зобов'язання по господарській операції з ПП "Агроінвест Плюс" у серпні 2011 року на суму 23629,73 грн. та у вересні 2011 року на суму 20436,27 грн.

Таким чином, у ході судового розгляду не підтверджена реальність постачання товару від Приватного підприємства "Агроінвест Плюс", а тому податкові накладні, видані вказаним підприємством, яке фактично не виступало продавцем товару, зазначеного у податкових накладних, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту червня 2011 року на суму ПДВ 8958,34 грн.

Отже, за наслідками розгляду справи не спростовані висновки податкового органу в частині встановлених порушень щодо заниження сум ПДВ по деклараціям, по яким проводяться розрахунки з бюджетом за жовтень 2010 року на суму 7091 грн., за листопад 2010 року на суму 467 грн., а також щодо заниження ПДВ по деклараціях по спеціальному режиму оподаткування ПДВ на загальну суму 49488 грн., у тому числі: за січень 2011 року на 458 грн., за лютий 2011 року на 1072 грн., за березень 2011 року на 1231 грн., за квітень 2011 року на 1257 грн., за травень 2011 року на 1404 грн., за серпень 2011 року на 23630 грн., за вересень 2011 року на суму 20436 грн.

Слід зазначити, що донараховане податкове зобов'язання у сумі 61310,50 грн. позивачем сплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 2571 від 03.04.2013 року на суму 61410,5 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 307246,25 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2013р. по справі № 816/1909/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.