Ухвала суду № 36177902, 17.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 р.Справа № 820/8011/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2013р. по справі № 820/8011/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 року №0000441702.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2013р. позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області (а.с.7), перебуває на обліку в Дергачівській МДПІ з 30.05.2005 року за №6230, є платником податку на додану вартість (а.с.8-9).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Дергачівською МДПІ Харківської області ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "Інтако", їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 11.04.2013 року №361/17.2-04/48/НОМЕР_1 (а.с.11-21).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: ст.185, ст.188, ст.198 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит за червень 2012 року в сумі 3528,00 грн., за листопад 2012 року - 5040,00 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки, Дергачівською МДПІ Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 року №0000441702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 8568,00 грн. за основним платежем та 2142,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.22).

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку (а.с.23-32).

Рішеннями Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.07.2013 року №419/Г/20-40-10-04-17 (а.с.33-35) та Міністерства Доходів і Зборів України від 15.08.2013 року №3672/Г/99-99/10-01-03-14 (а.с.36-39) податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 року №0000441702 - залишена без змін, а скарги позивача - без задоволення.

З акту перевірки від 11.04.2013 року №361/17.2-04/48/НОМЕР_1 вбачається, що підставою для висновку щодо завищення податкового кредиту на суму 8568,00 грн., з посиланням на нереальність господарських операцій з ТОВ "Інтако", слугував акт від 10.08.2012 року №788/22-417/36371642 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтако" щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період - грудень 2011 року, березень - червень 2012 року".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ "Інтако" (підрядник) укладено договір підряду - виконання послуг від 04.06.2012 року №3 (а.с.40-41).

Згідно п.1 договору - підрядник за завданням замовника зобов'язується виконати послуги зі змільчення та наноструктурування вихідної сировини - карбоносилікату Д-3, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_1 прийняв послуги зі змільчення та нано-структурування карбоносилікату, що підтверджується актами виконання послуг (а.с. 44-45), а ТОВ "Інтако" виписало податкові накладні (а.с.42-43), що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договором послуг.

На підтвердження реальності передачі та транспортування сировини карбоносилікату Д-3, в тому числі роздрібненого, позивачем надані акти прийому-передачі сировини у переробку (а.с.46-47), товарно-транспортні накладні щодо транспортування карбоносилікату Д-3 від позивача до контрагента ТОВ "Інтако" і знов до позивача (а.с.48-51).

На підтвердження реальності предмету договору підряду від 04.06.2012 року №3, а саме існування карбоносилікату Д-3, позивачем надано договір поставки від 09.12.2009 року №БГ-001 (а.с.112), податкові накладні, видаткова накладна (а.с.113-116), з яких вбачається, що ФОП ОСОБА_1 придбав у ПП "Білі Гори" карбоносилікат (карбосил Д-3).

З матеріалів справи також слідує, що позивач карбоносилікат Д-3 також частково продавав ТОВ "Інтако", що підтверджується договором поставки від 07.06.2012 року №4 (а.с.76), накладними (а.с.77-78, 117-118), а сплата за виконання послуг за договором підряду від 04.06.2012 року №3 та за договором поставки від 07.06.2012 року №4 була проведена у формі взаємозаліку, що підтверджується актом взаємозаліку від 30.06.2012 року (а.с.79).

Судом встановлено, що укладення договору підряду від 04.06.2012 року №3 щодо надання послуг ТОВ "Інтако" по роздрібненню та наноструктуруванню карбоносилікату Д-3, позивачу необхідно було для виконання своїх зобов'язань, щодо продажу наноструктурованого карбоносилікату, за договором купівлі-продажу від 18.11.2009 року (а.с.80) з ТОВ НВК "Глобус", оскільки у ФОП ОСОБА_1 відсутні необхідні технологічні можливості щодо подрібнення та наноструктурування карбоносилікату Д-3.

Згідно витягу з ЄДРПОУ (а.с.139-141)-видом економічної діяльності ТОВ НВК "Глобус" - є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

Частиною 1 Технічних умов добавки природної кормової сорбціна "Мікасіл" (а.с.119-137), погоджених Головою Державного комітету ветеринарної медицини України - Вербицьким П.І., Директором Державного науково-дослідного контрольного інституту ветпрепаратів та кормових добавок, Головою ТК №132 "Засоби захисту тварин, карми та кормові добавки", доктором ветеринарних наук, професором, член-кореспондент УААН ОСОБА_3, затверджених та розроблених Директором ТОВ НВК "Глобус" - ОСОБА_1, зокрема, встановлено, що добавка природна кормова "Мікасіл" призначена для сільськогосподарської птиці та тварин, має лікувально-профалактичні властивості, які полягають у покращені обміну речовин, нейтралізації процесів бродіння, тощо.

Згідно п.п.3.5.1 п.3.5 ч.3 зазначених Технічних умов - основу мікасілу складає подріблений та наноструктурований карбоносилікат торгової марки "Карбосил-Д", згідно з ТУ 5743-001-10413720, або чинними в України нормативними документами.

Реальність виконання зобовс39язань сторін за договором купівлі-продажу від 18.11.2009 року (а.с.80) з ТОВ НВК "Глобус", підтверджується наданими видатковими накладними, довіреністю на отримання ТМЦ, податковими накладними (а.с.81-85), банківськими виписками (а.с.104-111).

Податкові накладні, виписані ТОВ "Інтако", на виконання договору підряду від 04.06.2012 року №3, відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Позивачем включено до складу податкового кредиту суми з придбання послуг у ТОВ "Інтако".

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно вимог п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідачем не надано доказів, що угода, укладена між позивачем та ТОВ "Інтако" визнана в установленому порядку недійсною.

Як вбачається з витягу ЄДРПОУ (а.с.88-90, 142-144) ТОВ "Інтако" на момент вчинення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та на теперішній час є належним чином зареєстрованою юридичною особою.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання послуг, які призначені для використання у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "Інтако", позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування, що не заперечується відповідачем. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем ст.185, ст.188, ст.198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Інтако".

Посилання відповідача на висновки акту від 10.08.2012 року №788/22-417/36371642 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтако" щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період - грудень 2011 року, березень - червень 2012 року", суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 року (а.с.52-55) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТАКО" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними - задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтако"код ЄДРПОУ 36371642 щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями їх реальності. та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року, березень-червень 2012 року, за наслідками якої складено акт № 788/22-417/36371642 від 10.08.2012 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013 року (а.с.56) постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 року - залишено без змін.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих ним рішення, а тому, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи спростовують висновки, викладені в Акті перевірки та встановлені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2013р. по справі № 820/8011/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Бартош Н.С. Водолажська Н.С.